"23" червня 2011 р. м. Київ К-847/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
У липні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_4 відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області від 02 квітня 2008 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_4 відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 за його заявою від 24 березня 2008 року відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким закрити провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з липня 1997 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Після призначення пенсії він продовжував працювати. З 17.09.2005 року працював на АТЗТ «Угольінвест».
24 березня 2008 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням управління Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області від 02 квітня 2008 року йому відмовлено в проведенні перерахунку пенсії з підстав відсутності двох років страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії. Відповідач зазначав, що страховий стаж позивача становить лише 10 місяців, а страхові внески АТЗТ «Угольінвест»сплачені тільки по 30.06.2006 року.
Судами також встановлено, що АТЗТ «Угольінвест»були сплачені страхові внески за спірний період, до складу яких увійшли суми страхового збору із заробітку позивача як застрахованої особи. Однак, зазначені суми були зараховані управлінням Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області в погашення суми недоїмки, пені та фінансових санкцій АТЗТ «Угольінвест»в порядку календарної черговості їх виникнення.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, як застрахована особа, має право на перерахунок пенсії у відповідності до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і не несе відповідальності за несвоєчасну сплату страхових внесків підприємством, на якому працював.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»( далі -Закон) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше ніж 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
За змістом частини першої статті 1 Закону термін "страховий стаж" визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески визначені частиною першою статті 1 Закону як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних прав.
Зокрема, згідно із частиною першою статті 16 Закону, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону).
До страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески органами Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, а вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (стаття 106 Закону).
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної сплати, означатиме порушення рівності їх прав на призначення (перерахунок) пенсії при інших рівних умовах.
Оскільки, в даному випадку, не повна сплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом, а пенсійні органи не вжили дієвих заходів для забезпечення гарантованого державою права на трудову пенсію (її перерахунок), то суди правильно визнали рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії позивачу неправомірним та зобов'язали перерахувати її з урахуванням вказаного вище стажу його роботи.
Посилання відповідача на зарахування страхових внесків в рахунок погашення заборгованості суми недоїмки пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення не може бути підставою відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач, отримуючи пенсію, працював і за нього підприємством були сплачені страхові внески, що підтверджується матеріалами справи.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у місті Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак