13 жовтня 2011 року справа № 5020-156/2011
За заявою приватного підприємства “КЕРЗ” про надання розстрочки виконання судового рішення у справі № 5020-156/2011
за позовом публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”
(вул. Ковпака, 29, місто Київ, 03150)
в особі Кримської республіканської філії публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”
(пр. Кірова, 36, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до приватного підприємства “КЕРЗ”
(Камишове шосе, 45/1, місто Севастополь, 99014)
про розірвання договору та стягнення 2 474 078,94 грн
суддя Кравченко В.Є.,
за участю:
представника стягувача -ОСОБА_1., довіреність від 01.06.2011 № 02-07/1165;
представника боржника -не з'явився,
суть спору:
Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»в особі Кримської республіканської філії Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Приватного підприємства «КЕРЗ»про розірвання договору відновлювальної кредитної лінії № 947/007-ДИ5-ВЛ, укладеного 14.03.2008 між сторонами, та стягнення 2 474 078,94 грн., у тому числі 1 812 478,00 грн. поточної заборгованості за кредитом, 232 730,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 384 628,74 грн. простроченої заборгованості за відсотками та 44 242,20 грн. пені по простроченому кредиту та відсотках.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2011 року у справі № 5020-156/2011 позов задоволено, з відповідача стягнуто 2 474 078,94 грн. та розірвано договір відновлювальної кредитної лінії № 947/007-ДИ5-ВЛ, укладений між сторонами 14 березня 2008 року (арк.с. 104-107, том 1).
12 квітня 2011 року приватне підприємство “КЕРЗ”, посилаючись на приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12 вересня 1996 року №02-5/333 та Закон України "Про державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік", звернулось до господарського суду міста Севастополя із заявою про надання розстрочки виконання зазначеного рішення суду строком на 60 місяців, починаючи з травня 2011 року, зі сплатою по 41 234,65 грн. щомісячно, з 01 травня 2011 року до 01 травня 2016 року (арк.с. 17-20, том 2).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21 квітня 2011 року у справі № 5020-156/2011 (суддя Альошина С.М.. арк.с. 60-61, том 2), залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року (головуючий Сотула В.В., Лисенко В.А., Гоголь Ю.М.) заяву приватного підприємства "КЕРЗ" задоволено частково. Приватному підприємству "КЕРЗ" надано розстрочку виконання судового рішення від 22 лютого 2011 року у справі № 5020-156/2011 в частині стягнення 2 474 078,94 грн. на 60 місяців зі сплатою: по 41 234,64 грн. з травня 2011 по квітень 2016 року включно, зі сплатою кожного платежу до першого числа кожного наступного місяця; 41 235,18 грн. - до 01 травня 2016 року ( арк.с. 24.-33, том 5).
Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2011 касаційна скарга публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” в особі Кримської республіканської філії публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” задоволена , ухвала господарського суду міста Севастополя від 21.04.2011 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 у справі № 5020-156/2011 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя ( арк.с. 57-61, том 5).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 19.08.2011 заяву приватного підприємства “КЕРЗ” про надання розстрочки виконання судового рішення у справі № 5020-156/2011-1282/2011 було прийнято до провадження суддею Кравченко В.Є., провадження у справі зупинено у зв'язку з витребуванням справи Вищим господарським судом України.
Ухвалою суду від 23.09.2011 поновлено провадження у справі, заяву призначено до судового розгляду на 03.10.2011.
У судовому засіданні 03.10.2011, за згодою представників сторін було продовжено строк вирішення заяви до 18.10.2011 для надання можливості заявнику представити суду документи, які свідчать про фінансове становище приватного підприємства “КЕРЗ” у 2011 році з метою дотримання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 03.08.2011. В судовому засіданні оголошено перерву до 13.10.2011.
У судове засідання, призначене на 13.10.2011, представник приватного підприємства “КЕРЗ” не з'явився, надав клопотання про відкладення судового засідання та продовження строку вирішення справи ще на 15 днів, мотивуючи свою неявку зайнятістю в іншому судовому засіданні Вищого господарського суду України, також надав письмові доповнення до заяви про надання розстрочки виконання судового рішення, разом з документами, які характеризують стан фінансово -господарської діяльності приватного підприємства “КЕРЗ” у 2011 році.
Представник стягувача у судовому засіданні заперечувала проти відкладення судового засідання з розгляду заяви про надання розстрочки виконання судового рішення, зазначила що підстави для чергового переносу розгляду заяви відсутні, так як відбувається повторний перегляд цієї заяви, рішення суду не виконується тривалий час, представник відповідача надав витребувані судом документи, а наявні документі у справі достатні для вирішення питання про наявність або відсутність підстав для застосування розстрочки виконання рішення суду від 22.02.2011.
Заперечуючи по суті заяви, представник банку просила відмовити у її задоволенні у повному обсязі, посилаючись на відсутність виключних підстав для надання розстрочки виконання рішення суду, а також обставини розірвання кредитного договору, наслідком чого є припинення нарахування відсотків та штрафних санкцій за договором, що у теперішній час дозволяє боржнику сплачувати вже існуючий борг, а не знов нараховані відсотки. При цьому зазначила, що розірвав договір з боржником банк самостійно обмежив собі в одержанні прибутку та полегшив фінансове навантаження на приватне підприємство «КЕРЗ», у зв'язку з чим розстрочка виконання рішення суду від 22.02.2011 суттєво обмежить інтереси публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” та погіршить його фінансове становище .
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.
Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що законом, у статті 121 Господарського процесуального кодексу України, обмежений термін розгляду заяви про надання розстрочки, строк вирішення заяви продовжувався, а судове засідання вже переносилось за клопотанням представника приватного підприємства «КЕРЗ», суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів для вирішення питання про розстрочку виконання судового рішення без участі представника заявника. Крім того, судом буде врахована правова позиція приватного підприємства «КЕРЗ», викладена його представником у судовому засіданні 03.10.2011, та додаткові письмові пояснення на заяву. Залучені до матеріалів справи.
Розглянувши заяву приватного підприємства «КЕРЗ»(далі - ПП”КЕРЗ”) про розстрочку виконання рішення господарського суду від 22.02.2011, заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши наявні та надані докази у справі, суд дійшов висновку, що надання ПП”КЕРЗ” розстрочки виконання зазначеного рішення буде відповідати інтересам обох сторін та створювати умови для реальної сплати боржником заборгованості, стягнутої за судовим рішенням, однак знаходить підстави для її встановлення строком на 18 (вісімнадцять) місяців, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України (із останніми змінами), при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Згідно з пунктом 1.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12 вересня 1996 року №02-5/333” (зі змінами та доповненнями) розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Пунктом 2 цих роз'яснень встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
З наведеного слідує, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку, отже, є -оціночним.
Аналізуючи зміст частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов до висновку, що вказана норма закону не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізовано у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання. Підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом ( законом).
При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає.
Господарський суд зобов'язаний оцінити наявність або відсутність підстав для застосування розстрочки, та врахувати при цьому матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, що мають значення для правильної оцінки суду.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України у постанові від 03.08.2011 вказав на те, що при новому розгляді заяви ПП «КЕРЗ»суду слід з'ясувати всі обставини справи і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Вирішуючи позитивно питання про надання розстрочки суд виходив з того, що боржником, у порядку частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України, доведені ті обставини, на які ПП „КЕРЗ” посилався як на підставу застосування розстрочки виконання рішення від 22.02.2011.
Так, в обґрунтування вимог, викладених у вищевказаній заяві від 12.04.2011 та додаткових поясненнях до заяви, наданих під час її нового розгляду, ПП «КЕРЗ»посилається на те, що розірваний за рішенням суду від 22.02.2011 договір відновлювальної кредитної лінії № 947/007-ДИ5-ВЛ мав діяти та, відповідно, виконуватись до 05 березня 2018 року, у зв'язку з чим підприємство мало планувати свою фінансово-господарську діяльність, враховуючи необхідність повного виконання умов цього договору, саме, до 2018 року, а не до 2011 року.
Судом прийняти до уваги обставини того, що на фінансове становище підприємства негативно вплинули наслідки світової фінансової кризи, внаслідок чого негайне виконання судового рішення може призвести до повної зупинки фінансово-господарської діяльності ПП «КЕРЗ» та його банкрутства та взагалі унеможливить повне виконання судового рішення. Тому застосування розстрочки виконання судового рішення буде сприяти реальному виконанню рішення суду від 22.02.2011 та відповідати як інтересам боржника так і стягувача.
Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України (арк.с. 101, том 1) основними з видів діяльності ПП „КЕРЗ” є виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, а також торговельно-посередницька діяльність в різних галузях економіки з продажу непродовольчих, промислових товарів, надання в оренду майна. З наданих звітів про основні показники діяльності підприємства (а.с. 117-125, том 1) вбачається, що виробнича діяльність цієї особи уявляє собою виконання замовлень, у тому числі довгострокових контрактів.
З пункту 1.2. договору відновлювальної кредитної лінії № 947/007-ДИ5 від 14 березня 2008 року вбачається, що предметом договору є - поповнення обігових коштів ПП „КЕРЗ” (а.с.18 том 1). Тобто, отримання кредиту було спрямовано на стимулювання виробництва позичальника, що б дозволило підприємству у майбутньому отримати певні прибутки, необхідні, зокрема, для належного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Умовами договору відновлювальної кредитної лінії №947/007-ДИ5 від 14 березня 2008 року кінцевий строк погашення заборгованості за кредитом був передбачений не пізніше 05 березня 2018 року, при цьому платежі мали здійснюватись регулярно, а не одноразово, для чого такі витрати мали бути заплановані у складі видатків за наслідками фінансово-господарської діяльності підприємства з виробництва та реалізації продукції.
Відповідач планував отримання необхідного доходу (прибутку), який дозволив би йому повернути позивачу кредит у встановлений строк.
Проте, у 2009-2010 роках відбулось значне погіршення фінансового стану ПП "КЕРЗ", що було зумовлено непередбаченими процесами, насамперед, впливом світових кризових явищ, зниженням прибутковості його діяльності, зростом дебіторської заборгованості.
В обґрунтування викладених обставин ПП "КЕРЗ" були надані фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за 2009-2010 роки (а.с. 86-87 том 4 ), звіти про фінансові результати (а.с. 88 том 4), довідка підприємства про отримані прибутки (а.с.89 том 4), з яких вбачається, що фінансово-господарський стан підприємства за результатами 2010 року є важким, оскільки згідно з реєстрами про рух коштів на поточних рахунках за 2010-2011 роки, банківськими виписками по рахунку приватного підприємства "КЕРЗ" обороти грошових коштів відповідача зменшувалися, починаючи з 2009 року (а.с. 135-150 том 3, 1-85 том 4).
Оцінуючи період часу і стан результатів господарської діяльності боржника, на який у останнього виник обов'язок негайного виконання рішення суду, судом з'ясовано, що станом на 31 березня 2011 року підприємство мало поточну дебіторську заборгованість (борг підприємству з боку його контрагентів) у розмірі 2090 тис. грн. та кредиторську заборгованість у розмірі 1990 тис. грн. (арк.с 124,125 том.3). Динаміка зазначених показників підтверджуються звітами про фінансові результати, фінансовими звітами суб'єкта малого підприємництва за 2010рр, виходячи з якого дебіторська заборгованість була на рівні 1918тис.грн. , а кредиторська - 2045 (арк.с.123, том 5). Збиток ПП”КЕРЗ” від господарської діяльності на 1 квартал 2011 року склав 2000,00 грн., а на І квартал минулого 2010 року -73тис.грн. Надані звіти про результати фінансової діяльності ПП „КЕРЗ” за І - ІІІ квартали 2011 року та податкові декларації з податку на прибуток свідчать про те, що підприємство продовжує знаходиться у скрутному становище (арк.с.125, т.5), дебіторська заборгованість у порівнянні з 1 кварталом 2010 року виросла до 1933 тис. грн., проте станом на вересень 2011 року дебіторська заборгованість зменшиласьдо1891тис.грн. (арк.с. 126,т.5). Отже, співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості дозволяє оцінити те, що ПП „КЕРЗ” має необхідні ресурси, у тому числі за рахунок стягнення з контрагентів дебіторської заборгованості та здатне виконувати рішення суду від 22.02.2011, але поступово. Також суд виходить з того, що на момент ухвалення рішення суду, відповідач планував одержати прибуток за 2009-2010 роки на рівні 719500,00 грн., а одержав 630 000 грн. і 4000 грн з рівнем збитків -212000,00 грн., та 555000,00грн., відповідно. (арк.с. 124-126 т.5).
Знаходячи доведеними відповідачем підстави для розстрочки виконання рішення суду судом також прийняті до уваги доводи представника ПП „КЕРЗ”, що отримані кредитні кошти були залучені відповідачем для технічного переобладнання виробничих фондів, закупівлі нового обладнання для виготовлення продукції, реалізація якого є основним джерелом доходів підприємства, так як одержання саме цих кредитних коштів було спрямовано на стимулювання виробництва приватного підприємства "КЕРЗ", що б дозволило йому отримати певні прибутки та належним чином виконати зобов'язання за кредитним договором.
Крім того, враховуючи те, що ПП ”КЕРЗ” є реально працюючим в сфері машинобудування промисловим підприємством в місті Севастополі, яке вносить істотний внесок по наповненню місцевого та державного бюджетів, фондів з тимчасової втрати працездатності, по безробіттю та інші фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування. Виробнича діяльність підприємства являє собою виконання замовлень у тому числі довгострокових контрактів, тому, на думку суду, стягнення одночасно всієї суми заборгованості може привести до зриву виробництва і, як слід, до зменшення внеску підприємства до місцевого та державного бюджетів і вищевказаних фондів.
Оцінюючи дотримання прав банку при встановленні розстрочки, суд виходив з того, що в якості гарантії одержання банком належних йому грошових коштів з метою забезпечення зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії №947/007-ДИ5 від 14.03.2008 між публічним акціонерним товариством “Укрсоцбанк” та товариством з обмеженою відповідальністю „Юг-Инвест” був укладений договір іпотеки (а.с. 111-115 том 3), відповідно до умов якого банку передано в іпотеку нерухоме майно, вартість якого, за згодою сторін визначена сумою 358540,00 грн, що складається з: комплексу будівель та споруд загальною площею 2182,20 кв.м., розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Камишовське шосе, 45/2; комплексу будівель та споруд загальною площею 616,40 кв.м., розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. Камишовське шосе, 45/2. При цьому, в силу статті 73 Закону України „Про нотаріат” на перелічене нерухоме майно накладено заборону на його відчуження. На цей час договір іпотеки є дійсним, вжита на його підставі заборона на відчуження зазначеного вище майна у встановленому законом порядку не знята та зберігається протягом строку, на який позивач просить розстрочити виконання судового рішення.
Крім того, суд знаходить таким, що заслуговує на увагу, довід заявника стосовно того, що банк не позбавлений можливості зменшити суму свого доходу при оподаткуванні його прибутку на розмір заборгованості за цим кредитом, та виключити її із складу резервів банку, оскільки таке право передбачено Положенням „Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат по кредитним операціям банків”, затвердженого Постановою правління НБУ від 06.07.2000 № 279, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за № 474/4695 та „Порядком формування банками резервів по кредитам та нарахованим по ним відсоткам і списанню безнадійної заборгованості”, затвердженим Постановою правління НБУ від 13.09.2010 № 424, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 998/18293, та п.п. 159.1, 159.2.1 Податкового кодексу України.
Аналізуючи сукупність встановлених обставин, суд вважає, що наведеними письмовими доказами належним чином підтверджено доводи боржника стосовно того, що стягнення заборгованості за кредитним договором №947/007-ДИ5 від 14 березня 2008 року одним платежем призведе до фактичної зупинки фінансово-господарської діяльності приватного підприємства "КЕРЗ", зумовить неможливість здійснення оплати праці працівників, фінансування розвитку і підтримки рівня виробництва та реалізації продукції та, у свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у повному обсязі.
А тому твердження представника банку про недоведеність відповідачем обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду, спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Посилання банку на те, що надання відповідачеві розстрочки виконання судового рішення суперечить положенням частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, судом до уваги не приймаються, оскільки стаття 121 Господарського процесуального кодексу України визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду та у жодному разі не звільняє боржника від виконання зобов'язань по кредитному договору. При цьому, у контексті наведеної норми, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі, а її надання не звільняє боржника від виконання зобов'язань по кредитному договору.
Обґрунтовуючи тривалість розстрочки у 60 місяців, заявник посилається також на те, що зі змісту статті 121 Господарського процесуального кодексу не вбачається регламентація конкретного терміну, на який судом призначається розстрочка.
Згідно з пунктом 1.2 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12 вересня 1996 року №02-5/333” (зі змінами та доповненнями) розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом .
Враховуючи у сукупності всі вищенаведені обставини, суд вважає, що застосування розстрочки на 60 місяців може погіршити фінансове становище банку, яке розірвало договір та не одержує відсотків від ПП „КЕРЗ” за користування кредитними коштами , у зв'язку з чим вважає доцільним та розумним розстрочити виконання рішення суду від 22.02.2011 на 18 місяців, починаючи з жовтня 2011 року по березень 2013 року ( включно), та встановити щомісячний платіж рівний сумі -137 448,83 грн. (2474078,94 грн. / 18 місяців) у відповідності з таким графіком погашення:
- у жовтні 2011 року до сплати підлягає заборгованість у сумі 137448,83 грн.
- з листопада 2011 року по березень 2013 року (включно) до сплати підлягає сума 137448,83 грн., зі сплатою кожного платежу до першого числа кожного наступного місяця.
Заяву про надання розстрочки в частині виконання судового рішення щодо стягнення з ПП «КЕРЗ»24 825,79 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд визнає необґрунтованою та такою, що не підласе задоволенню, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості надання розстрочки виконання судового рішення в частині стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву приватного підприємства «КЕРЗ» про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2011 року у справі № 5020-156/2011 - задовольнити частково.
Надати приватному підприємству «КЕРЗ»(Камишеве шосе, буд. 45/1, м. Севастополь, 99014, ідентифікаційний код 32296347, р/р 26006733131001 у СФ АКБ «Приватбанк», МФО 324935, або з інших рахунків) розстрочку виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 22.02.2011 у справі № 5020-156/2011 в частині стягнення заборгованості у сумі 2 474 078,94 грн. на 18 (вісімнадцять) місяців, зі сплатою:
- у жовтні 2011 року -137448,83 грн..
- з листопада 2011 року - по березень 2013 року включно, по 137448,83 грн., зі сплатою кожного платежу до першого числа кожного наступного місяця.
В іншій частині заяви приватного підприємства «КЕРЗ» про надання розстрочки виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2011 року у справі № 5020-156/2011 - відмовити.
Суддя В.Є. Кравченко