"07" липня 2011 р. м. Київ К-23488/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів на постанову Макарівського районного суду Київської області від 13 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про стягнення суми невиплаченої премії,
У січні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про стягнення суми невиплаченої премії.
Постановою Макарівського районного суду Київської області від 13 липня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року, позов задоволено. Стягнуто з Національного центру управління та випробувань космічних засобів на користь ОСОБА_4 невиплачену премію в сумі 4421,15 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в місті Євпаторії у Національному центрі управління та випробувань космічних засобів, з якої був звільнений 15.12.2004 року. Під час проходження служби в період з липня 2003 року по листопад 2004 року йому не було виплачену премію, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року №829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач зобов'язаний був щомісячно виплачувати позивачу премію у розмірі 33,3% від грошового забезпечення військовослужбовців.
Однак, з такими висновками судів погодитись не можна.
Порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців регламентується, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року №829 «Про грошове забезпечення військовослужбовців», постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ»та іншими правовими актами.
Відповідно до пункту 1 статті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ» військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та органів і установ виконання покарань, відрядженим до органів виконавчої влади та інших цивільних установ, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ та органів і установ виконання покарань.
Згідно з пунктом 4 статті 1 зазначеної постанови керівникам органів виконавчої влади та інших цивільних установ, до яких відряджені зазначені категорії осіб, надано право виплачувати додаткові види грошового забезпечення, встановленого законодавством, в межах асигнувань на утримання цих органів і установ.
Відповідно до п. 3 постанови КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців” від 22.05.2000 № 829 командирам військових частин, керівникам установ та організацій надане право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, Міністерства внутрішніх справ, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Управлінню державної охорони відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат роботи у межах фонду преміювання, створеного в розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Порядок виплати грошового забезпечення (в т.ч. премії) встановлено Положенням “Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України”, затвердженим наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 року № 75, згідно якого преміювання здійснюється в межах фонду преміювання, створеного в розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, затвердженого для військової частини в кошторисі, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
Статтею 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік»та статтею 78 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»було встановлено, що керівники бюджетних установ (військових формувань) утримують чисельність працівників (військовослужбовців) та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове утримання), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового утримання), затверджених для бюджетних установ (військових формувань) у кошторисах.
Таким чином, премія має виплачуватись лише при наявності коштів в межах асигнувань, які надходять з Державного бюджету України, затверджених відповідними кошторисами.
З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що відповідач зобов'язаний був щомісячно виплачувати позивачу премію у розмірі 33,3% від грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки це є правом відповідача, а не обов'язком. Відповідач не отримував відповідного фінансування для виплати премій, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, у відповідності до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення суду першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів задовольнити.
Постанову Макарівського районного суду Київської області від 13 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів про стягнення суми невиплаченої премії відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий Гаманко О. І.
Судді Білуга С. В.
Загородній А.Ф.
Заїка М. М.
Співак В.І.