28 вересня 2011 року справа № 5020-1244/2011
За позовом Відділу державної служби охорони при Управлінні МВС в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4)
до товариства з обмеженою відповідальністю „Медведь и К”
(99003, м. Севастополь, вул. Льва Толстого 4-а кв. 59)
про стягнення 820,78 грн.
суддя Плієва Н.Г.
за участю:
позивача -ОСОБА_1., довіреність № 1 від 07.02.2011
відповідача -не з'явився
Суть спору:
Відділ державної служби охорони при Управлінні МВС України в м. Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Медведь и К” про стягнення 820,78 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 12.09.2011 від представника позивача надійшла заява про зменшення суми позову, а саме позивач не підтримує позовні вимоги в частині інфляції в розмірі 19,30 грн та зменшує позовні вимоги на зазначену суму.
Згідно з положеннями статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2011 зменшені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, вимоги ухвал суду не виконав.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
07.05.2011між відділом Державної служби охорони при Управлінні МВС України в м. Севастополі та товариством з обмеженою відповідальністю „Медведь и К” був укладений договір № 12-8060/10 реагування групи затримання ПЦО на тривожні повідомлення, що надходять з мобільного телефону «Замовника»(далі -Договір).
Згідно з п. 2.1. Договору виконавець (позивач) забезпечує в найкоротший строк виїзд наряду групи затримання на об'єкт, з якого надійшло тривожне повідомлення, надіслане за допомогою мобільного телефону.
Об'єкт - стаціонарне приміщення або будь яка обмежена дільниця місцевості, що знаходиться у власності або у тимчасовому користуванні замовника, з території яких надходять повідомлення за допомогою мобільного телефону.
У відповідності до п. 3.1. договору сума договору визначається сторонами на основі розрахунку (додаток № 2) та протоколу погодження вартості договору (додаток № 4). Ціна складається з суми погодинного спостереження об'єкту. Розрахунок ціни на спостереження та обслуговування здійснюється згідно методики, затвердженої МВС України та Мінекономіки України по узгодженню з Антимонопольним комітетом.
Оплата за цим договором здійснюється щомісячно до 15-го числа місяця, в якому здійснюються заходи спостереження, шляхом перерахування замовником обумовленої суми коштів на рахунок виконавця (п. 3.3. договору).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003).
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Укладений між сторонами у даній справі договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Судом встановлено, що позивач, на виконання умов цього договору, свої зобов'язання виконав у повному обсязі, відповідач у свою чергу порушив умови договору, у зв'язку з чим за ним станом на 01.08.2011 виникла заборгованість у сумі 699,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить суд стягнути з ТОВ «Медведь и К »штраф 7% від суми прострочки у розмірі 48,93 грн та пеню у розмірі 53,55 грн.
За статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Статтею 184 Господарського кодексу України, визначено, що особливістю укладення господарських договорів є вільне волевиявлення сторін.
У статтях 6, 627 Цивільного кодексу України також підкреслено, що сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові в силу чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 546, 549, частиною третьою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 3.6 договору у випадку несвоєчасної оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченої оплати.
Виходячи з цієї умови договору і встановленого факту порушення з боку відповідача своєчасності оплати наданих послуг, позивачем нараховано відповідачу 53,55 грн пені станом на 01.08.2011 наростаючим підсумком та штраф за прострочення платежу у сумі 2304,56 грн у розмірі 48,93 грн.
Так, відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Частиною першою статтею 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За умовами пункту 3.3. договору замовник мав розраховуватись за послуги, які надавались виконавцем до 15 числа місяця, в якому надається послуга. Таким чином, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання лише після настання терміну погашення вказаних коштів, тобто 15 числа місяця і, як наслідок, є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 16 числа кожного відповідного місяця.
Таким чином, пеня може нараховуватись позивачем лише з 16 числа кожного місяця.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з постановою Правління Національного банку України № 377 від 09.08.2010 з 10.08.2010 установлено облікову ставку на рівні 7,75% річних.
Враховуючи наведене, нарахована позивачем пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, позивач, враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства мав нарахувати пеню наступним чином:
Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів прострочення Сума пені, грн.
229,3016.04.2011-31.07.201110710,42
238,7016.05.2011 -31.07.2011777,81
231,0016.06.2011 - 31.07.201146451
Всього:22,74
Суд, перевіривши розрахунок штрафу /а.с.10/, встановив, що вимога про стягнення штрафу заявлена відповідно до чинного законодавства та підлягає задоволенню у розмірі 48,93 грн (699,00 грн х 7%).
На підставі наведеного, решта позовних вимог підлягає задоволенню частково - стягненню з відповідача на користь Відділу державної служби охорони при Управлінні МВС в м. Севастополі підлягає 699,00 грн. -сума основного боргу за договором № 12-8060/10 від 07.05.2010, 22,74 грн. пені та 48,93 грн штрафу.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно задоволеним вимогам.
Державне мито підлягає стягненню у сумі 95,77 грн (699,00+ 22,74 грн + 48,93 грн) х 102,00 грн / 820,78 грн). Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню у сумі 221,59 грн (3028,78 грн (699,00+ 22,74 грн + 48,93 грн) х 236,00 грн /820,78 грн).
На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Медведь и К” (вул. Л. Толстого, 4а, кВ. 59, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 36931988, р/р 26001060311737 в СФ АТ КБ «ПриватБанк», МФО 324935, або з інших рахунків) на користь Відділу Державної служби охорони при Управлінні МВС України в м. Севастополі (вул. Ялтинська, 4, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 14319030, р/р 26007001000740 у КФ АТ “Брокбізнесбанк”м. Сімферополь, МФО 308111, або на інші рахунки) 770,67 грн (сімсот сімдесят грн. 67 коп), у тому числі 699,00 грн -основний борг, 22,74 грн - пені та 48,93 грн - сума штрафу, а також 95,77 грн (дев'яносто п'ять грн 77 коп) державного мита та 221,59 грн. (двісті двадцять одна грн. 59 коп) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя підпис Н.Г. Плієва
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 03.10.2011.