Справа № 2-12299/11
іменем України
"18" січня 2012 р.
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Іовенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» про стягнення страхового відшкодування,
Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.04.2009 р. між ним та відповідачем було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту відповідно до якого під страховий захист віддано автомобіль Seat Toledo д/н НОМЕР_2 (повне КАСКО). Одним із страхових ризиків зазначено -ризик ДТП. 29.04.2009 р. застрахований транспортний засіб потрапив в ДТП внаслідок чого отримав механічні ушкодження. У строк передбачений договором позивачем було надано відповідачу всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування. За умовами укладеного сторонами договору виплата страхового відшкодування може відбуватися шляхом перерахування коштів на рахунок сертифікованої/гарантійної станції тех.обслуговування та або на іншу СТО за умови письмового погодження зі Страховиком на підставі рахунку станції. Позивачем було обрано ДП «Авто-Київ» для ремонту ТЗ, оскільки належний йому автомобіль знаходився у підприємстві на гарантійному обслуговуванні. За умовами договору перерахунок страхового відшкодування здійснюється після надання документів, що підтверджують факт виконання відновлювальних (ремонтних) робіт та огляду відновленого (відремонтованого) ТЗ. Ремонт СТО був здійснений, зауваження до ремонту були відсутні. Так, 18.05.2009 р. СТО ДП «Авто-Київ», яка була погоджена з відповідачем видала рахунок № С-00002278, відповідно до якого, вартість відновлювального ремонту склала 76 573,02 грн. Страховиком 29.07.2009 р. було перераховано частину страхового відшкодування в розмірі 66 200,57 грн. 14.09.2009 р. позивач надав відповідачу акти виконаних робіт на підтвердженя оплати відновлювального ремонту ТЗ в розмірі 76 573,02 грн. та відповідач згідно до п. 15.8.2 договору страхування мав здійснити перерахунок решти суми -10 372,45 грн. Проте відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань. Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 07.04.2011 р. було задоволено позов ДП «Авто-Київ»до позивача про стягнення заборгованості у зв'язку із проведеним ремонтом ТЗ у розмірі 10 372,45 грн., 280,06 грн. інфляційних , 89,52 грн. 3% річних та судові витрати. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача невиплачену суму страхового відшкодування разом із інфляційними збитками та 3% річних у розмірі 11 285,71 грн. Розрахунок інфляційних та 3% річних проведено позивачем з 14.09.2009 р. -дня подання останнього документу для отримання страхового відшкодування.
В судовому засіданні позивач, його представник позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених в позові, просили задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував у зв'язку із наступним. Зазначив, що як вбачається з рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07.04.2011 р., яке набрало законної сили,відповідач здійснив виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Окремо звернув увагу на те, що ПрАТ СК «Аьфа Страхування»при розгляді справи виступив співвідповідачем, а тому Андрушівський районний суд Житомирської області міг винести рішення щодо задоволення позовних вимог саме страховою компанією. Проте, дослідивши докази та доводи сторін суд ухвалив рішення, яким стягнув заборгованість з позивача. За таких обставин, відповідно до ст. 61 ЦПК України страхова компанія не повинна доводити обставини встановлені судовим рішенням. Таким чином представник відповідача вважає, що відповідач не порушував права позивача і здійснив страхову виплату відповідно до умов договору.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає,що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено і не заперечується сторонами, що 27.04.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 015.0016765.009 добровільного страхування наземного транспорту.
За умовами договору застрахованим є транспортний засіб, який належить позивачу - Seat Toledo д/н НОМЕР_2, вигодонабувачем -ЗАТ «Альфа-Банк». Строк дії договору до з 27.04.2009 р. до 27.04.2010 р.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору, згідно до ст. 979 ЦК України.
Під час дії договору страхування, а саме 29.04.2009 р. застрахований транспортний засіб потрапив в дорожньо-транспортну пригоду в якій отримав механічні ушкодження.
За умовами договору страхування одним із страхових ризиків є ризик ДТП.
29.04.2009 р. позивач надав відповідачу заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Страховий випадок відповідно ст. 8 Закону України «Про страхування»- це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як вбачається з умов договору страхування страхове відшкодування страховиком за дорученням страхувальника та за письмовою згодою вигодонабувача, на сертифіковану/гарантійну сервісну станцію технічного обслуговування або на іншу СТО, за умови письмового погодження зі страховиком, якщо виплата страхового відшкодування проводиться на підставі рахунку СТО. В такому разі до розрахунку страхового відшкодування приймається сума збитку у розмірі 75 відсотків від рахунку СТО із наданням гарантійного зобов'язання про перерахунок обсягу страхового відшкодування після підтвердження факту виконання відновлювальних (ремонтних) робіт. Перерахунок страхового відшкодування здійснюється після надання документів, що підтверджують факт виконання відновлювальних (ремонтних) робіт (акт виконання робіт) та огляду відновленого (відремонтованого) ТЗ.
Встановлено, що відповідач погодив зі страхувальником сплату страхового відшкодування шляхом перерахування страхового відшкодування на СТО «Авто-Київ».
За умовами договору, а саме 14.3.1. визначення розміру страхового відшкодування здійснюється на підставі,зокрема калькуляції, проведеною страховиком на підставі програмних продуктів рекомендованих для використання в товарознавчих дослідженнях та складання кошторисів відновлювального ремонту та заподіяної матеріальної шкоди, а також враховуючи кон'юктуру ринку; документів ремонтної організації (СТО), які згідно чинного законодавства України, підтверджують необхідні витрати на ремонт транспортного засобу. Документи приймаються страховиком за умови, що з ним було попередньо узгоджено у письмовій формі вибір ремонтної організації (СТО) та калькуляцію ремонтно-відновлювальних робіт; акт авто товарознавчої експертизи (дослідження), яка проведена спеціалізованою організацією (витрати на послуги експерта сплачуються страховиком); письмової угоди страховика і страхувальника вигодонабувача щодо визначеного страховиком розміру витрат на відновлювальний ремонт. Спосіб здійснення відшкодування обирається страховиком.
17.07.2009 р. страховою компанією складено страховий акт № 1264.206.09.01.01. відповідно до якого визначено розмір страхового відшкодування як 66 200,57 грн. та прийнято рішення про його виплату у розмірі 66 200,57 грн.
Не оспорюється сторонами і та обставина, що сума у розмірі 66 200,57 грн. було перераховано відповідачем ОСОБА_1, про що свідчить розпорядження на виплату страхового відшкодування на підставі акту автотоварознавчого дослідження 18.05.2009 р.
Як вбачається з рахунку-фактури № С-00002278 від 18.05.2009 р. та акту приймання-передачі автомобіля від 14.09.2009 р. вартість ремонту проведеного ДП «Авто-Київ»становить 76 573,02 грн.
Як стверджує позивач, його представник рахунок фактуру, акт виконаних робіт було погоджено з відповідачем, про що свідчить лист № 12.64.206.09.01. від 17.07.2009 р. в якому, зокрема страховик не визнає лише заміну АКБ, яка на думку відповідача та згідно до Звіту експерта № 843 від 09.10.2009 р. пошкоджена не внаслідок ДТП, а внаслідок відсутності перезарядки. За таких обставин відповідач має здійснити доплату страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно до приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 07.04.2011 р. за позовом Дочірнього підприємства «Авто-Київ»до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»про стягнення заборгованості позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «Авто-Київ»заборгованість за виконані роботи відповідно до замови наряду № РС-0014585 від 14.09.2009 р. -10 372 грн. 45 коп., інфляційні збитки -280 грн. 06 коп., 3% річних від простроченої суми -89 грн. 52 коп. та судові витрати.
Рішення суду набрало чинності, що не заперечується сторонами.
При цьому судом відхилено доводи ОСОБА_1 про те, що у відповідності з п. 14.3.1 (б) договору добровільного страхування транспортного засобу, укладеного між ним та ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування», остання повинна була повністю сплатити вартість відновлювального ремонту на підставі документів СТО, т.я. у відповідності з п. 14.3.1. (б) вказаного договору, ПрАТ«Страхова компанія «Альфа Страхування»повинна була повністю оплатити вартість відновлювального ремонту на підставі документів СТО за умови, що з ним попередньо в письмовій формі було узгоджено вибір СТО та калькуляцію ремонтних робіт. Відповідачем жодного доказу наявності такої письмової домовленості про вибір СТО позивача та узгодження калькуляції не надано, навпаки з доданих до заперечень страхової компанії вбачається, що відшкодування проведено у відповідності з п. 14.3.1. (в) договору на підставі авто товарознавчого дослідження.
За таких обстави суд приходить до висновку, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у відповідності до вимог укладеного з позивачем договору № 015.0016765.009 добровільного страхування наземного транспорту, а тому вважає за можливе відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Розподіляючи судові витрати, суд керується вимогами ст. 88 ЦПК Країни.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 3,10,30,57,60,61,88,169,212-215 ЦПК України, ст. 979, ст. 8 Закону України «Про страхування», суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя: