23 грудня 2011 року 2а-3144/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін
від позивача: Фоменко М.С.,
від відповідача: Коваленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом приватного підприємства «Геотон»
доІванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Приватне підприємство «Геотон» (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2011 № 0000042300, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 52250246, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення вимог пункту 1.18 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформленої податкової накладної сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про неправомірність віднесення суми ПДВ до податкового кредиту, виходячи з договірної вартості товару та дійшов помилкового висновку про завищення рівня звичайних цін, з підстав порушень податковим органом процедури визначення таких цін та, як наслідок, встановлення їх невірного розміру. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.
Представник позивача у судовому засіданні 23.12.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по угоді, укладеній з товариством з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико - механічний завод», оскільки при придбанні товару множинно завищено рівень звичайних цін. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.12.2011 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 07.06.2011 по 08.06.20011 посадовими особами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності формування від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2010 року.
У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пункту 1.18 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що виявилось у завищенні від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 52250246, 00 грн. за квітень 2010 року.
Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по угоді, укладеній з товариством з обмеженою відповідальністю «Ізюмський оптико - механічний завод», оскільки при придбанні за угодою лінз для окулярів, що не коригують зір, множинно перевищено рівень звичайних цін.
Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у відповідності до висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Одеській області, вартість однієї лінзи складає 5, 80 грн., що є значно меншою ніж договірна ціна товару. Оскільки у податковій накладній виданій ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод» позивачу ціна визначена з порушенням вимог пункту 1.18 статті 1 та пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», така податкова накладна не може бути прийнята до уваги та не може бути використана для формування податкового кредиту по податку на додану вартість.
Ураховуючи вказані обставини, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 52250246, 00 грн., визначивши її, як різницю між ціною лінзи, визначеною у експертному висновку та договірною ціною.
За результатами перевірки податковим органом складено акт від 09.06.2011 № 525/23/30869485 (надалі -Акт перевірки).
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 № 0000042300, за яким згідно пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачеві зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 52250246, 00 грн.
В той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись з позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Геотон»є юридичною особою та зареєстровано Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 07.02.2001 року.
Відповідно до Довідки про взяття на облік платника податків від 24.12.2004 № 387, позивача взято на облік в органах державної податкової служби 12.02.2001 за № 156, перебуває на обліку в Іванківській міжрайонній державній податковій інспекції в Київській області.
Згідно Свідоцтва № 13778301 серії НБ № 148009, позивач є платником податку на додану вартість, присвоєно індивідуальний податковий № 308694810112.
Судом встановлено, що 30 квітня 2010 року між ПП «Геотон» та ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»укладено договір № 12-10.
Відповідно до пункту 1.1. договору від 30.04.2010 № 12-10 продавець - ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»зобов'язується поставити покупцю -ПП «Геотон»лінзу скляну для окулярів, яка виготовлена з необробленого оптичного скла.
За умовами пункту 2 договору від 30.04.2010 № 12-10, датою поставки товару вважається дата накладної. Товар вважається прийнятим покупцем після надання продавцем податкової накладної та видаткової накладної.
Пунктом 3 договору від 30.04.2010 № 12-10, передбачено, що ціни на товар, який поставляється згідно з вказаним договором, фіксовані та приведені у накладних, які є невід'ємною частиною дійсного договору.
На виконання умов договору від 30.04.2010 № 12-10 ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»поставив позивачу товар - лінзу скляну для окулярів, яка виготовлена з необробленого оптичного скла, у кількості 2312640 шт. за ціною 117, 80 грн. за 1 одиницю товару, на загальну суму 326914790, 40 грн., у тому числі ПДВ - 54485798, 40 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.04.2010 № РН-0000044 (а.с.49 Том І).
Поряд із цим, ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»за договором від 30.04.2010 № 12-10 виписало на адресу позивача належним чином оформлену податкову накладну від 30.04.2010 № 31 на загальну суму 326914790, 40 грн. (в т.ч. ПДВ -54485798, 40 грн.) (а.с.50 Том І).
Водночас, між позивачем та ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»укладено договір відповідального зберігання від 30.04.2010 № 12-ОХР, у відповідності до якого зберігач зобов'язується за плату зберігати товар (лінза скляна для окулярів, яка виготовлена з необробленого оптичного скла 0,0 дптр діам. 68 мм. ТУУ 33.4-33011077-001:2006). Вказаний товар було передано позивачем на зберігання ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»у кількості 231264 шт., що підтверджується актом прийму-передачі відповідального зберігання від 30.04.2010 (а.с.54 Том І).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що розрахунки між суб'єктами господарювання не проводились, заборгованість позивача перед ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»становить 326914790, 40 грн.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, за податковою накладною, отриманою від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2010 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг.
За наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»укладена за цінами, що значно перевищують рівень звичайних цін, які склалися на ринку ідентичних товарів, а спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок різного тлумачення норм законодавства щодо підходу з формування цін на товари та порядку їх визначення.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
На момент виникнення спірних правовідносин законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України «Про податок на додану вартість».
За загальним правилом, установленим пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Інші випадки застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування податком на додану вартість встановлено пунктами 4.2, 4.8, 4.9, підпунктом 7.4.1, пунктами 8-2.3 та 9.3 цього Закону.
Крім того, згідно пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентовано підпунктом 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.
Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Згідно пункту 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.
В обґрунтування дотримання встановленої законодавством процедури визначення рівня звичайних цін, податковий орган посилається на наявні у матеріалах справи та використані під час перевірки позивача висновки експертиз, у тому числі і отримані у ході розслідування кримінальної справи № 76-00277, що знаходиться у провадженні СВ ПМ ДПА у м. Києві та порушена відносно генерального директора ТОВ “Промгаз України”, директора ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод» за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України.
Так, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи у кримінальній справі № 76-00277 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5183/10-16 від 27.07.10 ринкова (оптова) вартість лінзи для окулярів не для коригування зору ТУУ 33.4-330110077-001:2006 0,0 дптр., діаметр 68 мм. виробництва ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»складала: станом на 2008 рік - 2 грн., в т.ч. ПДВ за 1 шт.; станом на 2009 рік - 4 грн., в т.ч. ПДВ за 1 шт.; станом на 2010 рік - 6 грн., в т.ч. ПДВ за 1 шт. (а.с.128-130 Том І).
В той же час, за результатами проведених досліджень зразків товару, поіменованого, як “лінза скляна для окулярів, виготовлена з оптичного необробленого скла...” складено висновок №12.2-327 від 20.11.08 Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, яким встановлено наступне. По-перше, зразки є скляними лінзами випуклої форми з двосторонньою поліровкою поверхонь діаметром 68 мм., краї підігнані, проведена операція центрування. Скло прозоре, незабарвлене. Дефекти, що спотворюють зображення розглянутого об'єкту, не виявлені. По-друге, надані зразки лінз не мають діоптричних властивостей. По-третє, досліджені зразки не призначені для коригування зору. По-четверте, відповідність зразків ТУУ 33.4-33011077-001:2006 визначити неможливо у зв'язку з відсутністю обладнання для встановлення оптичних показників.
При дослідженні вартості товару використовувався порівняльний метод щодо визначення вартості товару, який базується на порівнянні продукції, яка оцінюється, її споживчих властивостей з деякими аналогічними товарами, вартість яких визначається на підставі цін, що склались в даний час на ринку України. Згідно інформації, отриманої від виробника, а саме: “Ізюмського державного заводу офтальмологічної лінзи”, орієнтовна ринкова вартість скляної лінзи, виготовленої з оптичного необробленого скла тину БКС(У) 0,0 дптр. 68 мм. коефіцієнт заломлення 1,523 і відповідають ТУУ 33.4-33011077-001:2006 становить від 1,00 до 2,50 грн. ( а.с.131-132 Том І).
У висновку № 3581/25 від 06.04.09 по визначенню коду та вартості товару Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, яким проводилось дослідження скляної лінзи, виготовленої з оптичного необробленого скла типу БКС(У) 0,0 дптр. 68 мм. коефіцієнт заломлення 1,523 і відповідають ТУУ 33.4-33011077-001:2006 щодо правомірності визначення коду та вартості товару, встановлено таке. Лінзи упаковані в паперові пакувальні конверти з кольоровою фото печаткою. На упаковці та пакувальних конвертах наявні наступні маркувальні дані: “ІОМЗ, лінза, скляна не для зору для окулярів, ТУУ 33.4-33011077-001:2006, 0,0 дптр. 68 мм. ВТК-11, 110, виробник: ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод», 63400, Україна, м. Ізюм, вул. Пролетарська, 1г. На підставі проведено огляду було визначено код УКТ ВЕД товару: 9001 40 20 00 “прилади та апарати оптичні, для фотографування або кінематографії, вимірювання, контролю або вимірювання точності, апарати медико-хірургічні, їх частини та приладдя, волокна оптичні та джгути волоконно-оптичні, інші кабелі волоконно-оптичні, крім кабелів товарної позиції 8544, листи та пластини з поляризаційного матеріалу, лінзи (включаючи контактні), призми, дзеркала та інші оптичні елементи з будь-яких матеріалів, неоправлені, крім таких елементів з оптичного необробленого скла: - лінзи скляні, що не коригують зір (а.с.136-138 Том І).
Також, у процесі оцінки була використана інформація про вартість ідентичних (однорідних) товарах, що реалізовувались підприємствами м. Одеси. Зокрема, мережі магазинів “Точка зору”, “Єврооптика”, “Люкс оптика”, які займаються торгівлею аналогічних виробів. Так, експертом встановлено, що ціна за лінзу скляну становить - 10 грн.50 коп.(в т. ч. ПДВ) за 1 шт., 8 грн.75 коп. (без ПДВ) за 1шт. Визначено, що об'єктивними факторами, які впливають на розмір знижок, є конь'юктура ринку, співвідношення попиту та пропозиції товару. Для визначення вартості лінз застосовано оптову знижку з ціни товару, зменшення ціни залежить від величини закупки оптової партії товару. У зв'язку з тим, що при експорті товару ПДВ 20% не враховується, вартість однієї лінзи з урахуванням знижки становить (10,75-1,75-2,625) = 6 грн.25коп.
Згідно з отриманим висновком спеціаліста №32/2140 від 03.04.09 науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Одеській області, вартість лінз скляних для окулярів, що не коригують зір становить 5 грн.83 коп. за 1шт. (а.с.133-135 Том І), визначення ціни у вказаному висновку і було взято до уваги під час проведення перевірки позивача.
Водночас, на підтвердження правомірності визначення договірної ціни у розмірі 117, 80 грн. за 1 одиницю товару, позивачем надано висновок Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз від 22.07.2009 № 5508 з питань, дослідження питань викладених у листі ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод», зокрема: чи підтверджується нормативно та документально формування ціни продажу лінзи скляної для окулярів не для коригування зору, яка виготовлена з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам. 68 мм. ТУУ 33.4-33011077-001:2006 та її розмір 114, 00 грн. без ПДВ (а.с.55-74).
За висновками Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз від 22.07.2009 № 5508, формування ціни продажу лінзи скляної для окулярів не для коригування зору, яка виготовлена з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам. 68 мм. ТУУ 33.4-33011077-001:2006 та її розмір у межах 113, 04 грн. -114, 00 грн., без урахування ПДВ, відповідає вимогам законодавства. Як вбачається з висновку експертизи, такий висновок зроблено з урахування складових фактичної собівартості лінзи станом на 29.05.2009, наведеної у таблиці 1 (сторінка 9 висновку).
Поряд із цим позивачем також надано висновок Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз від 05.11.2009 № 9302/10145 з питань дослідження питань викладених у листі ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод», зокрема, чи підтверджується нормативно та документально формування ціни продажу лінзи скляної для окулярів не для коригування зору, яка виготовлена з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам. 68 мм. ТУУ 33.4-33011077-001:2006 та її розмір 147, 00 грн. без ПДВ (а.с.207-223). Відповідно до висновку формування ціни на вказаний товар у розмірі 147, 00 грн. підтверджено документально та нормативно.
Таким чином, судом встановлено, що фактично податковим органом при визначенні звичайної ціни товару було використано інформацію компетентних дослідницьких закладів які, в свою чергу, охоплюючи дані маркетингових досліджень, самих зразків товару, технічної документації із порівняльними товарами на ринку України та з урахуванням співставних умов придбання такого товару дійшли висновків щодо вартості ціни товару згідно вимог законодавства з визначення звичайних цін.
Щодо експертних висновків, наданих відповідачем, суд зазначає, що вказані висновки містять технічний та товарознавчий аналіз вартості товару, який би визначав вплив тих чи інших факторів на ціну товару і ґрунтується не лише на відомостях з інтернет-сайтів, а й аналізу цін, сформованих на ринку України по даним торгових точок мережі магазинів “Точка зору”, “Єврооптика”, “Люкс оптика” .
Стосовно висновків експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, наданих позивачем, суд зазначає, що експерт не зазначив, на підставі яких відомостей зроблено висновок про те, що ціни вказані в калькуляції є справедливими. Зауваження, що ціни, вказані в калькуляції собівартості товару відповідають звичайним цінам на ринку ідентичних (однорідних) товарів, висновок також не містить. Зміст експертизи свідчить про те, що вартість лінзи визначено лише на підставі калькуляції замовника, а не шляхом проведення досліджень на ринку.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що експертні висновки Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, наданих позивачем, не можна вважати належними доказами у справі, адже вони не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала підстави оцінки вартості лінзи скляної для окулярів не для коригування зору, яка виготовлена з необробленого оптичного скла 0,0 дптр. діам. 68 мм. ТУУ 33.4-33011077-001:2006 і носять, скоріше, довідковий характер.
Водночас, з аналізу норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»випливає, що саме податковий орган повинен довести те, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни шляхом використання інформації про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни тощо.
У відповідності до пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідачем при визначенні звичайної ціни на обумовлений договором товар проведено детальний та обґрунтований аналіз цін, які існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів, зокрема при реалізації лінз скляних у мережі магазинів “Точка зору”, “Єврооптика”, “Люкс оптика”.
Таким чином, при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін, за якими здійснювалась реалізація позивачем лінз, податковий орган діяв у межах наведеної норми законодавства.
За таких обставин, суд вважає доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є множинно вищою за звичайні ціни. Виходячи із положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суд вважає, що така ціна не відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.
За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У даному випадку факт придбання товарів підтверджується видатковою накладною від 30.04.2010 № РН-0000044 (а.с.49 Том І), так як за умовами договору від 30.04.2010 № 12-10, датою поставки товару вважається дата накладної.
Згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна від 30.04.2010 № 12-10 виписана ТОВ «Ізюмський оптико - механічний завод»на адресу позивача на загальну суму 326914790, 40 грн. (в т.ч. ПДВ -54485798, 40 грн.) (а.с.50 Том І), на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходяться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Водночас, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд дійшов висновку, що підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість також є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з урахуванням рівня звичайних цін.
Таким чином, у разі, якщо сплачена вартість придбаних платником податку товарів, послуг чи основних фондів перевищуватиме рівень звичайних цін більше ніж на 20 відсотків, до податкового кредиту такого платника податку може бути включена лише та частина сплаченого у складі ціни відповідних товарів (послуг) податку на додану вартість, яка є нарахованою на звичайні ціни.
Зазначене правило застосовується в усіх без винятку випадках визначення сум податкового кредиту платника податку, незалежно від характеру розрахунків та інших особливостей операцій з придбання товарів, послуг чи основних фондів.
Як вже встановлено у ході судового розгляду справи, під час перевірки відповідачем для розрахунку завищення суми від'ємного значення по податку на додану вартість використано висновок спеціаліста №32/2140 від 03.04.09 науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Одеській області, згідно якого вартість лінз скляних для окулярів, що не коригують зір, становить 5 грн.80 коп. за 1шт.
Зі змісту вказаного висновку вбачається, що ціна лінзи 5 грн. 80 коп. вказана без урахування суми податку на додану вартість, тоді як в акті перевірки, під час розрахунку завищеного від'ємного значення по податку на додану вартість ціна товару за одиницю продукції визначена у розмірі 5 грн. 80 коп. з урахуванням податку на додану вартість (таблиця, а.с.42 Том І)
Представником позивача у ході судового розгляду справи вказаний факт не заперечувався, у відповідності до його пояснень зазначена обставина виникла в наслідок арифметичної помилки посадової особи, що здійснювала перевірку позивача.
Як вбачається з письмового розрахунку позивача, загальна вартість товару з урахуванням податку на додану вартість повинна становити 16095974, 40 грн., сума податку на додану вартість становить 2682662, 40 грн., тобто розбіжність між сумою податкового кредиту, визначеного відповідачем в акті перевірки та визначеною податковим органом з урахуванням включення до ціни товару сум податку на додану вартість становить 447110, 40 грн. (52250246, 40 грн. -51803136, 00 грн.).
Оскільки судом зроблено висновок про те, що при визначенні рівня звичайних цін податковий орган діяв у межах норм законодавства, а договірна ціна на лінзи не відповідає рівню справедливих цін і позивач купував продукцію за цінами, які були множинно завищені, суд дійшов висновку, що позивачем податковий кредит за операціями з купівлі лінз на території України, повинен був сформований із частини сплаченого у складі ціни відповідних товарів (послуг) податку на додану вартість, яка є нарахованою на звичайні ціни.
За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 21.06.2011 № 0000042300, яким приватному підприємству «Геотон»зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість підлягає скасуванню у частині 447110, 40 грн.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх рішень у частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 51803136, 00 грн.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Однак, присудити суму судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача із Державного бюджету України не є можливим, оскільки арифметичний підрахунок не дає можливості встановити цілісний грошовий показник у співвідношенні частини задоволених позовних вимог та сплаченої позивачем суми судового збору у розмірі 3, 40 грн.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 21.06.2011 № 0000042300, яким приватну підприємству «Геотон»зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у частині 447110, 40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Колеснікова І.С.
Постанова у повному обсязі виготовлена 28 грудня 2011 року.