61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
19 серпня 2011 р. Справа № 2а-4421/10/2010
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 30.11.2010р. по справі № 2а-4421/10/2010
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",
23.10.2010 року позивач - ОСОБА_1 - звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області, в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом пропущених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 30.11.2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього Закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також судом першої інстанції правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 25.10.2010 року із вимогами щодо захисту його порушених прав що мали місце з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скороченя.
Колегія суддів, виходячи з наведеного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України» (заява №23436/03).
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, річний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 26.10.2009 року по 31.12.2009 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до 25.10.2009 року підлягає скасуванню, та залишенню цієї частини позовних вимог без розгляду.
Переглянувши ж рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії позивачу та провести виплати за період з 26.10.2009 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач з 26.10.2009 року мав діяти відповідно з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Так, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України ” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” покладено на Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області, за місцем проживання позивача.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Зі змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність відповідача - Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч.2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та задовольняючи позов в частині зобов'язання провести перерахунок пенсії позивача визнав бездіяльність відповідача протиправною.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду.
Таким чином, суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопоче сторона, і не повинен виходити за межі цих вимог.
Разом з тим, суд першої інстанції, при прийнятті постанови про зобов'язання Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2010 рік з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року вийшов за межі позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про зобов'язання Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2010 рік з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
В іншій частині постанова суду першої інстанції від 30.11.2010 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області задовольнити частково.
Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 30.11.2010 року по справі № 2а-4421/10/2010 в частині відмови у задоволенні позову та в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 01 січня 2008 року по 25 жовтня 2009 року - скасувати, залишивши адміністративний позов в цій частині без розгляду.
Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 30.11.2010 року по справі № 2а-4421/10/2010 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2008 рік з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року - скасувати.
В іншій частині постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 30.11.2010 року по справі № 2а-4421/10/2010 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.