27 вересня 2011 року справа № 5020-1329/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ВИАДУК-Р”
(99000, м. Севастополь, вул. Яблочкова, 6)
до приватного підприємства “Кооператив “ХЕРСОНЕС”
(99053, м. Севастополь, вул. Рєпіна, 24),
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99040, АДРЕСА_1),
публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального
Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції
(99011, м. Севастополь, вул. Володарського, 10)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3),
про визнання договору іпотеки недійсним,
Суддя Кравченко В.Є.
представник позивача: ОСОБА_3, довіреність від 01.08.2011;
представника відповідача: ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції -ОСОБА_4, довіреність б/н від 21.09.2010;
представники відповідачів - не з'явились;
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - не з'явився, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВИАДУК-Р” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства “Кооператив “ХЕРСОНЕС”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції про визнання договору іпотеки від 03.04.2007 недійсним (арк.с. 3-5).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.08.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 12.09.2011, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Севастопольську міську Раду .
Ухвалою суду від 12.09.2011 у зв'язку з неявкою представника позивача, приватного підприємства “Кооператив “ХЕРСОНЕС”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Севастопольської міської Ради з підстав статті 77 Господарського процесуального кодексу України судове засідання відкладалась на 27.09.2011.
У судовому засіданні 27.09.2011 представник позивача підтримав підстави та предмет заявленого позову, просив його задовольнити у повному обсязі. Зазначив, що про своє порушене право новий власник товариства з обмеженою відповідальністю “ВИАДУК-Р” -Д.О. Білоцерковець зазнав тільки у 2011 році, що свідчить, на думку заявника, про дотримання загального строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом.
Представник відповідача -публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції (далі по тексту -Банк) заперечує проти заявленого позову, у відзиві на позовну заяву (а.с. 48-52) зазначає про недоведеність позивачем обставин порушення його права як орендаря, у зв'язку зі спливом строку дії договору оренди, а також про необґрунтованість вимог позову та відсутність законних підстав для його задоволення, вважає необхідним застосувати до спірних відношень наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову про визнання договору іпотеки недійсним.
Представники відповідачів - приватного підприємства “Кооператив “ХЕРСОНЕС” та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а також представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - Севастопольська міська Рада, у судове засідання не з'явились, повідомлялись про розгляд справи належним чином, своєчасно.
Правом на подання відзиву на позовну заяву та пояснень дані учасники процесу не скористались.
Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Проте, частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.
Враховуючи наявні у справі матеріали, що визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідношенням, належне повідомлення учасників господарського процесу про розгляд справи, обмеження строків вирішення спору певним терміном, суд визнав можливим допустити розгляд справи за відсутністю інших відповідачів та третьої особи.
Дослідив матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, які брали участь в розгляді справи, судом встановлене наступне.
За наслідком апеляційного перегляду рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.05.2010 по справі № 5020-10/068 за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємства “Кооператив “ХЕРСОНЕС” про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/04-02/083-07 та звернення стягнення на предмет іпотеки (арк.с.12-15), постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 підтверджено законність висновків суду першої інстанції при ухваленні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та обрання способу реалізації предмета іпотеки - промбудівлі з надвірними спорудами загальною площею 508,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка складається в цілому з промбудівлі літ. „А”, прибудови літ. „а”, прибудови літ. „а1”, сходів з майданчиком, сходів з майданчиком, ганків 2 шт., гаражу літ. „Б”, гаражу літ. „В”, оглядової ями літ. „Б”, сараю літ. „Г”, сараю літ. „Д”, навісу літ. „Е”, навісу літ. „Ж”, сараю літ. „З”, сараю літ. „И”, сараю літ. „К”, навісу літ. „Л”, сараю літ. „М”, сараю літ. „Р”, навісу літ. „С”, огорожі, замощення, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу 2845260,00 грн (а.с.16-20).
Ці судові рішення набрали законної сили та у відповідності до статті 115 Господарського процесуального кодексу України підлягають виконання у строки та у порядку, визначеному Законом України „Про виконавче провадження”.
На виконання вищевказаних рішень суду, директор приватного підприємства “Кооператив “ХЕРСОНЕС” листом від 18.08.2011 за вих. № 15/ф звернувся до ТОВ„ВИАДУК-Р”, в якому запропонував орендарю у місячний термін звільнити орендоване майно і передати представнику кооперативу (арк.с. 11).
Своє право на звернення з цим позовом позивач обґрунтовує укладенням 01.03.2007 між ТОВ „ВИАДУК-Р” (орендарем) і Кооперативом “ХЕРСОНЕС” (орендодавцем) договору оренди № 07/002, згідно з яким орендодавцем у тимчасове користування передано нежитлове приміщення, загальною площею 371,9 кв.м., розташоване по АДРЕСА_2 у місті Севастополі, у відповідності до плану домоволодіння (арк.с. 53-54), який за поясненнями представника позивача є чинним на теперішній час, оскільки сторони актом від 28.01.2010 продовжили його дію до 31.10.2012 року (арк.с. 99) .
Предметом даного спору є вимога товариства з обмеженою відповідальністю “ВИАДУК-Р” (далі- ТОВ „ВИАДУК-Р”) про визнання недійсним договору іпотеки від 03.04.2007 року в цілому, який укладений між відповідачами у справі № 5020-1329/2011.
Посилаючись на статті 15, 16, 203, 215, 396, 520 Цивільного кодексу України, статтю 4 Цивільного процесуального кодексу України, статтю 6 Закону України „Про іпотеку”, позивач обґрунтовує підстави позову невідповідністю оспорюваного договору іпотеки вимогам чинного законодавства.
Таку невідповідність ТОВ „ВИАДУК-Р” мотивує обставинами підписання договору іпотеки від 03.04.2007 без отримання на укладення цієї угоди згоди власника землі територіальної громади, котрою у цих відносинах виступає -Севастопольська міська Рада, вважає, що оскільки умови спірного договору іпотеки передбачають перехід до набувача іпотечного нерухомого майна і права користування земельною ділянкою, він укладений з порушенням статті 520 Цивільного кодексу України і підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203,215 цього Кодексу.
Порушенням свого законного і охоронюваного інтересу позивач вказує те, що негативним правовим наслідком укладення договору іпотеки щодо орендованого майна є звернення стягнення на це майно за рішенням суду, що створює реальну загрозу ТОВ „ВИАДУК-Р”, як орендарю цього майна, у майбутньому.
Під час розгляду справи, представник банку, заперечуючи проти доводів позову, зазначив, що початок процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, який частково співпадає з об'єктом оренди, не порушує права орендаря, так як :
- строк дії договору оренди закінчився 31.12.2009 року, отже, позивачем не доведений факт порушення його законного інтересу і право на звернення до суду;
- вимоги позивача про порушене право і інтерес заявлені передчасно, оскільки на час розгляду справи ані банком, ані новим власником не порушувались права ТОВ „ВИАДУК-Р”, як орендаря;
- на момент укладення договору іпотеки, в силу положень ст. 120 Земельного кодексу України, і свідоцтва про право власності на промбазу від 21.06.2006, орендодавець (ПП “Кооператив “ХЕРСОНЕС”) є і фактичним власником земельної ділянки, на час укладення договору іпотеки і розгляду справи ;
- орендодавцем у тимчасове користування позивачеві було передано нежитлове приміщення, загальною площею 371,9 кв.м., розташоване по АДРЕСА_2 у місті Севастополі, проте предметом іпотеки за оскаржуваним договором є промбудівлі з надвірними спорудами більшою площею - 508,9 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з чим позивач безпідставно вимагає визнання недійсним договору іпотеки у цілому;
- до вимог позивача підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності, оскільки попереднім власником ТОВ „ВИАДУК-Р” на адресу Банку ще 28.03.2007 було спрямовано лист, в якому товариство брало на себе зобов'язання звільнити об'єкт оренди у разі звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.55.
Аналізуючи сукупність встановлених обставин, суд не вбачає підстав для визнання договору іпотеки від 03.04.2007 року недійсним, виходячи з наступних мотивів.
Оцінуючи обсяг порушених прав і законних інтересів ТОВ „ВИАДУК-Р” на звернення з цим позовом, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів у спосіб, передбачений у частини 2 цієї статті.
Отже, таке право у суб'єктивно -матеріальному відношенні повинно існувати у позивача й захисту підлягає тільки порушене право або інтерес юридичної особи.
Як вбачається зі змісту пункту 1 договору оренди від 01.03.2007, укладеного між кооперативом „Херсонес” в особі голови кооперативу ОСОБА_6 і ТОВ „ВИАДУК-Р” в особі директора ОСОБА_7, в оренду передані нежитлові приміщення, загальною площею 371,9 кв.м. розташовані по АДРЕСА_2 у місті Севастополі, у відповідності до плану домоволодіння ( Додаток № 1) та виробниче обладнання , згідно специфікації, яке знаходиться у приміщенні І-І Литера „А”, Додаток № 2, ( арк.с. 53-54).
Відповідно до пункту 16, договір набуває сили з моменту підписання і дії до 31 грудня 2009 року.
Зміна умов цього договору відбувається за письмовою згодою сторін (пункт 17).
В якості доказу продовження орендних відношень до 31.10.2012 року між відповідачами, позивач надав акт від 28.01.2010 (а.с. 99), складений між орендодавцем приватним підприємством „Кооператив” Херсонес”, в особі директора ОСОБА_8 та ТОВ „ВИАДУК-Р” в особі директора ОСОБА_5
Проте, договір оренди від 01.03.2007 року був укладений між кооперативом „Херсонес” в особі голови кооперативу ОСОБА_6 і ТОВ „ВИАДУК-Р” в особі директора ОСОБА_7.
Як вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (арк.с.40-42), здійсненого судом в межах розгляду справи, станом на 12.09.2011 державна реєстрація кооперативу „Херсонес”, керівником якого був ОСОБА_6, і з яким укладався договір оренди від 01.03.2007 року була припинена, а приватне підприємство „Кооперативу” Херсонес”, з яким 28.01.2010 року був пролонгований цей договір було зареєстровано у встановленому порядку з 06.01.2009 року, проте керівником даної юридичної особи зазначена ОСОБА_9, а акт про продовження договору оренди з боку вже приватного підприємства „Кооперативу” Херсонес” підписаний директором ОСОБА_8, а з боку орендаря -директором ТОВ „ВИАДУК-Р” - ОСОБА_5.
Крім того, зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено у ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною першою статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Аналогічні положення містяться і у частині першої статті 638 Цивільного кодексу України, відповідно до яких договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Дослідив зміст договору оренди, суд вважає, що сторонами, при укладенні договору оренди від 01.03.2007 не було додержано вимог статей 793, 794 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення договору і його державної реєстрації, що свідчить про нікчемність договору, в силу частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України.
Враховуючи положення вищенаведених норм закону, і обставини фактичного користування позивачем орендованим майном до 31 грудня 2009 року, суд також не може вважати акт від 28.01.2010 року, укладеним договором оренди нежитлових приміщень, загальною площею 371,9 кв.м., розташованих по АДРЕСА_2 у місті Севастополі, або доказом пролонгації раніше укладеного договору оренди від 01.03.2007 року.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України інших доказів в обґрунтування існування договірних відношень між ТОВ „ВИАДУК-Р” та Кооперативом „Херсонес” або його правонаступником, позивачем суду не надано.
Разом з наведеним, суд зазначає, що відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.
В силу статті 1, 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства і організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Судом встановлено, що попередній директор ТОВ „ВИАДУК-Р” - ОСОБА_7 ще у березні 2007 року був обізнаний про існування договору іпотеки і у листі від 28.03.2007 за вих. № 16, спрямованого на адресу управляючого СФ ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та був готовий у трьохденний термін з моменту звернення стягнення на вищевказане майно звільнити об'єкт оренди. (а.с. 55) .
Як вбачається зі свідоцтва про смерть ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк.с. 98).
З оглядом на наведені норми матеріального та процесуального закону, посилання представника позивача на те, що новому директору - ОСОБА_5 про існування загрози ТОВ „ВИАДУК-Р” у вигляді звернення стягнення на об'єкт оренди, який частково (за площею 371,19 кв.м.) одночасно є і предметом спірного договору іпотеки, стало відомо тільки у серпні 2011 року, суд знаходить неспроможними, оскільки стороною в господарському договорі є - юридична особа.
За змістом частини 2 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Клопотання представника ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” про відмову у позові з мотивів настання наслідків пропуску строку позовної давності прийнято судом до уваги.
Проте, суд може відмовити у позові лише у тому разі, коли за межами такого строку заявлені вимоги, котрі, виходячи із сукупності інших встановлених обставин справи підлягали б задоволенню, однак, відмовляючи у позові про визнання недійсним договору
іпотеки, суд виходив з підстав необґрунтованості ТОВ„ВИАДУК-Р” заявленого позову, якими, на думку суду, є наступні.
Згідно з п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" нерухоме майно (нерухомість) -земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.
Рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або, виходячи із загальних засад законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 21.06.2006 на промислову базу з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_2, таке право виникло у приватного підприємства „Кооператив” Херсонес” на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 ( арк.с. 21).
Згідно з частиною 1 та 5 статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Аналізуючи зміст положень статті 120 Земельного кодексу України, суд дійшов до висновку, що іпотекодавець за спірним договором (на цей час - приватне підприємство „Кооператив” Херсонес”) є власником промислової бази з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2.
Таким чином, при укладенні договору іпотеки від 03.04.2007 іпотекодавець і власник земельної ділянки фактично збігалися в одній особі, отже, твердження позивача щодо порушення прав власника земельної ділянки -Севастопольської міської Ради, при укладенні спірного договору оренди є помилковими, підстави для застосування статей 203, 215 Цивільного кодексу України стосовно договору іпотеки судом не встановлені.
До того ж, суд вважає передчасним звернення з цим позовом, оскільки на час звернення з позовом процедура реалізації предмета іпотеки ще не завершилась, новий власник не порушує права ТОВ „ВИАДУК-Р”, а реальна загроза охоронюваним законним інтересам позивача останнім належним чином на час розгляду справи не доведена.
З врахуванням вищенаведеного, суд не знаходить підстав для задоволення позову по заявленим підставам і доказам.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито і витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу при відмові у позові відносяться на позивача.
З оглядом наведеного, керуючись статями 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, статтями 12, 22, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,
У позові товариства з обмеженою відповідальністю “ВИАДУК-Р” до приватного підприємства “Кооператив “ХЕРСОНЕС”, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції про визнання договору іпотеки від 03.04.2007 недійсним - відмовити
Суддя В.Є. Кравченко
Повний текст рішення,
відповідно до ст. 84 ГПК України,
складений 03.10.2011.