Рішення від 16.01.2012 по справі 2-1/11

Справа № 2-1/11

РІШЕННЯ

Іменем України

16.01.2012 року. Центрально -Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого судді: Філатова К.Б.,

при секретарі: Кононенко В.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та по зустрічному позову ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, треті особи -Паспортний відділ Центрально-Міського РО КМУ УМВС України в Дніпропетровській області, КП «Кривбасводоканал», ВАТ «Криворіжгаз», КП теплових мереж Криворіжтепломережа», КЖП № 1, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого пояснила, що 15 вересня 2000 року вона купила у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. До купівлі квартири вона з чоловіком оглядала її. На момент огляду нею квартири в ній жили та були зареєстровані відповідачі по справі. Вони показували квартиру, бажали, щоб квартиру купили та зобов'язалися виїхати із неї.

По квартирі були великі борги, квартира потребувала ремонту, це було враховано при призначенні ціни на квартиру.

Після оформлення договору купівлі-продажу квартири відповідачі залишили її, але зніматися з реєстрації не стали. Внаслідок борги по квартирі зростають.

Просять визнати відповідачів такими, що тратили право на проживання в квартирі.

Відповідачі звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_7, а також ОСОБА_6, в якому вказали, що з червня 1999 року ОСОБА_4, а трохи пізніше ОСОБА_3 і донька ОСОБА_2 від першого браку почали працювати реалізаторами на Центрально-Міському ринку м. Кривого Рогу у приватного підприємця ОСОБА_6

В липні 1999 року ОСОБА_6 заявив, що кожний із них має заборгованість перед ним у зв'язку з недостачею. Щоб погасити заборгованість, позивачі погодилися продати свою квартиру, повіривши обіцянкам ОСОБА_6, що після погашення боргу за рахунок продажу їхньої квартири залишиться достатньо грошів для купівлі іншої. Всі ці питання вирішувалися за відсутністю ОСОБА_2, але ОСОБА_4 впевнила, його, що після продажу їхньої чотирьохкімнатної квартири ОСОБА_6 купить їм трьохкімнатну.

30 березня 2000 року був укладений договір купівлі-продажу квартири, який був завірений у нотаріуса ОСОБА_8 В договорі було вказано, що вони отримали повну вартість квартири від покупця -ОСОБА_6, але фактично ніяких грошів вони не отримали.

Після цього ОСОБА_6 продав квартиру ОСОБА_1

Просять визнати договір купівлі-продажу квартири ними ОСОБА_6 недійсним, а також просять визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_6 ОСОБА_1 та виселити ОСОБА_1 і ОСОБА_9 із квартири.

ОСОБА_1 і ОСОБА_9 зустрічний позов не визнали.

ОСОБА_6 зустрічний позов не визнав, суду пояснив, що є приватним підприємцем та має кілька торгових точок на Центрально-Міському ринку м. Кривого Рогу. ОСОБА_4 працювала в нього реалізатором. Згодом були прийняті реалізаторами також двоє її дітей. Він став помічати, що виручка всіх ОСОБА_2, що працювали в нього, стала значно менш ніж раніше, а також менш, ніж у інших реалізаторів, хоча товарів на складі всі вони брали стільки ж, скільки раніше. Кілька разів кожного із ОСОБА_2 перевіряли окремо, але недостач виявлено не було. Було вирішено перевірити всіх трьох водночас, оскільки виникла підозра, що, коли перевіряють одного з них, інші покривають недостачу своїм товаром. Молодші ОСОБА_2, зрозумівши, що буде відбуватися, кинули товар та збігли. ОСОБА_4 стала проситися, щоб він не звертався до міліції, обіцяла покрити недостачу, передавши йому свою квартиру. Він погодився і в міліцію не звернувся. Він спільно з ОСОБА_2 ходив до нотаріуса, і квартира була переоформлена на нього. Він не був проти того, щоб ОСОБА_2 продовжували жити у квартирі. Квартира була в поганому стані, крім того ані квартира, ані комунальні послуги взагалі не оплачувалися, борги зростали. У якійсь час з урахуванням боргів по квартплаті та комунальним послугам квартира стала коштувати менш тієї суми, що була в нього вкрадена ОСОБА_2, і він, попередивши про це ОСОБА_2, почав шукати покупців на квартиру. Коли були знайдені покупці -ОСОБА_1, вони в присутності ОСОБА_2 оглядали квартиру і ОСОБА_2 нічого не казали, про те, що мають якісь права на цю квартиру, не суперечили проти вивозу з квартири своїх речей та в'їзду ОСОБА_1 у квартиру. Просить у позові відмовити.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, у зустрічному позові повинно бути відмовлено з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15 вересня 2000 року ОСОБА_1 купила у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1, яку той купив у ОСОБА_2 30 березня 2000 року (а.с. 4, 5).

На момент покупки ОСОБА_1 вказаної квартири колишні її власники ніяких претензій на неї не висловлювали, чого сторони не заперечують, а тому доказуванню ця обставина не підлягає.

Відповідно до ст. 145 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент спірних угод, якщо майно платно придбано у особи, яке не мало права його відчужувати, про що особа, що придбала майно не знала та не повинна була знати, то власник майна має право витребувати це майно лише у разі, коли майно було загублено власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадено в того чи іншого, або вийшло із їх володіння іншим шляхом поза їхньою волею.

Оскільки ОСОБА_1 купила квартиру за гроші, про що ОСОБА_2 знали, та спілкуючись з ОСОБА_1, не казали їй, що мають якісь права на цю квартиру, вона є добросовісним покупцем, а тому витребувати квартиру в неї неможливо.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Та обставина, що ОСОБА_2 є зареєстрованими у квартирі перешкоджає ОСОБА_1 користуватися власністю, оскільки примушує її сплачувати набагато більшу квартирну плату та не дає можливості вільно розпорядитися своїм майном.

Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 131, 179, 212, 224, 218 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, ст. 145 ЦК України в редакції 1963 року, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Відділ паспортної реєстрації та міграційної роботи Центрально-Міського районного відділу КМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

В зустрічному позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу протягом 10 днів.

Суддя К.Б. Філатов