"02" червня 2011 р. м. Київ К-349/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С. В.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
Співака В.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня,
У березні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2007 рік.
Постановою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2008 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року, позов задоволено. Визнано неправомірними дії відповідача та стягнуто з нього на користь позивача недоплачену разову щорічну грошову допомогу до 05 травня за 2007 рік в розмірі 1175 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є учасником війни та відповідно до вимог статті 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 05 травня одержує разову грошову допомогу.
У 2007 році позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі 55 грн з врахуванням обмежень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачу було неправомірно недоплачено щорічну разову грошову допомогу до 05 травня у 2007 році, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Однак, колегія суддів з такими висновками судів погодитись не може, оскільки вони прийняті по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року.
Статтею 14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що учасникам війни щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Статтею 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Законами України про Державний бюджет України встановлювався на відповідний рік розмір щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України 2007 рік”, яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність з 09 липня 2007 року.
Для правильного вирішення спору щодо дій відповідача по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році їх слід розглядати через призму того, яка норма: Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” або Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” була діюча на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів.
Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено дату нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2007 році.
Від встановлення вказаних обставин залежало визначення того, чи порушені права позивача у зазначений період.
Оскільки суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а допущені порушення призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2008 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 05 травня направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
В.І. Співак