Р І Ш Е Н Н Я Справа № 439/76/2012
Провадження №2/439/38/2012
17 січня 2012 року сел. Софіївка
Софіїївський районний сул Дніпропетровської області в складі:
судді Байда Т.І.
при секретарі Мельниковій Т.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
його адвоката ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 «Про визнання права власності на майно в порядку спадкування», -
19 листопада 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_8, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Позивач є спадкоємцем першої черги майна померлої. Крім нього спадкоємцями є її дочка ОСОБА_4, яка спадщину не приймала і звертатись до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини не буде. Позивач звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у його видачі у зв'язку з пропущенням строків, проте, позивач вважав, що прийняв спадщину фактично, так як перебував з ОСОБА_8 в зареєстрованому шлюбі і вони проживали разом. Крім того, позивачу стало відомо, що свідоцтво про право особистої власності на забудову, яке знаходиться у відповідача, що воно видано 03.12.1979 року на ім'я ОСОБА_8, яка перебувала уже із ним у зареєстрованому шлюбі з 30.06.1973 року і відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу їй було присвоєно прізвище ОСОБА_8, а тому позивач просить встановити факт прийняття позивачем спадщини, факт належності ОСОБА_8 свідоцтва про право особистої власності на забудову, виданого на ім'я ОСОБА_8, а також визнати за ним право власності на спадкове майно.
Ухвалою суду від 08.11.2011 року було залучено як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача онуку ОСОБА_6, її доньки ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
22 листопада 2011 року до суду звернулася ОСОБА_6 із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання права власності на майно в порядку спадкування, який ухвалою суду від 22 листопада 2011 року було об'єднано в одне провадження із позовом ОСОБА_7, та після уточнення позовних вимог від 23 грудня 2011 року, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що її мати -ОСОБА_11 була рідною та єдиною дитиною відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8, яка за першим шлюбом мала прізвище Таран. Відповідач ОСОБА_4 -донька ОСОБА_8 від першого шлюбу до спадщини після смерті матері не вступала, отже строк на її прийняття пропустила. Після фактичного припинення шлюбних відносин між ОСОБА_11 (її матір»ю) та її батьком ОСОБА_12, ОСОБА_11 разом з нею проживали по АДРЕСА_1, разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8, незважаючи на це ОСОБА_11 до самої смерті була зареєстрована по АДРЕСА_2, що підтверджується домовою книгою, продовжували там проживати і після смерті ОСОБА_8 З середини 2001 року, вже після смерті бабусі ОСОБА_8 вона стала проживати із сім»єю свого батька - у сім»ї ОСОБА_12, так як мати, яка проживала по АДРЕСА_1, вела спосіб життя не прийнятний із вихованням дитини. ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, на час своєї смерті вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8, проте право власності на неї, як на об»єкт нерухомого майна за собою не зареєструвала. ОСОБА_6 прийняла ту частину спадщини, яка належала б за законом її матері, оскільки на момент смерті матері вона була неповнолітньою. ОСОБА_11 та ОСОБА_7 було успадковано власність померлої ОСОБА_8 в рівних долях. У зв»язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 право власності на вказане майно перейшло до її доньки ОСОБА_6. Коли її представник звернувся до нотаріуса щодо отримання свідоцтва права власності на нерухоме майно їй було відмовлено у зв»язку з тим, що її мати не прийняла спадщину, тому прохає визнати за нею право власності на ? АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 22 листопада 2011 року цивільні справи було об»єднано в одне провадження.
Ухвалою суду від 21 грудня 2011 року було залишено без розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документа, визнання права власності, а позивач ОСОБА_6 прохала продовжити розгляд її справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання права власності на майно в порядку спадкування. 23 грудня 2011 року позивач уточнила позовні вимоги, посилаючись на те, що вона отримала в спадок після смерті ОСОБА_11 ? будинку по АДРЕСА_1, тому прохає визнати за нею право власності на АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_11.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі і посилається на те, що при житті мама позивачки ОСОБА_11 після смерті мами ОСОБА_8 прийняла спадщину, так як ? будинку було при житті ОСОБА_8 подаровано ОСОБА_4, тому вона вважає, що половина житлового будинку по вул. Шевченко, залишається в спадок ОСОБА_7 та ОСОБА_11, тому позивач ОСОБА_6 успадкувала 1/4 будинку по АДРЕСА_1, так як нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому прохає визнати за нею право власності на ? АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_11, так як вона вважає, що її мати на день смерті ОСОБА_8 проживала разом з нею і вважає, що цей факт було доказано в суді свідками та письмовими доказами.
Представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 проти позову заперечують так як позивач ніяких доказів про те, кому взагалі належить будинок не надала, так як свідоцтво про право власності на будинок видано 03 грудня 1979 року ОСОБА_8, при житті ОСОБА_8 розпорядилася своїм майном: подарувала ? будинку своїй донькі - ОСОБА_4, яке із спадкоємців на цей час ніхто не прийняв, тому вважає, що в позовних вимогах слід відмовити як необґрунтованих.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 проти позову заперечують, так як в судовому засіданні не було встановлено, що ОСОБА_11 прийняла спадщину, а тому вона не належала спадкодавцю і не може позивач бути спадкоємцем, тому слід відмовити в позовних вимогах як необґрунтованих.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позовних вимогах слід відмовити як необґрунтованих.
Свідок ОСОБА_15 та ОСОБА_16 суду пояснили, що вони мешкають поряд з АДРЕСА_1 і знали померлу маму позивачки ОСОБА_11, яка померла в 2010 році та яка проживала разом з матір»ю ОСОБА_8 та батьком ОСОБА_7, а після смерті матері доглядала батька.
Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона бачила ОСОБА_11 в АДРЕСА_1, яка виконувала всі домашні роботи до 2010 року, після смерті матері доглядала батька.
Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона була в дружніх стосунках з ОСОБА_10, яка при житті ділилася з нею всим і їй було відомо про її життя, коли була в неї вдома по АДРЕСА_1, то бачила, що ОСОБА_11 підтримувала будинок, садила огород і коли захворів батько його доглядала, з нею жила і донька ОСОБА_6, тому вважає, що вона має право на спадщину.
В судовому засіданні встановлено, що згідно постанови Софіївської державної нотаріальної контори (а.с.11) від 04 травня 2011 року чоловік померлої ОСОБА_8 ОСОБА_7 спадщину не прийняв. При житті померла ОСОБА_8 будинок подарувала 29 січня 2001 року ? АДРЕСА_1 та земельну ділянку своїй доньці ОСОБА_4 (а.с.12). ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13). ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з ОСОБА_14 30 червня 1973 року (а.с.14), після чого прізвище жінки ОСОБА_7, також свідоцтво про встановлення батьківства, де ОСОБА_7 визнає себе батьком дитини ОСОБА_10, яка народилася 29 березня 1973 року у громадянки ОСОБА_14 від 30 червня 1973 року (а.с.15), а свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 видано 03 грудня 1979 року на ОСОБА_8 (а.с.17), тому суд вважає, що позивач не надала належних доказів про належність будинку спадкодавцю, окрім того згідно домової книги (а.с.19-20) по АДРЕСА_1, сел. Софіївка, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована 15 травня 1990 року і виписана 29 серпня 1990 року, інших доказів про реєстрацію позивач не надав. Після розірвання шлюбу 02 серпня 2007 року (а.с.52) мама позивача ОСОБА_11 залишила прізвище ОСОБА_11. Згідно копії паспорта (а.с.56-58) позивач зареєстрована по АДРЕСА_2.
Згідно акта складеного мешканцями сел. Софіївка, ОСОБА_11 проживала за адресою АДРЕСА_1, із 07 січня 2000 року по момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із своєю матір»ю ОСОБА_8 та батьком ОСОБА_7, згідно акту Софіївської селищної ради по Шевченківському виборчому округу від 15 листопада 2011 року (а.с.94), даний факт підтверджує також довідка № 3535 від 16 листопада 2011 року видана депутатом Софіївської селищної ради ОСОБА_22 в тім, що ОСОБА_11 проживала за адресою АДРЕСА_1, із 07 січня 2000 року по момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.95). Відповідно до виконавчого листа по справі № 2-200 від 16 липня 2004 року, суд вирішив з ОСОБА_10 стягувати щомісяця аліменти на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 до її неповноліття в розмірі по 70 грн. починаючи з 06 квітня 2004 року (а.с.97). ОСОБА_6, ОСОБА_10 зареєстровані в АДРЕСА_2, згідно домової книги (а.с.100-105). Матір»ю ОСОБА_6, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6, серії 1-КИ № НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського РУЮ Дніпропетровської області від 28 квітня 1993 року, актовий запис № 39 є ОСОБА_10 (а.с.106). ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно свідоцтва про смерть серії 1-КИ № НОМЕР_2, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського РУЮ Дніпропетровської області від 21 липня 2010 року, актовий запис № 97 (а.с.107). Згідно свідоцтва про встановлення батьківства серії 1-КИ № НОМЕР_3, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського РУЮ Дніпропетровської області від 30 червня 1973 року, актовий запис № 23, батьком ОСОБА_10 визнано ОСОБА_7 (а.с.108). ОСОБА_12 та ОСОБА_10 уклали шлюб 14 листопада 1992 року, згідно до свідоцтва про укладення шлюбу, серії IV- КИ № НОМЕР_5, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського РУЮ Дніпропетровської області від 14 листопада 1992 року, актовий запис № 114 (а.с.109), вказаний шлюб розірвали 03 серпня 2007 року, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, серії 1-КИ № НОМЕР_4, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Софіївського РУЮ Дніпропетровської області від 03 серпня 2007 року, актовий запис № 71(а.с.110). Відповідно до договору дарування від 25 квітня 2002 року ОСОБА_23 подарувала ОСОБА_10 АДРЕСА_3, зареєстровано в реєстрі за № 965 (а.с.119). Згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_10 продала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_24, даний договір зареєстровано в реєстрі за № 2743 (а.с.117).
При огляді в судовому засіданні цивільної справи № 2-200-04 за 2004 рік по позову ОСОБА_12 до ОСОБА_10 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 зазначено в позові дата подачі 06 квітня 2004 року, місцем проживання відповідача вказано: АДРЕСА_4, а в довідці селищної ради вказано, що донька ОСОБА_6 проживає разом з батьком по АДРЕСА_2(а.с.6), в адресній довідці ОСОБА_10 зареєстрована 07 липня 1993 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11), в протоколі судового засідання від 25 травня 2004 року цієї ж справи відповідач ОСОБА_10 вказує, що вона уродженка і жителька АДРЕСА_1, в протоколі судового засідання від 23 червня 2004 року ОСОБА_10 зазначає, що проживала по АДРЕСА_2, сел. Софіївка. З 2000 по 2003 рік (а.с.56), в рішенні суду від 25 липня 2004 року зазначено стягувати аліменти з ОСОБА_10 і зазначена адреса: АДРЕСА_1.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що спадкоємець прийняв спадщину : 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, тому посилки позивача на цей закон як на підставу для звернення до суду суд не може взяти до уваги, так як в позивача мама при житті до нотаріальної контори не зверталася як заявив представник позивача про прийняття спадщини в АДРЕСА_1 прописана не була, це питання судом також не вирішувалося, будинок згідно свідоцтва про право власності належить ОСОБА_8, про що в позовній заяві не зазначено яким чином позивач вважає належність правовстановлюючого документу на будинок її мамі.
Згідно ст. 525 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, тобто для ОСОБА_10 це ІНФОРМАЦІЯ_1, коли померла її мама, так як ст. 527 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) передбачає, що особи можуть бути спадкоємцями, що були живими на момент смерті спадкодавця, а ст. 529 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) передбачає, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках дружина і батьки, діти померлого, а онуки і правнуки є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того із їх батьків, хто був би спадкоємцем, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю, тому на день смерті бабусі позивач не мала права на спадщину, так як її мама не прийняла спадщину, до нотаріуса не зверталася, тому суд вважає позовні вимоги позивача є необґрунтованими і тому в позовних вимогах слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11, 60, 213-215 ЦПК України, суд,-
1. В позовних вимогах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 «Про визнання права власності на майно в порядку спадкування», відмовити як необґрунтованих.
2. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня проголошення рішення.
Суддя: Т. І. Байда