"19" липня 2011 р. м. Київ К-23865/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Кременчука на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Кременчука про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час,
У серпні 2003 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Кременчука про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2005 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2005 року, позов задоволено. Стягнуто з управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Кременчука на користь ОСОБА_4 зарплату за роботу в надурочний час в розмірі 5 892,77 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 працював на посаді головного спеціаліста першої категорії управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Кременчука, виконуючи обов'язки старшого оперативного чергового на Пункті управління цивільної оборони м. Кременчука. З січня 1999 року по червень 2002 року він постійно працював понад встановлену норму тривалості робочого часу, виконуючи бойове завдання по несенню оперативно-чергової служби, тобто виконував надурочну роботу, що підтверджується табелем виходу на роботу. При звільненні у грудні 2002 року позивачу не було виплачено заробітну плату за роботу в надурочний час.
Статтею 62 Кодексу законів про працю України передбачено, зокрема, що власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи при проведенні робіт, необхідних для оборони країни.
Відповідно до статті 65 Кодексу законів про працю України надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.
Згідно положеннями статті 106 Кодексу законів про працю України у разі підсумованого обліку робочого часу оплачується як надурочні всі години, встановлені понад робочий час в обліковому періоді.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачу неправомірно не було виплачено заробітну плату за роботу в надурочний час, оскільки факт порушення відповідачем норм трудового законодавства підтверджений актом перевірки від 17.12.2004 року № 217, яка була проведена на вимогу суду Територіальною державною інспекцією праці у Полтавській області та в результаті якої встановлено відсутність у відповідача наказів про залучення до роботи в надурочний час, відсутність обліку надурочних робіт кожного працівника, не проведення оплати праці за виконання надурочних робіт тощо.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Кременчука залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 12 липня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Кременчука про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак