"23" червня 2011 р. м. Київ К-18368/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 06 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року у справі за його позовом до військової частини А0235 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення,
У квітні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до військової частини А0235 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення у розмірі 20478,96 грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя від 06 червня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині А0235, з якої у листопаді 2002 році був звільнений у запас за станом здоров'я. Під час проходження служби позивач перебував на фінансовому та продовольчому забезпеченні у вказаній військовій частині. Після звільнення зі служби йому не було виплачено грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення за період з 11 березня 2000 року до часу звільнення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.
Таким чином, зазначеною нормою було зупинено видачу продовольчих пайків та отримання грошової компенсації замість неодержаного продовольчого пайка, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, оскаржувані судові є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 06 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року у справі за його позовом до військової частини А0235 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак