Справа № 2-9591/11
іменем України
"09" грудня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Пономаренко Н.В.
при секретарі Лавреновій А.Г.
з участю представника позивачки Горобинського В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до ОСОБА_2, Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд, -
Державнежитлово-комунального підприємства Національної академії наук України звернулось з позовом до суду, згідно якого просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житлом в гуртожитку АДРЕСА_1, яке йому було надано у зв'язку з навчанням в аспірантурі Національної академії наук України.
Свої вимоги мотивує тим, що з 2003 року ОСОБА_2 у гуртожитку АДРЕСА_1 не проживає по теперішній час, що підтверджується актами комісії: від 15 січня 2009 року; 17 липня 2009 року; 20 січня 2010 року; 21 липня 2010 року; 18 січня 2011 року.
Таким чином, ОСОБА_2 за вище зазначеною адресою вже не проживає більше, як вісім років, а у разі тимчасової відсутності наймачів житла понад встановлені строки, що зазначено у ст.72 Житлового кодексу Української РСР (надалі -ЖК України), вони втрачають право користування цим житлом, за умови відсутності їх без поважних причин понад одного року згідно ст.405 Цивільного кодексу України.
Відповідно до актів комісій зазначених вище, відсутність понад шість місяців в наданій йому для проживання кімнаті гуртожитку є ще однією підставою для визнання його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням. Та одночасно з визнанням ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, позивач просить зняти його з реєстраційного обліку за адресою : АДРЕСА_1.
На підставі зазначеного позивач просить позов задовольнити.
Представник позивача Горобинський В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та з підстав, викладених у позовній заяві, позов просив задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за своєї відсутності не подав.
Другий відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки представника суд не повідомив.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що гуртожиток АДРЕСА_1, обліковується на балансі Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України (далі ДЖКП НАН України), оскільки Розпорядження Президії НАН України від 02.03.2000 р. № 291 (а.с.8-9) затверджено: «В порядку перерозподілу майна НАН України гуртожиток АДРЕСА_1 передано зі свого балансу, на баланс ДЖКП НАН України»на правах повного господарського відання без права заміни його власності згідно п.3.1, 3.2 розділу 3 Статуту ДЖКП НАН України (а.с.3-5).
Відповідно до ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований в вище зазначеному гуртожитку з 15.03.2001 року (а.с.10).
На даний час відповідно до складених актів комісії: від 15 січня 2009 року (а.с.11); 17 липня 2009 року (а.с.12); 20 січня 2010 року (а.с.13); 21 липня 2010 року (а.с.14); 18 січня 2011 (а.с.15) року ОСОБА_2 у гуртожитку АДРЕСА_1 не проживає.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою ст. 71 цього Кодексу.
Так, згідно із ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
У судовому засіданні встановлено, що відповідач вже тривалий час, більше шести місяців, не проживає за місцем реєстрації у гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Даний факт підтверджується актами комісій зазначених вище, крім того, в гуртожитку, за адресою реєстрації, він не проживає більше як вісім років.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема стосовно не проживання відповідача у гуртожитку понад шість місяців, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а тому відповідача ОСОБА_2 слід визнати таким, що втратив право на користування гуртожитком №2, що знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1.
Стаття 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»/передбачає, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Оскільки позивачем не доведено наявності спору щодо зняття відповідача з реєстраційного обліку, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 71, 72, 128, 163 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд -
позов -задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування гуртожитком АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.