09 серпня 2011 р.Справа № 2а-2660/11/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.
< за участю секретаря > < Секретар >
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011р. по справі № 2а-2660/11/2070
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів < Список > < Текст >
до Приватного підприємства "Зелений континент" < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Зелений континент", в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 3650,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 361,90 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, всупереч вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, не сплатив у передбаченому Законом строку (до 16.04.2010 року) адміністративно-господарські санкції в сумі 3650 грн. 00 коп. За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в розмірі 361 грн. 90 коп. На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідачем не сплачена.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 року в задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. Також відповідач надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу в порядку письмового провадження за відсутності його представника.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданого до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова численність штатних працівників облікового складу Приватного підприємства «Зелений континент» 2009 році становить 9 осіб (а.с.6).
Відповідно, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні були працювати у 2009 році у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 1 особу.
Згідно звіту форми № 10-ПІ Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданого Приватним підприємством «Зелений континент», на підприємстві працювало 0 осіб - інваліда при нормативі - 1.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач виконав встановлений законом норматив створення робочих місць працевлаштування інвалідів та надавав звіти про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості при їх наявності. Позивачем, не надано доказів, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів на працевлаштування направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування, та яких не працевлаштовано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Відповідно, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні були працювати у 2009 році у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 1 особу.
Згідно звіту форми № 10-ПІ Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданого Приватним підприємством «Зелений континент», на підприємстві працювало 0 осіб - інваліда при нормативі - 1.
Відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Дежкомстату України від 28.09.2005 року № 286, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.
Згідно із пунктом 3.2.1 зазначеної Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4,... 12 (пункт 3.2.5 зазначеної Інструкції).
Таким чином, фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді.
Згідно ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Вказана вище адміністративно-господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.
Працевлаштування - це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обов'язку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Таким чином, законодавством передбачена обов'язковість щомісячного подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.
Згідно листа Харківського міського центру зайнятості №5236 від 04.04.2011 р. встановлено, що Приватне підприємство «Зелений континент» протягом 2009 року щомісячно надавало звіти за формою 3-ПН «Звіт про зайнятість вакансій» із зазначенням в гр.15 потреби в працівниках за категорією громадян за шифром 11 - інваліди на посаду фахівець з ландшафтного дизайну. На вакансії до Приватного підприємства «Зелений континент» особи з обмеженими можливостями не направлялись. Відмов у працевлаштуванні з боку підприємства не зафіксовано.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач виконав встановлений законом норматив створення робочих місць працевлаштування інвалідів та надавав звіти про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості при їх наявності. Позивачем, не надано доказів, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів на працевлаштування направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування, та яких не працевлаштовано.
Таким чином, відповідачем вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а отже позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 року по справі № 2а-2660/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2011р. по справі № 2а-2660/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Калиновський В.А. Курило Л.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 09.08.2011 р.