"23" червня 2011 р. м. Київ К-20819/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі за його позовом до управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа -Державне казначейство України, про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня,
У вересні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа -Державне казначейство України, про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2004-2007 роки.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_4 заборгованість по сплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2007 рік у розмірі 2920,48 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом війни другої групи. Відповідно до вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 05 травня одержує щорічну разову грошову допомогу.
У квітні 2004 року позивач отримав 160 грн, у квітні 2005 року -330 грн, у квітні 2006 року -330 грн, у квітні 2007 року -360 грн щорічної разової грошової допомоги до 05 травня. Такі виплати проводились виходячи із розмірів, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу було недоплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у 2007 році, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, з такими висновками судів погодитись не можна.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) встановлено, що щорічно до 05 травня інвалідам війни другої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 зазначеного Закону передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до вимог статті 17 Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законами України про Державний бюджет України встановлювався на відповідний рік розмір щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України 2007 рік”, яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність з 09 липня 2007 року.
Для правильного вирішення спору щодо дій відповідача по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році, їх слід розглядати з урахуванням того, яка норма: Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” або Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” була діюча на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів.
Як вбачається з обставин справи, такі виплати позивачу були проведені у квітні 2007 року, тобто в період дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Рішення Конституційного суду України не мають зворотної дії в часі і у суб'єкта владних повноважень після їх прийняття не виникло додаткових зобов'язань по перерахунку разової грошової допомоги до 5 травня.
Таким чином, виплативши позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2007 рік у розмірі, встановленому Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім цього, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, є вимоги позивача щодо стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2004, 2005 та 2006 роки, оскільки при проведенні виплати такої допомоги застосуванню підлягали розміри, встановлені Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Ці Закони були прийняті пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та були чинними на період проведення спірних виплат.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, у відповідності до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення суду першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа -Державне казначейство України, про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий Гаманко О. І.
Судді Білуга С. В.
Загородній А.Ф.
Заїка М. М.
Співак В.І.