"05" липня 2011 р. м. Київ К-14432/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
при секретарі Сперкач Т.В.
за участю представника відповідача Поліщука К.О.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу військової частини А2673 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_5 до військової частини А2673 про стягнення недоплаченої суми грошової допомоги при звільненні,
У грудні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до військової частини А2673 про стягнення недоплаченої суми грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 774, 00 грн.
Постановою Київського районного суду міста Полтави від 15 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2007 року скасовано постанову Київського районного суду міста Полтави від 15 березня 2007 року, позов задоволено. Стягнуто з військової частини А2673 на користь ОСОБА_5 недоплачену грошову допомогу у розмірі 774,00 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу, з якої у 1997 року був звільнений у запас за вислугою строку служби.
При звільненні йому було виплачено грошову допомогу в розмірі 1620 грн, виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Однак, позивач вважає, що йому недоплачену грошову допомогу при звільненні в сумі 774 грн, оскільки в разі застосування Указу Президента України від 23 червня 2001 року № 463/2001 йому належало б до виплати 2394, 00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім цього, суд зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Задовольнивши позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання недоплаченої грошової допомоги при звільненні, оскільки Указом Президента України від 23 червня 2001 року № 463/2001 було скасовано деякі положення постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, яким зменшено суми виплаченої позивачу допомоги, а частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було передбачено, що військовослужбовцям при звільненні з військової служби за вислугою строку служби виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Однак, колегія суддів з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не може.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року (у редакції на час звільнення позивача зі служби) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Разом з цим, відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 року, тобто прийнятого пізніше вищезазначеного закону (у редакції на час звільнення позивача зі служби), військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до чинного на той час п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ виплачується грошова допомога у розмірі 5-місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ грошова допомога, передбачена цим пунктом, нараховується із окладів за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, відповідним військовим (спеціальним) званням і процентною надбавкою за вислугу років, а відрядженим для роботи в Радах народних депутатів та їх органах, центральних і місцевих органах державної виконавчої влади, які одержували перед звільненням з військової служби (служби в органах внутрішніх справ) заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів, - з окладу за останньою посадою на день звільнення.
Як встановлено судами, у відповідності до зазначених положень Постанови позивачу і було виплачено грошову допомогу при звільненні у 1997 році.
В подальшому, Указом Президента України від 23 червня 2001 року № 463/2001 “Про скасування деяких положень пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393” положення згаданої постанови, якими обмежувався загальний розмір грошової допомоги п'ятьма місячними посадовими окладами, було скасовано.
Оскільки зазначений Указ набув чинності після звільнення позивача зі служби і зворотної сили не мав, то колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, виплативши у 1997 році позивачу грошову допомогу при звільненні з військової служби, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу військової частини А2673 задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2007 року скасувати, а постанову Київського районного суду міста Полтави від 15 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_5 до військової частини А2673 про стягнення недоплаченої суми грошової допомоги при звільненні залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак