Справа №2/2515/77/2012
Рішення
Іменем України
18 січня 2012 року м. Чернігів
в складі: головуючого - судді Мороз К. В.
при секретарі Горбік Т. А.
за участю представника позивача ТОВ "Фірми "Стрижень" ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представника відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Південна-Західна залізниця" ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Стрижень" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП "Чернігівське МБТІ" Чернігівської обласної ради, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південна-Західна залізниця", третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договорів продажу і дарування недійсним, скасування державної реєстрації нерухомого майна, визнання права власності, визнання дійсним договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Фірма "Стрижень", Державне територіально-галузеве об'єднання "Південна-Західна залізниця" про визнання недійсним договору купівлі-продажу
встановив:
ТОВ "Фірма "Стрижень" звернулось з позовом ( а. с. 2-3) про:
- зобов'язання Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_2- нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 проведену 24.10.2011р. по заяві ОСОБА_2 про реєстрацію прав;
- визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна 1/2 нежитлового приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 131,1 кв. м. позначеного на плані літерами "А-1", між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 від 31.10.2011р. недійсним;
- визнання договору дарування нерухомого майна 1/2 нежитлового приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 131,1 кв.м. позначеного на плані літерами "А-1", між ОСОБА_2 і ОСОБА_3. від 31.10.2011р. недійсним;
- зобов'язання Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 на 1/2 частину нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 проведену 02.11.2011р. по заяві ОСОБА_4 про реєстрацію прав;
- зобов'язання Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на 1/2 частину нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 проведену 02.11.2011р. по заяві ОСОБА_3 про реєстрацію прав;
- витребувати, зобов'язавши повернути ТОВ "Фірмі "Стрижень", від ОСОБА_3, 1/2 частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1 загальною площею 131,1 кв. м. позначеного на плані літерами "А-1", отриману їм по договору дарування від 31.10.2011р.між ОСОБА_2 і ОСОБА_3;
- витребувати, зобов'язавши повернути ТОВ "Фірмі "Стрижень", від ОСОБА_4.1/2 частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1 загальною площею 131,1 кв. м. позначеного на плані літерами "А-1", отриману їм по договору купівлі-продажу від 31.10.2011 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_4;
- визнати право власності за ТОВ "Фірмою "Стрижень" на будівлю невиробничого призначення розташовану АДРЕСА_1 позначену на плані літерами "А-1", що знаходиться в межах земельної ділянки наданої товариству в постійне користування;
- стягнути судові витрати.
Мотивуючи вимоги тим, що 25 липня 1995 року ТОВ "Фірма "Стрижень" в особі директора ОСОБА_8 придбало у Лінійного підприємства станція "Чернігів-Північний" в особі начальника станції Чернігів-Північний ОСОБА_9, будівлю невиробничого призначення розташовану у АДРЕСА_1 загальною площею 174,3 кв. м (корисна площа 129,1 кв. м), про що свідчить договір купівлі-продажу від 25.07.1995р. і акт прийому передачі майна від 31.07.1995р. Згідно ст.128 ЦК УРСР (1963р.) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до цієї статті і тексту договору товариство набуло право власності на будівлю невиробничого призначення розташовану у АДРЕСА_1 загальною площею 174,3 кв.м (корисна площа 129,1 кв.м ) з 31.07.1995р. Відповідно до п.5 вищевказаного договору продавець засвідчив, що на продану будівлю треті особи до і після укладання угоди прав не мають і мати не будуть.
Товариство відремонтувало придбану будівлю: протягом 1995-1996 р. р. було встановлено двері і вікна, відремонтовано покрівлю, зроблено водопостачання і водовідведення, проведено електрику, зроблено систему водяного опалення, проведено телефонну лінію. Робіт по знесенню чи будівництву несучих конструкцій і перегородок між приміщеннями не проводилось, прибудова приміщень не проводилась.
На сьогодні придбана будівля знаходиться на земельній ділянці, що належить товариству на праві постійного користування.
07.11.2011р. товариство дізналося, що ОСОБА_2 24,10.2011р. зареєстрував за собою право власності на нежитлову будівлю санпропускник-баня загальною площею 131.1 кв. м за адресою АДРЕСА_1.
Незважаючи на те, що суди неодноразово відмовляли ОСОБА_2 у визнанні права власності на нежитлове приміщення санпропускник - баня (справи Новозаводського суду №2-673/11 і № 2-1672/09), Чернігівське МБТІ зареєструвало за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення санпропускник - баня, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, не на одне приміщення площею 108 кв.м в певній будівлі, а на будівлю в цілому з загальною площею 131,1 кв.м, яка за технічними характеристиками співпадає з будівлею ТОВ "Фірми "Стрижень".
При реєстрації на ім'я ОСОБА_2 санпропукника-баня в Чернігівському МБТІ підставою стали договір купівлі-продажу і акт передачі нерухомого майна нежитлового приміщення санпропускника-баня від 16.11.1995р. між Лінійним підприємством залізничного транспорту Чернігів-Північний в особі начальника ОСОБА_9 і ОСОБА_2. Позивач вважає що договір купівлі-продажу від 16.11.1995р. між Лінійним підприємством залізничного транспорту Чернігів-Північний і ОСОБА_2 є недійсним, тому, що ОСОБА_9 не був на той час начальником Лінійного підприємства залізничного транспорту Чернігів-Північний, а був начальником Лінійного підприємства залізничного транспорту станція Чернігів-Північний. Також на договорі, акті і квитанції до прибуткового касового ордера передачі нерухомого майна стоїть печатка не Лінійного підприємства залізничного транспорту Чернігів-Північний, а печатка Лінійного підприємства залізничного транспорту станція Чернігів-Північний. На ці факти суди, до яких звертався ОСОБА_2 про визнання права власності, не звертали уваги.
Площа об'єкта, яку придбав за договором ОСОБА_2 становить 108 кв. м. і цей об'єкт ніякого відношення до будівлі, що належить ТОВ "Фірмі "Стрижень", не має. Але ОСОБА_2 надав до Чернігівського МБТІ інвентаризаційну справу з експлікацію приміщень і планом будівлі, що належить ТОВ "Фірмі "Стрижень", а не інвентаризаційну справу свого приміщення загальною площею 108 кв. м.. Виходячи з цього можна зробити висновок про те, що ОСОБА_2 незаконно подав до Чернігівського МБТІ документи на державну реєстрацію нежитлового приміщення, яке має в цілому 131,1 кв. м. загальної площі, а Чернігівське МБТІ незаконно зареєструвало за ОСОБА_2 нежитлову будівлю, яка має в цілому 131,1 кв. м. загальної площі тому, що ОСОБА_2 не є власником будівлі з загальною площею 131,1 кв. м.
Зазначені незаконні дії як ОСОБА_2 так і Чернігівського МБТІ призвели до того, ще після державної реєстрації на ім'я ОСОБА_2 прав на вищевказане нерухоме майно, ОСОБА_2 31.10.2011р. 1/2 частину зареєстрованої на себе будівлі незаконно продав ОСОБА_4, 1/2 частину незаконно подарував своєму сину ОСОБА_3.
В зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не є законним власником нежитлової будівлі загальною площею 131,1 кв.м за адресою АДРЕСА_1, навіть не зважаючи на те, що до реєстру були внесені відомості про наявність у нього таких прав. Він не мав права укладати угоді щодо відчуження цього майна. Отже будь які угоди укладені відносно нежитлового приміщення, загальною площею 131,1 кв. м. між ОСОБА_2 і іншими особами є недійсними і вони підлягають визнанню недійсними у судовому порядку, а майно витребуванню від ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на підставі ст.388 ЦК України.
Реєстрація права власності на нежитлову будівлю загальною площею 131,1 кв. м за адресою АДРЕСА_1 на будь кого іншого ніж ТОВ «Фірма «Стрижень» унеможливлює реєстрацію прав власності на вищевказане майно за товариством, як законного власника, тому всі державні реєстрації прав вищевказаного нерухомого майна, що належить ТОВ "Фірмі "Стрижень" на інших осіб (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) підлягають скасуванню.
Відповідно до норм ст. 128 ЦК УРСР, ст. ст. 15,16,203,215,216,236,316,317, 321, 325, 328, 388, Перехідних положень ЦК України позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Заявою про збільшення позовних вимог від 12 грудня 2011 року ( а. с. 88) ТОВ "Фірма "Стрижень" просить визнати договір купівлі-продажу будівлі невиробничого призначення, який розташований у АДРЕСА_1, укладений 25 липня 1995 року між ТОВ "Фірма "Стрижень" та Лінійним підприємством станція Чернігів - Північний, дійсним; визнати договір купівлі-продажу не житлового приміщення, який розташований у АДРЕСА_1, укладений 16 листопада 1995 року між ОСОБА_2 та Лінійним підприємством Чернігів-Північний, не дійсним.
Додатково зазначили підстави задоволення позовних вимог тим, що 25 липня 1995 року між ТОВ "Фірма "Стрижень" і Лінійним підприємством станція Чернігів-Північний був укладений договір купівлі-продажу будівлі невиробничого призначення, а 31 липня 1995 року останнє передало цю будівлю в цілому у власність товариства, що підтверджується актом прийому-передачі майна.
Вважають, що вищевказаний договір купівлі - продажу будівлі невиробничого призначення є дійсним, оскільки ТОВ „Фірма „Стрижень" з відповідачем, Лінійним підприємством станція Чернігів-Північний, домовились про предмет договору, а саме що предметом договору є будівля невиробничого призначення, яка розташована у АДРЕСА_1 та ціну договору, а саме ціна будівлі складає суму 477 654 000 крб., тобто дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору.
Крім того Лінійне підприємство станція Чернігів-Північний, передало ТОВ „Фірма „Стрижень" будівлю, а товариство її прийняла, це підтверджується тим, що більше шістнадцяті років товариство користується і володіє будівлею, несе витрати на його утримання, будівля розташована на земельний ділянці, що належить товариству на праві постійного користування, а також тим, що за час з моменту укладення вищевказаного ким із його сторін не оскаржувався.
Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 і Лінійним підприємств транспорту Чернігів-Північний останнє не було його власником, а тому цей договір необхідно визнати не дійсним.
Враховуючи зазначені обставини і положення ст. ст. 48,76,168 ЦК УРСР ТОВ "Фірма "Стрижень" просить задовольнити позовні вимоги.
ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі невиробничого призначення розташованої у АДРЕСА_1, від 25 липня1995 року укладений між ТОВ "Фірма "Стрижень" та Лінійним підприємством залізничного транспорту станція Чернігів-Північний. ( а. с. 58-59). Мотивуючи вимоги тим, що саме із первісного позову ОСОБА_3 довідався про існування договору купівлі - продажу від 25 липня 1995 року між ТОВ «Фірма «Стрижень» та Лінійним підприємством залізничного транспорту Чернігів - Північний, тому вважає що у відповідності до частини 1 статті 261 та пункту 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності починається з моменту коли ОСОБА_3 дізнався про існування первісного позову - з 22 листопада 2011 року, що відповідає і статті 76 ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до статті 168 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на момент укладання оспорюваного договору, платежі по грошових зобов'язаннях між організаціями провадяться через Державний банк СРСР та інші кредитні установи, якщо інше не встановлено законодавством.
Діючим на той час законодавством, а саме: Положенням «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженим рішенням Правління Національного банку України від 24 травня 1993 року, протокол № 37, було встановлено що суб'єкти господарської діяльності мають здійснювати усі платежі з розрахунків у безготівкові формі за винятком випадків, вказаних в пункті 3 Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України, що затверджений постановою Правління НБУ №21 від 2 лютого 1995 року.
Крім того, до предметів діяльності ТОВ «Фірма «Стрижень» відповідно до Статуту 1992 року, що діяв в липні 995 року, можливість купівлі нерухомого майна, а саме: «будівлі невиробничого призначення» - не входила. Купівля цього приміщення не відповідала і меті створення товариства (п.2.1. Статуту), оскільки товариство створено було для задоволення потреб населення, організацій в послугах, товарах та продукції, одержання прибутку в інтересах власників та трудового колективу.
Тобто оспорюваний договір від 25.07.1995 року укладений ТОВ «Фірма «Стрижень» в суперечності з встановленими цілями діяльності цього товариства - стаття 50 ЦК УРСР 1963 року.
Таким чином, оспорюваний договір не відповідає вимогам законодавства України що діяли в липні 1995 року, укладений всупереч з встановленими цілями товариства, отже він є недійсним відповідно до статті 48 ЦК УРСР 1963 року.
Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. 48, 76, 168 ЦК УРСР 1963 року ОСОБА_3 просить в задоволені позовних вимог відмовити.
Представник позивача-відповідача ТОВ "Стрижень" в судовому засіданні позовні вимоги згідно первісного позову підтримав, в задоволені зустрічного позову просив відмовити. В задоволені зустрічного позову просив відмовити, оскільки площа, яка зазначена в договорі-купівлі-продажу ОСОБА_2 складає 108 кв. м., тобто приміщення, яке придбав ОСОБА_2 не співпадає розміром з площею будівлі яка належить ТОВ "Фірмі "Стрижень". Станція "Чернігів-Північна" не мала права розпоряджатися будівлею, яка належала ТОВ "Фірмі "Стрижень" і продавати її ОСОБА_10. Назва продавця за договором купівлі-продажу з ОСОБА_2 не співпадає з назвою установи печатка якої стоїть на договорі купівлі-продажу.
Як проводилася оплата ТОВ "Фірма "Стрижень" за придбане майно представник пояснити не зміг, також зазначив, що відсутні докази про перерахування коштів за придбане майно, доказом перерахування коштів є акт прийому. Про те, що ТОВ "Фірма "Стрижень" прийняло майно згідно договору купівлі-продажу свідчить здійснення будівництва дороги між будівлями, здійснення робіт по проведенню електрики, водопостачання, телефону, проведення ремонтних робіт. В цьому приміщенні товариство знаходиться з 1995 року, письмових доказів їх перебування в спірній будівлі немає, інших будівель за адресою вул. 102 км. м. Чернігів з даною площею немає.
Укладанням угоди займався ОСОБА_2, будь-яких документів на приміщення у товариства крім договору та акту немає. На початку листопада 2011 року товариству стало відомо про укладання угоди між ОСОБА_2 та Лінійним підприємством залізничного транспорту Чернігів-Північний.
Наприкінці 2008 року товариство зверталась до МБТІ для оформлення документів на придбане майно, точніше звертались до ОСОБА_9 і вдвох проводили інвентаризацію, всі документи віддавалися ОСОБА_9. Зовнішній обмір приміщення дорівнює 174 кв.м., а площа приміщень 131.1 кв.м.. Товариство своє право власності не зареєструвало, оскільки були труднощі, а саме були відсутні документи про введення приміщення в експлуатацію.
ОСОБА_2 не мав право розпоряджатися майном, яке належить ТОВ "Фірмі "Стрижень", оскільки договір купівлі-продажу укладений з ОСОБА_2 є недійсним в силу ст. ст. 48, 128, 224, 225, 229 ЦК УРСР.
Чернігівське МБТІ не мало право реєструвати право власності за ОСОБА_2 і при реєстрації порушені вимоги п. п. 1.7, 3.9 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", оскільки не відбувалась інвентаризація приміщення, в порушення п. п. 3.2, 3.1 відсутня відмітка про самовільне будівництво, змінилась площа приміщення, було 108 кв.м., стало 131 кв.м..
Підставою витребування майна у відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є норми ст. 388 ЦК України.
Визнання права власності за ТОВ "Фірмою "Стрижень" на спірне приміщення повинно буди здійснено згідно ст. 128 ЦК УРСР та Перехідних положень.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що в 1992 році дві подружні пари сформували ТОВ "Фірму "Стрижень", в жовтні 1995 року ОСОБА_8 запропонував ввести до товариства ще двох осіб з майном - гаражними боксами. Земельна ділянка про яку наголошує представник позивача виділена під гаражні бокси. В листопаді 1995 року разом з ОСОБА_8 були у ОСОБА_9 і домовилися, що відповідач отримує дивіденди, купує будівлю. ОСОБА_2 сплатив кошти, отримав інвентаризаційну справу, копію статуту і підписав угоду на купівлю спірного приміщення. Товариство за домовленістю продовжувало користуватись приміщенням, оплата за користування майном проводилась у натуральній формі: будівельними матеріалами, паливом. З ОСОБА_8 була домовленість, що користуватися приміщенням будуть до 2011 року, 14 грудня 2010 року ОСОБА_2 був виключений із складу засновників і тому повідомив про намір відчужити майно. В 2009 році проводив інвентаризацію приміщення, був присутній ОСОБА_8, також була проведена інвентаризація 27.10.2011 року в його присутності, представників ТОВ "Фірми "Стрижень" при обстеженні будівлі не було.
Представник відповідача-позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просила в задоволені первісного позову відмовити, оскільки відсутні докази, що договір з ТОВ "Фірмою "Стрижень" був укладений, немає доказів про оплату згідно договору, немає доказів, що приміщення використовується ТОВ "Фірмою "Стрижень". Судові розгляди справ з участю ТОВ "Фірмою "Стрижень" тривають давно, проте товариство жодного разу не заявляло про існування їх права на спірне приміщення. Будівля не була взята на баланс ТОВ "Фірми "Стрижень" не нараховувалась амортизація і ніде не була відображена. Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 128 ЦК УРСР, ст. 334 ЦК України ТОВ "Фірма "Стрижень" мало зареєструвати своє право власності в Чернігівському МБТІ, проте доказів про таку реєстрацію чи про спробу такої реєстрації суду не надано.
ОСОБА_3 отримавши позовну заяву ТОВ "Фірми "Стрижень" дізнався про оспорювання його права, тому звернувся до суду із зустрічним позовом. Підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу між ТОВ "Фірмою "Стрижень" та Лінійним підприємством залізничного транспорту Чернігів - Північний є ст. 48 та ст. 50 ЦК УРСР, а саме невідповідність угоди вимогам закону, оскільки розрахунки мали здійснюватись в безготівковій формі, оплата покупцем не була здійснена, не виконані вимоги ст. 224 ЦК УРСР. До видів діяльності товариства згідно статуту не входило придбання нерухомості, тобто угода не відповідала господарським цілям.
Представником відповідача-позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо вимог ТОВ "Фірми "Стрижень" про визнання недійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 і Лінійним підприємством транспорту Чернігів-Північний.
Представник відповідача КП "Чернігівське МБТІ" в судовому засіданні просив в задоволені первісного позову відмовити, оскільки реєстрація права власності за ОСОБА_2 відбулася відповідно до закону, на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду. Реєстрація права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_11 відбулася згідно правовстановлюючих документів. Інвентаризація приміщення була проведена, доступ забезпечений заявником. Інвентаризація проводиться у присутності замовника або його представника. В Чернігівському МБТІ відсутні дані попередніх інвентаризацій, відсутні попередні технічні паспорти, тому відсутні підстави ставити відмітки про самовільне будівництво.
Представник відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Південна-Західна залізниця" просив зустрічний позов задовольнити, оскільки він є обґрунтований відповідно до ст. ст. 47, 48 ЦК УРСР, а в задоволені первісного позову відмовити, оскільки є два рішення суду, які дали оцінку дійсності правочину між ОСОБА_2 та Лінійним підприємств транспорту Чернігів-Північний. Будь-які документи щодо укладання оспорюваних двох договорів, про проведення оплати за цими договорами і взагалі будь-які документи на дану будівлю у Державного територіально-галузевого об'єднання "Південна-Західна залізниця" немає, загубилися.
Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлена, подала письмові заперечення ( а. с. 175).
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в 1995 року і на даний час працює начальником ст. Чернігів-Північний. В 1994-1995 році спірне приміщення було списано з балансу залізничної дороги, його орендувало ТОВ "Фірма "Стрижень". Свідом з ОСОБА_8, як представником ТОВ "Фірмою "Стрижень" в липні 1995 року уклав договір купівлі-продажу спірного приміщення, але кошти тривалий час за цим договором не надходили. Потім ОСОБА_8 і ОСОБА_2 прийшли до свідка і пояснили, що їм зручніше переоформити договір купівлі-продажу на ОСОБА_2. Договір-купівлі-продажу спірного приміщення був оформлений та підписаний з ОСОБА_2, ним були оплачені кошти. ОСОБА_2 були передані копія статуту та інші документи по приміщенню. Смислу передавати приміщення ТОВ "Фірмі "Стрижень" не було, так як вони там тривалий час знаходились. Акт прийому-передачі на думку свідка не укладався, на примірнику акту від 31 липня 1995 року з ТОВ "Фірою Стрижень" стоїть не його підпис. Різниця в написанні станції наявна, проте це було одне підприємство і воно мало статус юридичної особи. На квитанції № 1428 за листопад 1995 року печатка юридичної особи. В 2009 році свідок був присутній при проведенні інвентаризації, також був ОСОБА_8 і ходили жінки, проводили обміри. При укладанні договорів купівлі-продажу з ТОВ "Фірмою "Стрижень" та ОСОБА_2 обміри приміщення робилися самим покупцем, їх не перевіряли, угоди укладались на одне приміщення, чому зазначені різні розмірі приміщення свідок не знає. За договором купівлі-продажу ТОВ "Фірма "Стрижень" оплату взагалі не провело. Свідок працює начальником з 1994 року "ТОВ "Фірма "Стрижень" вже займало це приміщення, платили орендну плату. При оформленні договору купівлі-продажу спірного приміщення з ОСОБА_2 був присутній ОСОБА_8, як представник ТОВ "Фірми "Стрижень".
Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, свідка ОСОБА_9 дослідивши матеріали справи, матеріали цивільних справ Новозаводського районного суду міста Чернігова № 2-1672/2009 рік, № 2-673/11, матеріали кримінальної справи Новозаводського районного суду міста Чернігова №1п-26/2005, розглядаючи позов в межах заявлених вимог поданих у відповідності до ст. 119 ЦПК України і по наданих суду доказах, судом встановлено і не оспорюється сторонами, що ТОВ "Фірма "Стрижень" до 1995 року орендувало нежитлове приміщення, що знаходить за адресою вул. 102 км. в м. Чернігові у Лінійного підприємства залізничного транспорту станція "Чернігів-Північний" і після 1995 року продовжувало займати зазначене приміщення до листопада 2011 року. Після проведеної інвентаризації в 2009 році в КП "Чернігівське МБТ" згідно інвентаризаційної справи (інвентаризаційний номер 20437) по АДРЕСА_1 в м. Чернігові зафіксований розмір загальної площі приміщень 131,1 кв. м. і на плані будівля позначена літ. "А-1".
З наданих суду доказів вбачається, що 25 липня 1995 року між Товариством з обмеженою відповідальність "Фірма "Стрижень", в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту та Лінійним підприємством залізничного транспорту станція Чернігів-Північний в особі начальника станції Чернігів-Північний ОСОБА_13, що діє на підставі Статуту підприємства керуючись ст. ст. 224, 225 Цивільного кодексу, укладено Договір купівлі-продажу про наведене нижче: 1. Предмет договору. Продавець зобов'язується продати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором купити будівлю невиробничого призначення (далі "будівлю") розташовану у м. Чернігові, вул. 102 км. Характеристики об'єкту: інвентарний номер 53; балансова вартість - списано з балансом за актом списання № 23/95-Б від 30.06.1995 р.; загальна площа 174,3 кв. м., корисна площа 129,1 кв. м.. 2. Ціна. Продаж будівлі провадиться за ціною, що погоджена сторонами і становить 477654000крб. ( а. с. 6).
31 липня 1995 року підписаний акт прийому-передачі майна ( а. с. 7), яким підтверджена повна оплата по договору у сумі 477654000 крб. і факт передачі придбаної будівлі, розташованої - АДРЕСА_1, від продавця до покупця.
16 листопада 1995 року укладений договір купівлі-продажу між госпрозрахунковою організацією "Лінійне підприємство залізно дорожнього транспорту Чернігів-Північний" в особі начальника ОСОБА_13 і ОСОБА_2 про продажу нежитлового приміщення - санпропускника "баня", розташованого за адресою АДРЕСА_1 кілометр станції Чернігів-Північний, площа об'єкта становить 108 кв.м., вартість об'єкта складає 472300000 крб.( а. с. 7 справи Новозаводського районного суду міста Чернігова № 2-673/11).
16 листопада 1995 року між сторонами складений акт передачі нерухомого майна ( а. с. 8 справи Новозаводського районного суду міста Чернігова № 2-673/11).
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 01 липня 2011 року ( а. с. 86 справи Новозаводського районного суду міста Чернігова № 2-673/11) в задоволені позову ОСОБА_2 до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16 листопада 1995 року, укладеного між ОСОБА_2 та Лінійним підприємством залізничного транспортну "Чернігів-Північний" дійсним та визнання права власності на нежитлове приміщення санпропускник "баня", розташоване за адресою АДРЕСА_1 відмовлено.
По справі встановлено, що у 1995 році між позивачем та Лінійним підприємством залізничного транспорту Чернігів-Північний був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна санпропускника "баня" розташованого за адресою АДРЕСА_1.
Лінійне підприємство залізничного транспорту Чернігів-Північний, з яким був укладений договір купівлі-продажу являлось структурним підрозділом Київського відділу Південно-Західної залізниці, тобто не мало прав юридичної особи, що вбачається з матеріалів справи ( а. с. 10-15).
Позивач просив визнати укладений договір дійсним та визнати право власності, проте такий спосіб захисту прав, як визнання договору дійсним не передбачений ЦК України як в редакції 1963 року так і нині діючим за виключенням випадків, передбачених ч.2 ст. 47 ЦК УРСР в редакції 1963 року та ч.2 ст. 220 ЦК України, у випадку ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору. Оскільки за нормами ЦК УРСР 1963 року не вимагалось укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна (окрім договору купівлі-продажу жилих будинків) з дотриманням нотаріальної форми, підстави для задоволення вимог відсутні.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року ( а. с. 192-195) позовні вимоги ОСОБА_2 до комунального підприємства "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" задоволені повністю. Визнано протиправною відмову комунального підприємства Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації у державній реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (бувший санпропускник - баня), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за ОСОБА_2. Зобов'язано комунальне підприємство Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації здійснити державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення (бувший санпропускник - баня), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за ОСОБА_2.
Судом встановлено, що 16.11.1995 року між Лінійним підприємством залізничного транспорту "Чернігів-Північний", як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, укладено договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого, позивач купив у вищезазначеного підприємства нежитлове приміщення - санпропускник „баня", загальною площею 108 кв.м, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 кілометр, б/н. (а.с.8).
Цього ж дня між сторонами підписано акт передачі нерухомого майна, відповідно до якого на виконання договору купівлі - продажу від 16.11.1995 року, начальник Лінійного підприємства залізничного транспорту „Чернігів-Північний" ОСОБА_9 передав, а ОСОБА_2 прийняв вказане нежитлове приміщення (а.с.8-9).
Укладений договір недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, тобто є чинним на момент розгляду даної справи.
28.07.2011 року позивач на підставі договору купівлі - продажу від 16.11.1995 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 01.07.2011 року по справі №22ц-1701/2011 звернувся до КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" із письмовою заявою, в якій просив зареєструвати за собою право власності на нежитлове приміщення - бувший санпропускник - «баня», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с.30).
До заяви ОСОБА_2 були додані оригінали та нотаріально засвідчені копії документів, які позивач вважав необхідними для реєстрації права власності.
Листом від 01.08.2011 року № 868 КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" повідомило ОСОБА_2 про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації за заявою позивача та повернуло всі додані до заяви документи (а.с.29).
Проте суд не може погодитись з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.
Згідно статей 47, 227 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, що діяв в період укладення договору купівлі - продажу від 16.11.1995 року, нотаріальне посвідчення правочинів було обов'язкове лише у випадках, вказаних в законі і обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягав договір купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоч би однією із сторін був громадянин.
Як вбачається з матеріалів справи, однією із сторін договору купівлі - продажу від 16.11.1995 року дійсно був громадянин ОСОБА_2, однак об'єктом продажу виступало нежитлове приміщення, а тому норми вказаної статті не розповсюджуються на відносини, які виникли, в зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу від 16.11.1995 року.
Факт того, що приміщення - бувший санпропускник - «баня», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є нежитловим, підтверджується інвентаризаційною справою, наявною в матеріалах справи (а.с.13-20).
Нотаріальне посвідчення всіх договорів щодо відчуження нерухомості встановлено Цивільним кодексом України, який почав діяти з 1 січня 2004 року.
Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 01.07.2011 року по справі № 22ц-1701/2011 встановлено, що за нормами ЦК Української РСР від 18.07.1963 року не вимагалось укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна (окрім договору купівлі-продажу жилих будинків) з дотриманням нотаріальної форми, право власності на будівлю набуте позивачем на відповідній правовій підставі - за договором купівлі - продажу від 16.11.1995 року (а.с.31-34).
За таких обставин, суд вважає, що на момент укладення позивачем договору купівлі - продажу від 16.11.1995 року, чинним на той час законодавством, не було встановлено обов'язкового нотаріального посвідчення договорів, в яких об'єктом продажу виступало нежитлове приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий відповідачу для реєстрації права власності на нерухоме майно правовстановлюючий документ, а саме договір купівлі продажу від 16.11.1995 року та додатково рішення апеляційного суду Чернігівської області, від 01.07.2011 року по справі №22ц-1701/2011, в якому встановлено, що за нормами ЦК Української РСР від 18.07.1963 року не вимагалось укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна (окрім договору купівлі-продажу жилих будинків) з дотриманням нотаріальної форми, право власності на будівлю набуте позивачем на відповідній правовій підставі - за договором купівлі - продажу від 16.11.1995 року.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження Комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду тощо.
Відповідач листом від 01.08.2011 року №868 фактично відмовив позивачу в реєстрації права власності, не навівши конкретної підстави для відмови, визначеної пунктом 3.5 Положення.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 22.06.2007 року №19-32/30 "Щодо реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" в якому зазначено, що реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду, оскільки позивач в заяві про реєстрацію права власності зазначив також, як правову підставу для реєстрації права власності договір купівлі-продажу від 16.11.1995 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" без правових підстав не зареєструвало право власності на вказане нежитлове приміщення за позивачем та в порушення вимог Положення не було винесено рішення про відмову в державній реєстрації прав власності на нерухоме майно на визначеному законодавством бланку, не підписано підписом реєстратора БТІ та не скріплено печаткою БТІ, замість цього відповідачем листом від 01.08.2011 року № 868 повідомлено ОСОБА_2 про відсутність правових підстав для проведення державної реєстрації за заявою позивача та повернуто всі додані до заяви документи, необхідні для реєстрації права власності на нежитлове приміщення - бувший санпропускник - баня, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1
Згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
24 жовтня 2011 року в електронному Реєстрі прав власності на Нерухоме майно за реєстраційним № 34959260 КП "Чернігівське МБТІ" Чернігівської обласної ради зареєструвало право власності на нерухоме майно ( нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; нежитлове приміщення; бувший санпропускник баня, позначений на плані літ. "А-1", має в цілому площу 131,1 кв. м. загальної площі) . Згідно витягу про державну реєстрацію прав № 31771979, виданого 24.10.2011 року КП "Чернігівське МБТІ" Чернігівської обласної ради, номер запису 815 в книзі :17.
31 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна ( а. с. 13-15), а саме ? частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м. Чернігів вулиця 102 кілометр, будинок б/н; нежитлове приміщення; бувший санпропускник баня, позначений на плані літ. "А-1", має в цілому площу 131,1 кв. м. загальної площі. 02.11.2011 року право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 ( а. с. 191).
31 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір дарування ? частини нежитлового приміщення ( а. с. 16-17), а саме ? частини нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою м. Чернігів вулиця 102 кілометр, будинок б/н; нежитлове приміщення; бувший санпропускник баня, позначений на плані літ. "А-1", має в цілому площу 131,1 кв. м. загальної площі. 02.11.2011 року право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_14 ( а. с. 190).
ТОВ "Фірмою "Стрижень" пред'явлені вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівлі невиробничого призначення, яка розташована у АДРЕСА_1, укладеного 25 липня 1995 року між ТОВ "Фірма "Стрижень" та Лінійним підприємством станція Чернігів - Північний та визнання права власності за ТОВ "Фірмою "Стрижень" на будівлю невиробничого призначення розташовану АДРЕСА_1 позначену на плані літерами "А-1", що знаходиться в межах земельної ділянки наданої товариству в постійне користування. Зазначені вимоги задоволенню не підляють, оскільки такий спосіб захисту прав, як визнання договору дійсним не передбачений ЦК України як в редакції 1963 року так і нині діючим за виключенням випадків, передбачених ч.2 ст. 47 ЦК УРСР в редакції 1963 року та ч.2 ст. 220 ЦК України, у випадку ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору. Оскільки за нормами ЦК УРСР 1963 року не вимагалось укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна (окрім договору купівлі-продажу жилих будинків) з дотриманням нотаріальної форми, підстави для задоволення зазначених вимог відсутні. Крім того право власності на зазначене приміщення зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по ? частині, що підтверджується витягами про державну реєстрацію прав ( а. с. 190, 191).
Позовні вимоги ТОВ "Фірми "Стрижень" в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке розташовано у АДРЕСА_1, укладеного 16 листопада 1995 року між ОСОБА_2 та Лінійним підприємством Чернігів-Північний задоволенню не підлягають.
Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині є пропуск позивачем ТОВ "Фірмою "Стрижень" трирічного строку позовної давності, який ТОВ "Фірма "Стрижень" поновити не просить. Вказаний строк поновленню не підлягає згідно вимог ст.ст. 71, 75, 76, 80 ЦК України (в редакції1963 року). Початок перебігу строку позовної давності потрібно рахувати з дня укладання договору з 16.11.1995 року, а заява про збільшення позовних вимог з вимогою про визнання правочину недійсним подана 12 грудня 2011 року. Поясненнями свідка ОСОБА_9 встановлений факт, що директор ТОВ "Фірми "Стрижень" ОСОБА_8 був присутній 16 листопада 1995 року при укладанні оспорюваного договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та Лінійним підприємством Чернігів-Північний, дані пояснення свідка ТОВ "Фірмою "Стрижень" не спростовані.
Позовні вимоги ТОВ "Фірми "Стрижень" про зобов'язання Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_2- нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 проведену 24.10.2011р. по заяві ОСОБА_2 про реєстрацію прав - задоволенню не підлягають.
Внесення записів до розділу Реєстру прав визначається Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 7/5 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за N 67/7388) "Про затвердження Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно" ( зі змінами та доповненнями), пунктом 3.2.4. передбачено внесення до Реєстру прав запису про перехід права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права проводиться шляхом зміни запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права.
У випадку скасування на підставі рішення суду рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав або визнання недійсним чи скасування на підставі рішення суду правовстановлювального документа, на підставі якого проводилася державна реєстрація права власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, чи іншого речового права на нерухоме майно, змінені записи про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права; про інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта цих прав підлягають поновленню на підставі заяви заінтересованої особи, до якої додається відповідне рішення суду.
Оскільки судом не задоволені позовні вимоги в частині визнання недійсним правовстановлюючого документа, який став підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; бувший санпропускник баня, позначений на плані літ. "А-1", має в цілому площу 131,1 кв. м., рішення реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав не скасовано, а тому відсутні підстави для скасування реєстрації визначені Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 7/5 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за N 67/7388) "Про затвердження Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно" ( зі змінами та доповненнями).
Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ "Фірми "Стрижень" про визнання дійсним договору купівлі-продажу будівлі невиробничого призначення, яка розташована у АДРЕСА_1, укладеного 25 липня 1995 року між ТОВ "Фірма "Стрижень" та Лінійним підприємством станція Чернігів - Північний; визнання права власності за ТОВ "Фірмою "Стрижень" на будівлю невиробничого призначення розташовану АДРЕСА_1 позначену на плані літерами "А-1", що знаходиться в межах земельної ділянки наданої товариству в постійне користування; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке розташовано у АДРЕСА_1, укладеного 16 листопада 1995 року між ОСОБА_2 та Лінійним підприємством Чернігів-Північний, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про: визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна 1/2 нежитлового приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 131,1 кв. м. позначеного на плані літерами "А-1", між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 від 31.10.2011р. недійсним; визнання договору дарування нерухомого майна 1/2 нежитлового приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 131,1 кв.м. позначеного на плані літерами "А-1", між ОСОБА_2 і ОСОБА_3. від 31.10.2011р. недійсним; зобов'язання Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 на 1/2 частину нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 проведену 02.11.2011р. по заяві ОСОБА_4 про реєстрацію прав; - зобов'язання Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 на 1/2 частину нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 проведену 02.11.2011р. по заяві ОСОБА_3 про реєстрацію прав; витребування шляхом зобов'язання повернути ТОВ "Фірмі "Стрижень", від ОСОБА_3, 1/2 частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1 загальною площею 131,1 кв. м. позначеного на плані літерами "А-1", отриману їм по договору дарування від 31.10.2011р.між ОСОБА_2 і ОСОБА_3; витребування, шляхом зобов'язання повернути ТОВ "Фірмі "Стрижень", від ОСОБА_4.1/2 частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1 загальною площею 131,1 кв. м. позначеного на плані літерами "А-1", отриману їм по договору купівлі-продажу від 31.10.2011 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 з підстав та обґрунтувань зазначених в позовній заяві.
Позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі невиробничого призначення розташованої у АДРЕСА_1, від 25 липня1995 року укладений між ТОВ "Фірма "Стрижень" та Лінійним підприємством залізничного транспорту станція Чернігів-Північний з підстав визначених ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року) задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року) визнаються недійсними угоди, які не відповідають вимогам чинного законодавства і в яких порушена хоча б одна з умов дійсності угод. А саме: правомірність і неаморальність угоди, дієздатність учасників угоди, збіг волі і волевиявлення, відсутність вад в утворенні волі, дотримання форми угоди, проте зазначених обставин в ході судового розгляду не встановлено. Тому суд не знаходить підстав для визнання недійсною угоди між ТОВ "Фірма "Стрижень" та Лінійним підприємством залізничного транспорту станція Чернігів-Північний відповідно до підстав зазначених у зустрічній позовній заяві в зв'язку з порушенням ст. 168 ЦК України ( в редакції 1963 року) та вчинення угоди, яка суперечить статуту товариства, оскільки ніким не оспорювався факт, що спірне приміщення використовувалося товариством тривалий час і укладання угоди могло б суперечити діяльності ТОВ "Фірми "Стрижень", а платежі між організаціями проводилися, як правило, через кредитні установи шляхом безготівкових розрахунків, проте такий спосіб не був виключним.
Керуючись ст. ст. 203, 215, 316, 317, 321, 325, 328, 388, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. ст. 48, 71, 75, 76, 80, 168 Цивільного кодексу України ( в редакції 1963 року), Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003 року № 7/5 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 року за N 67/7388) "Про затвердження Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно" ( зі змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 208-209, 212 - 215, 218 Цивільно процесуального кодексу України, суд, -
Вирішив:
В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Стрижень" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП "Чернігівське МБТІ" Чернігівської обласної ради, Державне територіально-галузеве об'єднання "Південна-Західна залізниця", третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договорів продажу і дарування недійсним, скасування державної реєстрації нерухомого майна, визнання права власності, визнання дійсним договору купівлі-продажу - відмовити повністю.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ТОВ "Стрижень", Державне територіально-галузеве об'єднання "Південна-Західна залізниця" про визнання недійсним договору купівлі-продажу - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя Новозаводського
районного суду міста Чернігова К. В. Мороз