"19" липня 2011 р. м. Київ К-16545/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 19 березня 2007 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року у справі за його позовом до виконкому Харцизької міської ради про виплату недоотриманої заробітної плати, встановлення трудового стажу, стягнення моральної шкоди,
У січні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до виконкому Харцизької міської ради про виплату недоотриманої заробітної плати за період з 12.08.2005 року по лютий 2006 року, встановлення трудового стажу, стягнення моральної шкоди.
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 19 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року скасовано постанову Харцизького міського суду Донецької області від 19 березня 2007 року в частині відмови у стягненні безпідставно виплаченої премії у розмірі 122,39 грн, виключено із мотивувальної частини постанови Харцизького міського суду Донецької області від 19 березня 2007 року висновки щодо правомірності утримання із заробітної плати позивача 204 грн та 168,30 грн. Вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення з відповідача 122,39 грн. задоволено. Стягнуто з Харцизької міської ради на користь ОСОБА_4 122, 39 грн. В іншій частині постанова Харцизького міського суду Донецької області від 19 березня 2007 року залишена без змін.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 22.01.2004 року по 11.08.2005 року працював на посаді начальника юридичної служби виконкому Харцизької міської ради, з якої був звільнений за п.2. ст.40 КЗпП України.
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 09.11.2005 року ОСОБА_4 поновлений на раніше займаній посаді з 12.08.2005 року, стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2005 року по 09.11.2005 року в сумі 3169,53 грн.
22.02.2006 року позивач був знову звільнений з роботи, п.1 ст. 40 КЗпП України.
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 31.05.2006 року ОСОБА_4 поновлений на посаді начальника юридичної служби виконкому Харцизької міської ради з 23.02.2006 року, стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.02.2006 року по 31.05.2006 року, зокрема і за лютий 2006 року, в сумі 2834,65 грн.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до вказаної вище постанови суду було виплачено позивачу у травні 2006 року.
Відмовивши в задоволенні позовних вимог в частині виплати недоотриманої заробітної плати за період з 12.08.2005 року по лютий 2006 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість таких вимог, оскільки, як встановлено судами, заробітна плата йому була нарахована за фактично відпрацьований час, а період з 12.08.2005 року по 09.11.2005 року та з 23.02.2006 року по 31.05.2006 року є вимушеним прогулом і середній заробіток за цей час розрахований судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Вирішуючи спір, судами встановлено відрахування при нарахуванні заробітної плати позивача усіх необхідних платежів до відповідних фонді, в тому числі і до органів Пенсійного фонду України, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність вимог позивача у цій частині.
Враховуючи те, що позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2007 року та постанову Харцизького міського суду Донецької області від 19 березня 2007 року, змінену постановою суду апеляційної інстанції, у справі за його позовом до виконкому Харцизької міської ради про виплату недоотриманої заробітної плати, встановлення трудового стажу, стягнення моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак