"09" червня 2011 р. м. Київ К-17200/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 20.04.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області про стягнення коштів на оздоровлення,
У березні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2005-2006 роки.
Постановою Докучаєвського міського суду Донецької області від 20.04.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_4 1 540, 00 грн недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 рік. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судові рішення у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є учасником аварії на ЧАЕС , інвалідом 2 групи і відповідно до статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на щорічну допомогу на оздоровлення.
Так, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам 1 категорії 2 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку щорічної допомоги на оздоровлення виступає мінімальна заробітна плата.
Згідно з частиною 7 статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
У 2005 році Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 120 грн відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 року №562.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2005 році відповідач повинен був керуватися положеннями статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо виплати допомоги на оздоровлення в 2006 році, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Докучаєвського міського суду Донецької області від 20.04.2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.07.2007 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Докучаєвської міської ради Донецької області про стягнення коштів на оздоровлення -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Гаманко О. І.
Судді Білуга С. В.
Загородній А.Ф.
Заїка М. М.
Співак В.І.