"23" червня 2011 р. м. Київ К-17947/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на постанову Торезького міського суду Донецької області від 16 липня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня,
У квітні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, в якому після доповнення позовних вимог, просив суд визнати дії відповідачів неправомірними, стягнути недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2004-2008 роки.
Постановою Торезького міського суду Донецької області від 16 липня 2008 року позов задоволено частково.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року скасовано постанову Торезького міського суду Донецької області від 16 липня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області у виплаті ОСОБА_4 щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2004, 2007, 2008 роки в розмірі, передбаченому ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області на користь ОСОБА_4 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2004, 2007, 2008 роки у сумі 5065 гру за рахунок коштів Державного бюджету України. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити судове рішення суду апеляційної інстанції та скасувати судове рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є учасником бойових дій та відповідно до вимог статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на одержання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
У 2004, 2005, 2006, 2007 та 2008 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 120, 250, 250, 280, та 310 грн відповідно з врахуванням обмежень, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Звернувшись до відповідача з заявою про виплату, на його думку, недоплаченої грошової допомоги до 05 травня, позивач отримав відмову.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року.
Частиною 5 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що учасникам бойових дій щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законами України про Державний бюджет України встановлювався на відповідний рік розмір щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення недоплаченої разової грошової допомоги до 05 травня за 2005 та 2006 роки, оскільки в цей період застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені Законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Ці закони були прийняті пізніше Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та були чинними протягом 2005 та 2006 року на період проведення спірних виплат і Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України, не визнавалась.
Разом з цим, вирішуючи спір щодо вимог про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2004, 2007 та 2008 роки та дійшовши до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, суди попередніх інстанцій до таких висновків прийшли по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Так, рішеннями Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №20-рп/2004, від 09.07.2007 року №6-рп/2007, від 22.05.2008 року№10-рп/2008 були визнані неконституційними положення Законів України про Державний бюджет України на 2004, 2007, 2008 роки, яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” втратили чинність з 01 грудня 2004 року, з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно.
Для правильного вирішення спору щодо дій відповідача по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у вказаних роках їх слід розглядати з урахуванням того, яка норма: Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” або Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” була діюча на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів.
Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено дату нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2004, 2007 та 2008 роках.
Від встановлення вказаних обставин залежить визначення того, чи були порушені права позивача у зазначений період.
Оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а допущені порушення призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області задовольнити частково.
Постанову Торезького міського суду Донецької області від 16 липня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак