"23" червня 2011 р. м. Київ К-16425/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,
У січні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2007 рік та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради щодо не проведення перерахунку щорічної грошової допомоги до 05 травня ОСОБА_4 за 2007 рік. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на користь позивача 3650,60 грн грошової допомоги за 2007 рік. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є учасником бойових дій та інвалідом війни першої групи. Відповідно до вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 05 травня одержує щорічну разову грошову допомогу.
У 2007 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 450 грн з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу було недоплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у 2007 році, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, з такими висновками судів погодитись не можна.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) встановлено, що щорічно до 05 травня інвалідам війни першої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 зазначеного Закону передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до вимог статті 17 Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законами України про Державний бюджет України встановлювався на відповідний рік розмір щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України 2007 рік”, яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність з 09 липня 2007 року.
Для правильного вирішення спору щодо дій відповідача по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році, їх слід розглядати з урахуванням того, яка норма: Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” або Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” була діюча на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів.
Як вбачається з обставин справи та встановлено судами, такі виплати позивачу були проведені у квітні 2007 року, тобто в період дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб'єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов'язань по перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня.
Таким чином, виплативши позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2007 рік у розмірі, встановленому Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, є вимоги позивача щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, у відповідності до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення суду першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу управління праці і соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.
Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2008 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий Гаманко О. І.
Судді Білуга С. В.
Загородній А.Ф.
Заїка М. М.
Співак В.І.