Справа № 2-4185/11
16.01.2012 року Подільський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді: Войтенко Т.В.
за участю секретаря: Волошина В.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Свої вимоги мотивує тим, що 21 червня 2002 року відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м.Києві було зареєстровано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2
24 квітня 2009 року шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано.
Станом на 20 січня 2011 року сторони та їх неповнолітній син зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1.
Вказана квартира складається з однієї кімнати, загальною площею 20,92 кв.м., житловою площею 10,03 кв.м., і належить на праві приватної власності в результаті приватизації на підставі Свідоцтва про право на житло від 20 березня 1993 року виданого Шевченківською районною державною адміністрацією м.Києва.
Відповідачка зареєстрована в квартирі позивача за згодою позивача з 21 червня 2007 року.
Посилаючись на те, що реєстрація відповідачки у квартирі носить формальний характер, створює незручності позивачу, шлюб розірвано, а розмір житлової площі в квартирі не дозволяє разом проживати в ній не рідним особам різної статі, крім того, відповідачка відсутня у квартирі понад шість місяців та не має бажання знятися з реєстрації у позасудовому порядку, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Пояснили, що після того, як ОСОБА_2 у 2008 році, виїхала з квартири позивача, вона зверталася до суду з позовом про усунення перешкод у користування житлом. Судовим рішенням позов було задоволено. Однак при виконанні даного судового рішення ОСОБА_2 до квартири не з'явилася, 20 квітня 2010 року державним виконавцем було закінчене виконавче провадження.
У 2010 році позивач звертався до суду з позовом до відповідачки про усунення перешкод у користуванні власністю та зняття з реєстрації відповідачки, однак у позові йому було відмовлено. Разом з тим, від тоді відповідачка не робила жодної спроби повернутися до квартири, а тому позивач вважає ОСОБА_2 такою, що втратила інтерес до квартири, у зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.
Відповідачка ОСОБА_2 (прізвище за даними ВГІРФО Подільського РУ ГУ МВС України в м.Києві змінено на «ОСОБА_2») в судове засідання не з'явилася, про день і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Заяв про розгляд справи за її відсутності або про причини неявки від відповідачки не надходило, що за відсутності заперечень позивача є підставою для ухвалення заочного рішення (ст.224 ЦПК України).
Зважаючи на вищевикладене та відсутність заперечень представника позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідачки та ухвалення заочного рішення по справі, яким позов задовольнити у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 з 21 червня 2002 року по 24 квітня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3.
Як вбачається з довідки КП «Лісове» від 25 травня 2011 року, позивач ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_2 та їх син ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1.
Вказана квартира належить на праві власності позивачу на підставі Свідоцтва про право на житло від 20 березня 1993 року, виданого Шевченківською районною державною адміністрацією м.Києва, та складається з однієї кімнати, загальною площею 20,92 кв.м., житловою площею 10,03 кв.м.
Відповідачка зареєстрована в квартирі позивача з 21 червня 2007 року (а.с. 12).
Відповідно до Акту про не проживання ОСОБА_2, складених комісією КП «Лісове» від 3 березня 2010 року (а.с. 25), відповідачка ОСОБА_2 з сином у спірній квартирі не проживає з квітня 2008 року.
Відповідно до Актів від 27 грудня 2010 року та 25 листопада 2011 р., відповідачка у квартирі не проживає з червня 2010 р. та відсутня станом на 25 листопада 2011 р. (а. с. 26, 29).
Посилаючись на те, що реєстрація відповідачки у квартирі позивача створює незручності у вільному володінні та розпорядженні квартирою та носить формальний характер, позивач звернулися до суду з даним позовом та його права підлягають захисту судовим рішенням.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла, який проживає разом з ним, має право на користування цим житлом відповідно до закону. Відповідно до ст. 406 ЦК України право користування чужим майном припиняється у разі припинення обставин, які були підставою для встановлення такого права.
З актів про не проживання вбачається, що 23 квітня 2008 року та 25 липня 2008 року ОСОБА_2 зверталася до КП «Лісове» із заявами про не зняття її з реєстрації з квартири позивача без її відома.
Бажання ОСОБА_2 проживати у спірній квартирі відповідачка засвідчила, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, який було задоволено заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва від 2 лютого 2009 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 17 червня 2009 року (а.с. 45-48).
З посиланням на вказане рішення, 14 червня 2010 року заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні його позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та зняття з реєстрації відповідачки з підстав, що припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє членів його сім'ї права користування займаним приміщенням.
Відповідачка, будучи зареєстрованою у 2007 році у спірній квартирі як член сім'ї власника житла, набула право користуватися квартирою на підставі закону відповідно до ст. 405 ЦК України.
Разом з тим, після постановлення судових рішень на користь ОСОБА_2, якими засвідчувалось її право на проживання в квартирі колишнього чоловіка, ОСОБА_2 будь-яких дій на вселення в квартиру не вчиняла, як вбачається з копії акту державного виконавця від 4 березня 2010 року, на вселення в квартиру ОСОБА_2 не з'явилася, доказів про наявність інтересу у неї до квартири після червня 2010 року не надала.
Розірвавши шлюб з позивачем, виїхавши з квартири на постійне місце проживання, відповідачка втратила підставу для встановлення їй права на користування житлом як це передбачено ст. 406 ЦК України, а відтак позивач підставно ініціює питання про визнання колишньої дружини такою, що втратила право користуватися її квартирою.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, враховуючи, що реєстрація відповідачки порушує права позивача вільно користуватися та розпоряджатися свою власністю, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ОСОБА_2 потрібно визнати такою, що втратила право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст. 316, 319, 405, 406 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 209, 224, 294 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такоюм, що втратила право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1.
Рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
СУДДЯ Войтенко Т. В.