"23" червня 2011 р. м. Київ К-23626/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року у справі за їх позовом до військової частини А 1047 про стягнення компенсації замість продовольчого пайка,
У вересні 2007 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до військової частини А 1047 про стягнення компенсації замість продовольчого пайка.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з рахунку грошового забезпечення військової частини А 1047 на користь ОСОБА_4 заборгованість у сумі 48069,27 грн, ОСОБА_5 -12159,22 грн, ОСОБА_6 -13125,21 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року скасовано постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2007 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивачі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 проходили військову службу у військовій частині А1047.
ОСОБА_4 був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я у листопаді 2006 року. ОСОБА_5 звільнена з військової служби у запас у зв'язку зі скороченням штатів в травні 2007 року. ОСОБА_6 звільнена з військової служби у запас у зв'язку зі скороченням штатів в квітні 2007 року.
Під час проходження служби позивачі перебували на фінансовому та продовольчому забезпеченні у вказаній військовій частині. Після звільнення зі служби їм не було виплачено грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення за період з 11 березня 2000 року до часу звільнення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі мають право на отримання грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та постанов Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року №316 та від 29.03.2002 року №426.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість цих вимог.
Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.
Таким чином, зазначеною нормою було зупинено видачу продовольчих пайків та отримання грошової компенсації замість неодержаного продовольчого пайка, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2008 року у справі за їх позовом до військової частини А 1047 про стягнення компенсації замість продовольчого пайка -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак