29 червня 2011 року 2а-1230/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Савранчук А.В., за участю представників сторін
від позивача: Присяжної Т.В., Семенюк С.В., Лісничої Т.В., Маніло В.В.,
від відповідача: Пустякової О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Садового товариства «Оазис»
доБаришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,
Садове товариство «Оазис»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі -відповідач або Баришівська ОДПІ) з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 0000012332/3 від 06.07.2009 про сплату податку на прибуток підприємств у розмірі 102001, 50 грн. та штрафних санкцій у розмірі 53040, 75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправними, так як прийняте з порушенням норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині порядку оподаткування доходів неприбуткових організацій, оскільки відповідачем безпідставно, самостійно було змінено код неприбутковості позивача та, як наслідок, донараховано суму податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 102001, 50 грн. і застосовано штрафні санкції у розмірі 53040, 75 грн.
Крім цього, позивач вказує на порушення Баришівською ОДПІ порядку призначення та умов проведення позапланової виїзної перевірки, оскільки така може здійснюватися виключно на підставі рішення суду.
Представники позивача у судовому засіданні 29.06.2011 підтримали позовні вимоги та просили суд позов задовольнити.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.06.2011 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, садове товариство «Оазис» (код за ЄДРПОУ 13724573) є юридичною особою, яка зареєстрована Баришівською районною державною адміністрацією Київської області 29.08.1997 та знаходиться на податковому обліку у Баришівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 19.11.1999 за № 16-712.
Відповідно до довідки Баришівської ОДПІ форми 4 -ОПП від 13.04.2005 № 267 про взяття на облік платника податків позивач є неприбутковою організацією (6- громадські організації). (а.с. 42).
В період з 18.12.2008 по 26.12.2008 посадовими особами відповідача на підставі направлення на перевірку від 18.12.2008 № 134 була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2008.
За результатами перевірки складений акт перевірки від 10.01.2009 № 4/23-2-13724573 (надалі -Акт перевірки), в якому зафіксовані порушення позивачем, зокрема, підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР, що полягало у заниженні податку на прибуток за період з IV кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2008 року на суму 102001,50 грн.
Так, у ході проведення перевірки встановлено, що у період з 01.01.2005 по 01.10.2008 на підставі прибуткових, видаткових касових ордерів, касових книг та виписок банку встановлено, що позивач отримував дохід у вигляді вступних внесків на соціальний розвиток товариства від нових членів товариства (у розмірі 252720,50 грн.) та членських внесків від існуючих членів товариства (у розмірі 54418,75 грн.). Крім цього, у зазначений період на рахунок позивача також надійшли грошові кошти від простого товариства «Світло Оазису»в сумі 142435,00 грн. Загалом -449574, 25 грн.
На підставі того, що податковим органом під час перевірки встановлено, що позивач відноситься до неприбуткових установ і організацій за кодом «0011», а не «0006»відповідач вважав, що дохід, отриманий за період, що перевірявся, підлягає оподаткуванню у порядку, визначеному положеннями підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто на загальних засадах.
На підставі Акта перевірки позивачеві, враховуючи приписи підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181, який підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин (надалі -Закон України № 2181) у зв'язку з заниженням позивачем податку на прибуток підприємств, нараховані податкові зобов'язання в сумі 155042,25 грн. у т.ч. за основним платежем - 102001,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53040,75 грн., про що прийнято податкове повідомлення -рішення від 26.01.2009 № 0000012332/0.
За наслідками адміністративного оскарження до Баришівської ОДПІ, Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України, податкове повідомлення -рішення від 26.01.2009 № 0000012332/0 залишено без змін, про що прийняті податкові повідомлення -рішення від 02.03.2009 №0000012332/1, від 26.05.2009 № 0000012332/2, від 06.07.2009 № 0000012332/3.
Як встановлено у ході розгляду справи спір між сторонами виник лише в частині правомірності зміни у ході проведення перевірки відповідачем коду ознаки неприбутковості позивача з «0006»на «0011».
Так, відповідно до тверджень позивача, він зареєстрований як неприбуткова організація відповідно до рішення ДПІ у Старокиївському районі м. Києва від 29.08.1997 № 643.
З 19.11.1999 позивач взятий на облік у Баришівській ОДПІ та згідно електронної картки обліку платників податків йому визначено ознаку неприбутковості «0006»-«громадська організація».
Вказана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою форми 4-ОПП від 13.04.2005 № 267, яка видана Баришівською ОДПІ, та податковими звітами про використання коштів неприбутковими установами й організаціями, в яких вказана ознака неприбутковості з кодом «0006».
Оскільки позивачем до дати, під час та після проведення перевірки не подавалися до податкового органу документи необхідні для внесення змін (доповнень) до реєстраційної заяви та враховуючи ту обставину, що податковим органом не приймалися рішення про скасування позивачеві ознаки неприбуткової організації за кодом «0006», позивач вважає, що він правомірно здійснював нарахування податкових зобов'язань, як неприбуткова організація за кодом ознаки «0006».
Як стверджує відповідач, оскільки у ході проведення перевірки встановлено, що позивач не є громадською організацією, створеною з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, громадською організацією інвалідів та її місцевим осередком, створених згідно з Законом України "Про об'єднання громадян" (код ознаки неприбутковості «0006»), а є юридичною особою, діяльність якої не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів (код ознаки неприбутковості «0011»), дохід отриманий у вигляді вступних, членських внесків та грошових коштів від простого товариства «Світло Оазису»не є коштами, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності, пасивними доходами; дотаціями або субсидіями, отриманими з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У зв'язку з цим, на виконання наказу Державної податкової адміністрації України від 10.12.2003 № 594 та інших нормативно-правових актів при проведенні інвентаризації платників податків, внесених до реєстру неприбуткових установ (організацій) позивачеві на рівні з усіма іншими подібними організаціями внесено зміни до ознаки неприбутковості та змінено код ознаки з «0006»- «громадська організація»на код ознаки «0011»- «інші юридичні особи діяльність яких не передбачає отримання прибутку». Тому, зазначений вище отриманий дохід підлягає оподаткуванню відповідно до положень підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Що стосується правомірності проведення позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції, яка підлягала застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин (надалі -Закон України «Про державну податкову службу в Україні»), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль, окрім іншого, за додержанням валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності.
Порядок проведення позапланових перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), регламентовано положеннями статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема, у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів).
Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
Відповідно до часини шостої статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у частині шостій статті 11-1 цього Закону.
Тобто, позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Так, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як вбачається із змісту Акта перевірки та матеріалів справи, перевірка проводились з відома голови СТ «Оазис»Цекова Ю.І. та в присутності головного бухгалтера СТ «Оазис»ОСОБА_7., на підставі направлень на перевірку від 18.12.2008 № 134 та від 25.12.2008 № 152, які були отримані уповноваженою особою позивача, про що свідчить її підпис на них; на підставі наказів на проведення позапланової перевірки та її продовження від 12.12.2008 № 178, від 15.12.2008 № 196.
Поряд з цим, як вбачається із Акта перевірки та не було спростовано позивачем, ним перевіряючим були надані всі необхідні документи для проведення перевірки, а отже допущено до перевірки.
Оцінюючи фактичні дані, наявні матеріали справи у їх сукупності, а також факт допуску працівників податкового органу до проведення перевірки, надання всіх необхідних документів для її проведення, суд дійшов висновку, що недотримання порядку проведення перевірки суб'єкта господарської діяльності є підставою виключно для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Водночас, наявність такого порушення за своїми правовими наслідками жодним чином не спростовує висновків Акту перевірки, що складений за результатами її проведення.
Що стосується визначення ознаки неприбутковості позивача суд зазначає наступне.
В силу положень підпункту 7.11.12 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 № 283/97-ВР, в редакції, яка діяла на в період виникнення спірних правовідносин (надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») набуття статусу неприбуткової організації здійснюється при її первісній реєстрації.
Для забезпечення єдиних принципів ідентифікації неприбуткових організацій та установ, а також їх обліку в податкових органах України наказом Державної податкової адміністрації України від 11.07.1997 № 232, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.08.1997 за № 291/2095 було затверджено Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ (надалі - Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ).
Відповідно до приписів Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ, в редакції, що діяла на дату включення позивача до реєстру неприбуткових організацій, при включенні неприбуткової організації або установи до бази Реєстру їй по її ідентифікаційному номеру ставиться ознака неприбуткової організації (установи). Структуру ознаки неприбуткової організації або установи встановлює Державна податкова адміністрація України. Для внесення до Реєстру неприбуткова організація або установа повинні подати (надіслати) до податкового органу за її місцезнаходженням реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком до цього Положення, а також копію статутних і установчих документів. Державна податкова адміністрація України може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах. За результатами розгляду заяви можуть бути прийняті рішення про внесення або про відмову у внесенні неприбуткової організації (установи) до Реєстру (розділ 2 Положення).
Крім цього, відповідно до пункту 1.2 Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ, організації та установи, які не підпадають під визначення неприбуткових відповідно до підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не повинні проходити реєстрацію згідно із цим Положенням.
Як вбачається з матеріалів справи, у реєстраційно-звітній справі СТ «Оазис», яка одержана із ДПІ у Старокиївському районі м. Києва знаходиться оригінал реєстраційної заяви платника податку форми 1 - РН, вхідний номер 647 від 17.07.1997.
Відповідно до листа Баришівської ОДПІ від 22.01.2009 № 36/10/23-2 остання не заперечувала того факту, що позивач включений до реєстру неприбуткових організацій та установ.
Крім цього, Баришівська ОДПІ у додаткових поясненнях від 12.03.11 № 183/9/10 пояснила суду, що згідно одержаної від ДПІ в Старокиївському районі м. Києва електронної картки обліку платників податків СТ «Оазис»в електронну базу даних Баришівської ОДПІ позивачеві при взятті його на облік як платника податків внесено ознаку неприбутковості «0006»- «громадська організація».
Вказана обставина також підтверджена наявною в матеріалах справи довідкою Баришівської ОДПІ за формою 4 -ОПП від 13.04.2005 № 267, відповідно до якої позивач взятий на облік, як платник податків - неприбуткова організація за кодом 6- громадські організації.
Необхідно зазначити, що з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів) в органах державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 № 80 затверджений Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).
Згідно пункту 4.17 даного Порядку, після взяття платника податків на облік орган державної податкової служби формує довідку про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП. Довідка про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП є єдиним документом, який підтверджує взяття платника податків на облік в органі державної податкової служби (пункт 4.18 Порядку).
Тобто, податковим органом вказаною довідкою підтверджено ту обставину, що позивачеві присвоєну ознаку неприбутковості за кодом «0006»та він є особою, яка включена до Реєстру неприбуткових організацій.
Відповідно до розділу 3 Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ, у разі виникнення змін (доповнень) у даних неприбуткової організації або установи, визначених реєстраційною заявою, така неприбуткова організація або установа зобов'язана в 10-денний термін (після їх виникнення) подати до податкового органу за місцезнаходженням документи з указаними змінами (доповненнями) та додаткову реєстраційну заяву з позначкою "зміни" або "доповнення".
Згідно з положеннями розділу 5 Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ, виключення неприбуткової організації або установи з Реєстру відбувається на підставі рішення державної податкової адміністрації у разі порушення неприбутковою організацією або установою Закону та (або) інших законодавчих актів про неприбуткові організації. Виключення організації або установи з Реєстру відбувається шляхом скасування наданої їй ознаки неприбуткової організації або установи.
А відтак, як вбачається із системного аналізу зазначених вище приписів Положення, самостійна зміна податковим органом саме ознаки неприбуткових установ (організацій) не передбачена.
Законодавець надав повноваження, зокрема, податковим органам лише скасовувати надану платнику податків ознаку неприбуткової організації чи установи та, як наслідок, виключати його з відповідного реєстру.
Дана правова позиція також підтверджується приписами Порядку визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій), який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.2000 № 355 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.07.2000 за № 451/4672 (надалі - Порядок визначення структури ознаки неприбуткових установ), відповідно до пункту 1 якого присвоєння установам та організаціям коду ознаки здійснюють місцеві органи державної податкової служби та виключення неприбуткової організації або установи з Реєстру в разі порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" або інших законодавчих актів відбувається за поданням державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі Державною податковою адміністрацією України. Рішення центрального податкового органу можуть бути оскаржені в судовому порядку.
В силу положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, їх діяльність максимально повно і точно визначена, врегульована, регламентована з тим, щоб упередити можливість з будь-яких причин завдати шкоди, зокрема, особі.
З огляду на те, що чинне законодавство України не передбачало права податкових органів самостійно без згоди платника податків змінювати ознаку неприбутковості, суд дійшов висновку, що відповідач у випадку встановлення певних порушень позивачем повинен був прийняти рішення про виключення останнього з реєстру неприбуткових організацій та установ, оскільки іншими повноваженнями податковий орган не наділений.
В силу положень статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд при вирішенні даної справи виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у економічній сфері.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Судом, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово оголошувалась перерва. Тобто, сторонам були створені усі необхідні умови для надання доказів з метою встановлення судом фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства.
Проте, податковим органом не надано суду жодного документу про скасування наданої ним же позивачеві ознаки неприбутковості за кодом «0006», як і доказів вилучення його з реєстру неприбуткових організацій та установ, зокрема, прийняття рішення за формою та у спосіб, що передбачені у додатку 2 до Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ.
Таким чином, у перевіряємий період, позивач правомірно здійснював оподаткування отриманих доходів, як неприбуткова організація за ознакою неприбутковості «0006».
Особливості оподаткування неприбуткових установ та організацій встановлено у пункті 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно з підпунктом 7.11.3 пункту 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці "б" підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 цього Закону, (підприємства яким відповідно до абзацу першого підпункту 2.2 пункту 2 розділу II Порядку визначення структури ознаки неприбуткових установ, присвоюється ознака неприбуткових установ (організацій) «0006»), отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям від проведення їх основної діяльності, з урахуванням положень підпункту 7.11.11 цієї статті; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.
Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що, по-перше, від оподаткування звільняються не будь-які доходи неприбуткових організацій, а лише визначені в цій нормі, по-друге, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає можливість отримання неприбутковою організацією доходу, який є базою оподаткування.
Зазначене підтверджується положеннями частини другої підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" згідно якої, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.
З огляду на ту обставину, що вступні та членські внески не передбачають грошової компенсації, тобто надаються безоплатно, суд дійшов висновку, що такі доходи, в силу положень абзацу "б" підпункту 7.11.1 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають оподаткуванню.
Аналогічна правова позиція також викладена у листі Державної податкової адміністрації України від 06.10.2004 № 8883/6/15-1316.
Суду не надано також жодного доказу того, що у перевіряємий період на рахунок позивача надходили грошові кошти саме від простого товариства «Світло Оазису»в сумі 142435,00 грн., а не від членів СТ «Оазис» чи від інших організацій; доказів того, що такий дохід не підпадає під дію положення підпункту 7.11.3 пункту 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відтак, не доведено порушення встановленого порядку оподаткування та, як наслідок, донарахування податкових зобов'язань за дане правопорушення.
Суд звертає увагу на ту обставину, що в силу положень пункту 3 розділу І Порядку визначення структури ознаки неприбуткових установ, кошти неприбуткових установ та організацій вважаються доходом та оподатковуються на загальних підставах у випадку, коли зареєстровані неприбуткові установи та організації будуть виключені з Реєстру неприбуткових організацій та установ. Оподаткування таких організацій на загальних підставах буде здійснюватися з моменту виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Крім цього, приписами пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 встановлено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.
В силу положень підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Тобто, розмір нарахованих штрафних (фінансових) санкцій не може перевищувати 50% від донарахованої податковим органом суми податкових зобов'язань за основним платежем, які містяться у відповідному податковому повідомленні контролюючого органу, яке отримав платник податку, а відтак, законодавством встановлені певні межі застосування розміру штрафних санкцій.
Як вбачається із змісту оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, на підставі Акта перевірки № 4/23-2-13724573 від 10.01.2009 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 відповідачем позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 155042,25 грн. у тому числі за основним платежем - 102001,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -53040,75 грн.
Однак, розмір застосованих відповідачем штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваним податковим повідомленням -рішенням не відповідає вимогам, встановленим підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181, оскільки складає більш ніж 50 відсотків від суми основного зобов'язання.
В силу положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при розгляді спорів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, перевіряє лише їх законність та не наділений повноваженнями зменшувати розмір стягнення, застосованого суб'єктом владних повноважень до особи за вчинене нею правопорушення.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись статтями 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0000012332/3 від 06.07.2009.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Садового товариства «Оазис» судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
постанову виготовлено у повному обсязі та підписано -04.07.2011