"07" грудня 2011 р. К/9991/19119/11
місто Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий -суддя Стародуб О.П.,
судді -Амєлін С.Є., Головчук С.В., Кобилянський М.Г., Юрченко В.В.,
секретар судового засідання -Юрченко Ю.В.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2010р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження,-
В червні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження КМ України від 05.03.2009р. №230-р «Про призначення ОСОБА_2 Головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України».
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2010р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями позивач не погодився, подав касаційну скаргу, в якій покликається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги за касаційною скаргою мотивує тим, що ОСОБА_2 не міг бути призначений на посаду Голови Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України оскільки не відповідав критеріям щодо бездоганної ділової репутації, встановлених статтею 24 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Крім того, відповідачем було порушено процедуру призначення ОСОБА_2 в частині обов'язкової спеціальної перевірки та внесення подання про його призначення повноважною особою.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг є центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»21.12.2006р. №514-V, який діяв на час видання оскаржуваного розпорядження, Кабінет Міністрів України призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади.
Судами встановлено, що розпорядженням КМ України від 05.03.2009р. №230-р ОСОБА_2 було призначено Головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідачем було дотримано порядок призначення ОСОБА_2 Головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, а розпорядження про призначення прав та інтересів позивача не порушує, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги є безпідставними і висновки суду не спростовують, оскільки оскаржуване розпорядження стосувалось призначення кокретної особи на посаду і відповідно являлось правовим актом індивідуальної дії, а тому прав та інтересів позивача не порушувало, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Крім того, в обгрунтування права звернення з даним позовом до суду позивач покликається на те, що з призначенням ОСОБА_2 у нього виник обов'язок підкорятись та виконувати незаконні на його думку доручення останнього, а також виникли інші, шкідливі для нього наслідки - позбавлення премії, перешкоди у службовій кар'єрі, тощо.
Такі обгрунтування на думку колегії також є безпідставним і не свідчать про порушення оскаржуваним розпорядженням прав позивача, оскільки лише після призначення ОСОБА_2 Головою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України між ним та позивачем виникли відповідні правовідносини, а незаконні на думку позивача рішення в частині проходження служби могли бути оскаржені позивачем у встановленому законом порядку.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення -без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2010р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011р. по даній справі -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. Стародуб
СУДДІ: С.Є. Амєлін
С.В. Головчук
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко
Суддя О.П. Стародуб