"09" червня 2011 р. м. Київ К-3192/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Рівненського обласного військового комісаріату на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Рівненського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,
У лютому 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Рівненського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 3388 грн 82 коп.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з Рівненського обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за невикористане речове майно в сумі 3388 грн 82 коп.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої й апеляційної інстанцій, а у справі ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у Рівненському обласному військовому комісаріаті, з якої в червні 2007 року звільнений у відставку. Під час проходження служби перебував на речовому забезпеченні у відповідача. Після звільнення зі служби йому не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 3388 грн 82 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004 року №1444.
Однак, колегія суддів з такими висновками судів погодитись не може.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно та продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Цей Закон набув чинності з 11.03.2000 року.
Таким чином, зазначеною нормою було зупинено право позивача на отримання грошової компенсації замість неотриманого речового майна, а тому відповідач діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і правові підстави для задоволення позову відсутні.
Посилання позивача в обґрунтування свої позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004 року №1444 є безпідставними, оскільки нею визначено порядок та розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців, а не поновлено право позивача на отримання грошової компенсації замість неодержаного речового майна, що було призупинено Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 року.
З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Рівненського обласного військового комісаріату задовольнити.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2009 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_4 до Рівненського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий Гаманко О. І.
Судді Білуга С. В.
Загородній А.Ф.
Заїка М. М.
Співак В.І.