"09" червня 2011 р. м. Київ К-41248/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії,
У квітні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням доплати відповідно до статті 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Також просила суд зобов'язати відповідача проводити виплату пенсії з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 13 червня 2008 року позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року, змінено постанову Таращанського районного суду Київської області від 13 червня 2008 року, резолютивну частину якої викладено в новій редакції.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач віднесений до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом другої групи, проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, має право на отримання додаткової пенсії та на доплату до пенсії на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“.
Відповідно до статті 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 2 групи призначається у розмірі -75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»затверджено наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць: з 01.01.2007 року -380 грн, з 01.04.2007 року -406 грн; з 01.10.2007 року -411 грн.
Крім того, частиною третьою статті 62 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік” установлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410, 06 грн. та 415, 11 грн.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищується на 1 мінімальну заробітну плату (ст. 39).
Дію вказаної норми статті 39 зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-V.
Зупинення дії абзаців другого, третього, четвертого частини першої статті 39, передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з 09 липня по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Судами встановлено, що на виконання статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу щомісяця виплачувалися передбачена цією статтею виплата в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи цей спір, суди першої та апеляційної інстанцій, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнали, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких обставин, правильним є висновок судів щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Разом з тим, стаття 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім цього, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача проводити виплату пенсії позивачу з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян, оскільки відповідно до частини першої ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання зробити перерахунок пенсії -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Гаманко О. І.
Судді Білуга С. В.
Загородній А.Ф.
Заїка М. М.
Співак В.І.