"23" червня 2011 р. м. Київ К-2196/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про перерахунок пенсії, стягнення моральної шкоди,
У березні 2007 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про перерахунок пенсії у зв'язку набутим стажем, стягнення моральної шкоди.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 06 вересня 2006 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 на підставі наданої заяви від 13 березня 2006 року. В іншій частині вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 отримує в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя пенсію за віком. У дворічний період після останнього перерахунку пенсії (січень 2004 року) та в період дії Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вона продовжувала працювати.
13.03.2006 року ОСОБА_4 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку із набутим після 01.01.2004 року стажем роботи, що складає 01 рік 05 місяців 13 днів.
Рішенням управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 06 вересня 2006 року позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного для перерахунку пенсії страхового стажу.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що частина четверта статті 42 закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не передбачає таку умову перерахунку пенсії, як наявність стажу роботи не менше, ніж два роки. Вона містить умову, що перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після останнього перерахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 42 закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (у редакції на момент звернення за перерахунком пенсії) у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. При цьому кожний наступний перерахунок пенсії проводиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині перерахунку пенсії, оскільки на момент звернення позивача за перерахунком пенсії норми закону, яка б встановлювала обов'язкову умову для перерахунку пенсії наявність 2 років страхового стажу після призначення або перерахунку пенсії, не існувало.
Огляд від 28 березня 2006 року № 9 Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України, на який посилається відповідач, не був нормативним актом, а носив лише інформативний або рекомендаційних характер, а тому його відкликання не могло вплинути на застосування управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя статті 42 закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Крім цього, правильними є висновки судів про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про перерахунок пенсії, стягнення моральної шкоди -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак