13 жовтня 2011 року справа № 5020-1528/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Система Єкофарм”
(вул. Гранатная, 1, м. Севастополь, 99041)
до товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоров'я”
(пр. Ген. Острякова, буд. 89 кв. 19, Севастополь, 99040)
про стягнення 16 024,74 грн.
суддя Кравченко В.Є.
представника позивача - ОСОБА_1., довіреність від 25.08.2011,
представник відповідача -не з'явився,
суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Система Єкофарм” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоров'я” про стягнення 16 024,74 грн, у тому числі 13 813,29 грн. основного боргу та 2211,45 грн пені.
Одночасно з пред'явленням позову позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок, який належить товариству з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоров'я”.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Також, представник позивача надав суду журнал-ордер та відомість по рахунку 36.1за 2011 рік, в якому відповідачем визнано наявність у нього заборгованості перед позивачем у сумі 13 813,29 грн.
Відповідач явку свого представника у засідання суду 13.10.2011 не забезпечив, на адресу суду повернено копію ухвали суду від 28.09.2011 з приміткою поштового відділення: «за закінченням терміну зберігання». Зазначена на конверті адреса відповідає даним у довідці № 16-366-2528 з ЄДРПО України, отже, відповідач був повідомлений про розгляд справи з дотриманням статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи наявні у справі матеріали, які визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідношенням, суд визнав можливим допустити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Стосовно заявленого у прохальній частині позову клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до частини першої статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми,що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, тощо.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що обраний позивачем захід до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача не є співвмірним по відношенню до вимог позивача, оскільки позивач просить накласти арешт на рахунок повністю, не обмежуючись певною сумою коштів.
Крім того, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та обґрунтовується неможливість або утруднення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів з врахуванням вищевикладених питань, які підлягають доведенню заявником і оцінки судом.
Проте, незважаючи на вказані норми закону, позивачем не надано суду доказів, в обґрунтування заявленого заходу до забезпечення позову, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд
05 січня 2009 року між ТОВ “Система Єкофарм” (продавець) та ТОВ “Тонус Плюс Здоров'я” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 2/09, відповідно до предмету якого продавець зобов'язувався продати, а покупець -придбати лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп (надалі - товар) в асортименті, за цінами та у кількості згідно видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору (пункт 1.1 договору) /а.с.14/.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити одержаний товар протягом двадцяти календарних днів з моменту виписки видаткової накладної.
Оплата здійснюється перерахуванням коштів на поточний рахунок (п. 4.2. договору).
у відповідності з п. 4.3. договору у разі порушення строків оплати, обумовлених п. 3.1. даного договору, покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день від своєчасно непогашеної суми.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, товариство з обмеженою відповідальністю “Система Єкофарм” поставило товариству з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоров'я” товар на загальну суму -13855,29 грн, що підтверджується видатковими накладними, належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи:
№ СЭ-001465 від 27.07.2010 -на суму 810,80 грн. /а.с.17/;
№ СЭ-001481 від 29.07.2010 -на суму 2613,00 грн. /а.с.18/;
№ СЭ-001482 від 29.07.2010 -на суму 4104,00 грн. /а.с.19/;
№ СЭ-001484 від 29.07.2010 -на суму 3009,25 грн. /а.с.20/;
№ СЭ-001485 від 29.07.2010 -на суму 1202,54 грн. /а.с.21/;
№ СЭ-001633 від 12.08.2010 -на суму 220,00 грн. /а.с.22/;
№ СЭ-001634 від 12.08.2010 -на суму 820,80 грн. /а.с.22/;
№ СЭ-001664 від 17.08.2010 -на суму 451,70 грн. /а.с.23/;
№ СЭ-001666 від 17.08.2010 -на суму 532,70 грн. /а.с.24/;
№ СЭ-001665 від 17.08.2010 -на суму 90,50 грн. /а.с.24/.
Відповідач отримав товар за вказаними видатковими накладними, що підтверджується підписами представника товариству з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоров'я” та відбитками печатки підприємства у зазначених накладних.
У свою чергу, товариством з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоров'я” був прийнятий товар, однак оплата за нього, за даними позивача, була здійснена частково на суму -за платіжним дорученням № 1091 на суму 2816,00 грн., які були перераховані на погашення заборгованості попередніх періодів за мінусом 42,00 грн., які були зараховані на погашення заборгованості за спірними накладними.
Підставою звернення до суду з цим позовом є обставини несплати товариством з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоров'я” за спливом встановленого у п. 4.1. договору строку вартості решти поставленого товару.
Станом на 20.09.2011 спірна сума заборгованості відповідача склала суму -13813,29 грн. Також позивач, посилаючись на статті 549-552, 612, 625 Цивільного кодексу України, порушення з боку покупця грошового зобов'язання, просить стягнути 2211,45 грн. пені.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, проте такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
В силу статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою договір № 2/09 від 05 січня 2009 року є договором купівлі-продажу.
Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення глави 54 Цивільного кодексу України.
На вимогу статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами частини першої ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною першої ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України.
У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Аналізуючи сукупність встановлених обставин, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати одержаного товару за договором № 2/09 від 05 січня 2009 року у погодженому сторонами асортименті, на загальну суму 13813,29 грн.
Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору поставки.
Також суд знаходить підстави для застосування до відповідача правових наслідків за порушення відповідачем виконання свого зобов'язання у вигляді стягнення пені, ця вимога узгоджується з приписами статей 20, 216, 217 Господарського кодексу України, статей 610, 611 ЦК України, ст. ст. 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
У відповідності з частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Проте, позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано вищевказане положення закону та не обмежено період нарахування шестимісячним строком.
З урахуванням викладеного, судом здійснений наступний розрахунок пені.
Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів прострочення Сума пені, грн.
768,80 (залишок боргу за накладною № СЭ-001465 від 27.07.2010 )07.09.2010 -18.02.1116553,87
10928,79 (борг за накладними:
№ СЭ-001481
від 29.07.2010,
№ СЭ-001482
від 29.07.2010,
№ СЭ-001484
від 29.07.2010,
№ СЭ-001485
від 29.07.2010)07.09.10-20.02.11167775,05
1040,80 (борг за накладними:
№ СЭ-001633
від 12.08.2010,
№ СЭ-001634
від 12.08.2010)07.09.10-02.03.1117778,23
1074,90 (борг за накладними:
№ СЭ-001664
від 17.08.2010,
№ СЭ-001666
від 17.08.2010,
№ СЭ-001665
від 17.08.2010)07.09.10-07.03.1118283,08
Всього:990,23
Таким чином стягненню з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 990,23 грн. згідно вищенаведеного розрахунку, а в частині стягнення решти 1221,22 грн. пені суд відмовляє.
Враховуючі вищевикладені обставини, позов підлягає задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 14803,52 грн., у тому числі 13813,29 грн. основного боргу та 990,23 грн. пені.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про складення повного рішення 17.10.2011.
З оглядом наведеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Тонус Плюс Здоров'я” (пр. Ген. Острякова, буд. 89 кв. 19, Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 35418307, р/р 26002010047386 у ПАТ «ВТБ Банк», МФО 321767, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Система Єкофарм” (вул. Гранатная, 1, м. Севастополь, 99041, ідентифікаційний код 32265916, р/р 26005035736600 в АТ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005, або на інші рахунки) 14803,52 грн., у тому числі 13813,29 грн. основного боргу та 990,23 грн. пені, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 148,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 218,01 грн.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Є. Кравченко
Рішення оформлено і підписано, в порядку
статті 84 Господарського процесуального
кодексу України 17.10.2011.