Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
Від "17" січня 2012 р.Справа № 17/5007/121/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
за участю представників сторін
від позивача ОСОБА_1 - дов. №145 від 26.04.2011р. (був присутній в судовому засіданні 13.01.2012р.), ОСОБА_3- дов. №145 від 26.04.2011р.
від відповідача ОСОБА_2 - дор. б/н від 08.11.2011р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" (м.Житомир)
про стягнення 6149,77 грн.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 26.12.2011р. оголошувалась перерва до 13.01.2012р., 13.01.2012р. оголошувалась перерва до 17.01.2012р.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 6149,77грн., з яких: 3445,84 грн. заборгованості по орендній платі, 577,82грн. пені, 655,08грн. 3 % річних, 1471,03грн. інфляційних нарахувань.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором №96010705 найму обладнання від 01.07.2005р., в частині сплати позивачу орендної плати у встановлений договором строк.
29.11.2011р. представник позивача подав письмові додаткові пояснення до позову, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
05.12.2011р. представник відповідача подав відзив на позов, в якому заперечив щодо позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову, та подав заяву про застосування строків позовної давності по справі.
22.12.2011р. представник позивача подав письмові додаткові пояснення на спростування заяви та відзиву відповідача, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
22.12.2011р. представник відповідача подав письмові доповнення до відзиву на позов, в яких підтримав заперечення щодо позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2012р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 17.01.2012р. представник відповідача заперечив щодо позовних вимог.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
01.07.2005р. між Спільним виробничо-торгівельним підприємством "Механік" - орендодавець (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж "Колос" - орендар (відповідач у справі), був укладений договір №96010705 найму обладнання з додатками: №1 та №2 (а.с. 6,7).
Відповідно до п. 1.1 вищезазначеного договору та додатку №1 до договору, позивач передав відповідачу у тимчасове майно: Вертикально-свердлувальний верстат, Кран-балку 2т, що підтверджується актом прийому-передачі основних засобів від 01.07.2005р. (зворотна сторінка а.с. 7).
Відповідно до п. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В пункті 1.3 зазначеного договору та додатку №2 до договору сторони встановили, що за користування майном відповідач сплачує позивачу орендну плату в розмірі 45,34грн. на місяць, що складає 544,08грн. на рік.
Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного договору сторони погодили, що орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок позивача щомісячно наперед не пізніше 1 числа кожного місяця.
Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендної плати не виконав, в результаті чого у останнього перед позивачем за період з 01.07.2005р. по 01.11.2011р. виник борг у сумі 3445,84грн., який до теперішнього часу не сплачений.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Господарський суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Відповідно до ст.763 ч.1 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Договором визначено, що він діє з моменту підписання до 30.06.2006р. (п. 5.1 договору найму обладнання).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу вимогу №154 від 22.10.2009р. (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення а.с.8) з вимогою повернути обладнання та сплатити заборгованість.
Таким чином 30.06.2006р. договір оренди припинив свою дію, тому орендна плата може бути нарахована лише до вказаної дати.
Розмір орендної плати за період дії договору (з 01.07.2005р. по 30.06.2006р.) складає 544,08грн.
Разом з тим, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення боргу за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є самостійною підставою для відмови в позові відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України.
При цьому господарський суд враховує, що:
Як вбачається з заяви (а.с. 38) відповідач заперечує проти позову на тій підставі, що позовну заяву подано до суду після спливу строку позовної давності та просить суд застосувати строк позовної давності. Також відповідач зазначає, що згідно актів: №1 від 12.02.2007р., №2 від 25.03.2008р., №2 від 24.07.2009р., №3 від 12.04.2011р. (копії яких містяться в матеріалах справи) про вилучення для знищення документів відповідач знищив всі первинні бухгалтерські документи за період діяльності 1994-2007рр. (а.с. 51-61).
Враховуючи відсутність у відповідача первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували чи спростовували наявність боргу за господарським операціям, які відбулись у 2005-2006рр., відповідач позовні вимоги не визнає.
Відповідно до п.315 Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998р. №41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.09.1998р. за №576/3016, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) мають строк зберігання 3 роки.
Як встановлено ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у т р и роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи та умов угоди, відповідач зобов'язався починаючи з 01.07.2005р. перераховувати на розрахунковий рахунок позивача щомісячно наперед не пізніше 1 числа кожного місяця платіж в сумі 45,34грн. і погасити вищезазначений борг до 30.06.2006р. (закінчення строку дії договору).
Таким чином, виходячи з матеріалів справи та умов договору, позивач повинен був дізнатись про порушення його права 01.07.2006р.
Суд вважає, що в даному випадку перебіг строку позовної давності починається з 01.07.2006р. (з цього ж дня у позивача виникло право пред'явити вимогу до відповідача про виконання зобов'язання), а тому на момент звернення до суду з позовом (згідно відмітки діловодної служби позовна заява надійшла до господарського суду Житомирської області 31.10.2011р.) строк позовної давності закінчився.
Отже, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом.
Приписами ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Виходячи зі змісту ч.5 ст.267 ЦК України, поважними можливо визнати лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних правовідносин певних дій.
Позивачем не заявлялося клопотання про відновлення строку позовної давності, не наводилися обставини, які б свідчили про неможливість стягнення боргу.
Позивач не був позбавлений права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача відповідних сум в межах строку позовної давності.
Також вимога позивача не відноситься до переліку вимог, на які позовна давність не поширюється.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє позивачу у в позові.
Судові витрати покладаються на позивача на підставі ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
СуддяШніт А.В.
Дата підписання: 23 січня 2012р.
< Текст > < Поле для текста >
1 - в справу;
2,3-сторонам.
< Текст >
< Текст >