09 червня 2011 року м. Київ В/9991/963/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.
розглянувши заяву відкритого акціонерного товариства “Азот” про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Азот”до Черкаської митниці та Головного управління державного казначейства України в Черкаській області про визнання недійсним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів, -
У червні 2010 року відкрите акціонерне товариство “Азот”звернулося до суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці та Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області, в якому просило:
визнати недійсним рішення Черкаської митниці №902000006/2010/001586/1 від 29.03.2010 про визначення митної вартості товарів;
скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 29.03.2010 № 902000006/0/00193;
стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Черкаській області надмірно сплаченні кошти як податок на додану вартість в сумі 40 963,90 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, в задоволення позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 31 березня 2011 року касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Азот” залишено без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року -без змін.
У заяві про перегляд Верховним Судом України вказаного рішення Вищого адміністративного суду України скаржник ставить питання про його скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Судові рішення обґрунтовані тим, що в оскаржуваному рішенні митницею наведено інформацію за товаром з бази даних Держмитслужби України щодо митної вартості ідентичних товарів, що поставлялись тому ж отримувачу, від того ж експортера в межах одного договору купівлі-продажу на тих же умовах у час, який максимально наближений до даного митного оформлення відповідно до статті 278 Митного Кодексу України.
Відповідно до статті 267 Митного кодексу України якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, у тому числі і через неможливість документального підтвердження декларантом заявленої митної вартості, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності, з метою визначення належної основи вартості товарів для митних цілей.
Із доданих до заяви копій судових рішень колегія суддів не вбачає неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Враховуючи цю обставину, обговоривши доводи заяви та виходячи з мети судового перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для допуску заяви до провадження.
Керуючись статтями 237, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Відмовити в допуску заяви відкритого акціонерного товариства “Азот” про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 березня2011 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :