21 грудня 2011 року місто Київ № 2а-9651/10/1070
14.10
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників
позивача:- Порозова Д.В.
відповідача: - Мацюка М.М., Омельченко І.М.,
прокуратури: - Набок Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Море Співдружності»
доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області,
за участю прокуратури Києво-Святошинського району Київської області
проскасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Море Співдружності»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, за участю прокуратури Києво-Святошинського району Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою від 25 листопада 2010 року Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі.
21 лютого 2011 року до суду надійшло повідомлення прокуратури Київської області від 18 лютого 2011 року вихідний № 1214 (вхідний № 3059) про вступ прокурора у справу.
В ході судового розгляду справи представником позивача заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи.
Ухвалою від 3 березня 2011 року Київським окружним адміністративним судом зупинено провадження в адміністративній справі у зв'язку з проведенням судово-бухгалтерської експертизи до одержання судом результатів даної експертизи.
9 серпня 2011 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали адміністративної справи у зв'язку з невиконанням ухвали суду про оплату вартості експертизи позивачем та ненадання на дослідження документів, заявлених в клопотанні експерта.
Ухвалою від 15 серпня 2010 року Київським окружним адміністративним судом поновлено провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.
В судове засідання з'явилися представник позивача, представник відповідача та прокурор.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області № 0000192300/2 від 9 серпня 2010 року, № 0000202300/2 від 9 серпня 2010 року, № 0000992300/3 від 25 жовтня 2010 року та № 0000202300/3 від 25 жовтня 2010 року прийняті з порушенням норм матеріального права, є такими що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягають скасуванню.
Представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Прокурор у справі підтримав заперечення відповідача, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Море Співдружності»є юридичною особою, (місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8, ідентифікаційний номер: 36107243).
З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2010 року ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведено перевірку позивача ТОВ «Море Співдружності».
За результатами перевірки податковим органом складений Акт № 88/23-2/36107243 від 10.03.2010 року Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Море Співдружності»(код за ЄДРПОУ 36107243) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.11.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 05.11.2008 року по 30.09.2009 року.
Документальною перевіркою встановлені наступні порушення:
- пункт 1.32 статті 1, підпункт 4.1.1, підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4; пункт 5.1, пункт 5.9 статті 5, підпункт 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 873211, 00 гривень, у тому числі по періодам:
- за І квартал 2009 року в сумі 444978, 00 гривень;
- за півріччя 2009 року в сумі 865298, 00 гривень;
- за ІІІ квартал 2009 року в сумі 873211, 00 гривень;
- пункт 1.4 статті 1, пункт 4.1 статті 4, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», позивачем було занижено ПДВ у сумі 698131, 23 гривень, у тому числі:
- за січень 2009 року на суму 187847, 48 гривень;
- за лютий 2009 року на суму 166666, 67 гривень;
- за березень 2009 року на суму 1468, 25 гривень;
- за квітень 2009 року на суму 169265, 00 гривень;
- за травень 2009 року на суму 166759, 00 гривень;
- за липень 2009 року на суму 1285, 42 гривень;
- за серпень 2009 року на суму 3857, 09 гривень;
- за вересень 2009 року на суму 982, 33 гривень;
- підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункт 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам за період, що перевірявся на суму 207, 45 гривень, у тому числі за липень 2009 року -207, 45 гривень.
На підставі Акту № 88/23-2/36107243 від 10.03.2010 року, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області винесені податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2010 року № 0000192300/0 за платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму податкового зобов'язання за основним платежем -872730, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 305477, 4 гривень та № 0000202300/0 за платежем по ПДВ на суму податкового зобов'язання за основним платежем -697746, 41 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 348873, 21 гривень.
Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, розпочав процедуру адміністративного оскарження та звернувся зі скаргою № 42 від 2 квітня 2010 року на податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2010 року № 0000192300/0 та № 0000202300/0 до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області.
Рішенням ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 7119/10/25-015 від 26 травня 2010 року про результати розгляду первинної скарги вирішено скаргу ТОВ «Море Співдружності»залишити без задоволення, а податкові повідомлення-рішення -без змін.
За результатами розгляду первинної скарги були прийнятті податкові повідомлення-рішення від 26 травня 2010 року № 0000192300/1 та № 0000202300/1.
Позивач, не погодившись з ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 7119/10/25-015 від 26 травня 2010 року, звернувся з повторною скаргою № 88 від 11 червня 2010 року до ДПА в Київській області.
Рішенням ДПА в Київській області № 1998/10/25-017/164-771 від 9 серпня 2010 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 23 березня 2010 року № 0000192300/0 та № 0000202300/0 (від 26 травня 2010 року № 0000192300/1 та № 0000202300/1).
В результаті прийняття рішення ДПА в Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 9 серпня 2010 року № 0000192300/2 та № 0000202300/2.
Не погодившись з Рішенням ДПА в Київській області № 1998/10/25-017/164-771 від 9 серпня 2010 року, позивач звернувся з повторною скаргою № 95 від 27 серпня 2010 року до ДПА України.
Рішенням ДПА України № 22733/7/25-045 від 25 жовтня 2010 року про результати розгляду повторної скарги скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 23 вересня 2010 року № 0000192300/0 (від 26 травня 2010 року № 0000192300/1 і від 9 серпня 2010 року № 0000192300/2) в частині визначення ТОВ «Море Співдружності»податку на прибуток без урахування завищення задекларованого ТОВ «Море Співдружності»валового доходу за рахунок включення до його складу доходу по операціях з викупу (за ціною, нижчою за номінальну) векселів серії АА0270308 і АА0270307 в сумі 900000, 00 гривень та по векселю серії АА1203634 -в сумі 300000, 00 гривень, та в зазначеній частині штрафну санкцію, та в цих частинах рішення, прийняті за розглядом первинної та повторної скарг, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 23 вересня 2010 року № 0000202300/0 (від 26 травня 2010 року № 0000202300/1 і від 9 серпня 2010 року № 0000202300/2) та рішення, прийняті за розглядом первинної і повторної скарг -залишено без змін.
В результаті прийняття рішення ДПА України були прийняті податкові повідомлення-рішення від 25 жовтня 2010 року № 0000992300/3 за платежем по податку на прибуток за основним платежем -573211, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 208170, 00 гривень та № 0000202300/3 за платежем по ПДВ за основним платежем -697746, 41 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 348873, 21 гривень.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000192300/2 від 9 серпня 2010 року, № 0000202300/2 від 9 серпня 2010 року, № 0000992300/3 від 25 жовтня 2010 року та № 0000202300/3 від 25 жовтня 2010 року, які і є предметом даного спору.
На підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, представником позивача були надані додаткові докази по справі, зокрема договори поставки, акти прийому-передачі векселів, договори доручення, акти виконаних зобов'язань по договору доручення, договори купівлі-продажу, акти прийому-передачі до договору купівлі-продажу векселя, копії векселів, договір купівлі-продажу рибопродукції, договір зберігання, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення, податкові декларації та інше.
В своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач вважає твердження позивача необґрунтованими, та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства України, вважає, що викладені в Акті перевірки результати обґрунтовані, а податкові повідомлення-рішення № 0000192300/2 від 9 серпня 2010 року, № 0000202300/2 від 9 серпня 2010 року, № 0000992300/3 від 25 жовтня 2010 року та № 0000202300/3 від 25 жовтня 2010 року прийняті правомірно.
Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, судом встановлено наступне.
Щодо заниження податку на прибуток.
Так, щодо безоплатно наданих послуг з відповідального зберігання товарів, суд виходить з наступного.
На порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Море співдружності»не включало до складу валових доходів безоплатно надані послуги з відповідального зберігання товарів, що призвело до заниження валового доходу:
за 1квартал 2009 року на суму 14404,17 гривень ( податок на прибуток 3601,04 гривень);
за 2 квартал 2009 року на суму 13453,33 гривень (податок на прибуток 3363,33 гривень);
за 3 квартал 2009 року на суму 30624,17 гривень (податок на прибуток 7656,04 гривень)
У відповідності з пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про податок на прибуток»відповідальне зберігання -це господарська операція платника податку, що передбачає передачу згідно з договорами зберігання матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання в господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних чи кількісних характеристик.
Отримані за договором відповідального зберігання матеріальні цінності згідно з документами про передачу товарів на відповідальне зберігання приймаються зберігачем на склад. Комірник відповідно до такої накладної заводить на ці цінності картку складського обліку, в якій робить позначку «Прийнято на відповідальне зберігання»або подібний запис.
Крім цього прийняття товару на відповідальне зберігання повинно відображатись у регістрах бухгалтерського обліку.
Згідно із наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, яким була затверджена Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні»призначено для обліку цінностей, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, у переробку, до монтажу, в довірче управління. Облік цих цінностей ведеться за цінами, що передбачені в договорах, приймально-передавальних актах тощо. Усі товарно-матеріальні цінності, що обліковуються на цьому рахунку, інвентаризуються в порядку і строки, передбачені для власних цінностей.
Позабалансовий рахунок 02 «Активи на відповідальному зберіганні»має такий субрахунок:023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».
На позабалансовому субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»ведеться облік прийнятих товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання з приводу відмови від акцепту розрахункових документів постачальників; одержаних від постачальників, але несплачених товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), заборонених до витрачання до їх оплати; одержаних ТМЦ надміру, чим в видаткових документах постачальників; сплачених покупцями товарно-матеріальних цінностей, які дозволено, як виняток, залишати на відповідальному зберіганні, оформлених охоронними розписками, та не вивезених з причин, не залежних від підприємства, тощо. Аналітичний облік товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться по підприємствах-власниках, за видами, сортами та місцями зберігання. Цінності, що залишені на відповідальне зберігання, мають зберігатися окремо від власних.
Як зазначено в наказі Міністерства фінансів України від 10.01.2007 року №2 «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів»аналітичний облік матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться підприємством-зберігачем за видами, сортами та місцями зберігання. Синтетичний облік таких матеріальних цінностей здійснюється на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні».
Відповідно до пункту 14. Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей від 16.05.1996 року №99, повернення цінностей з відповідального зберігання, з ремонту здійснюється за умови подання довіреності підприємства, яке ці цінності передало на відповідальне зберігання, в ремонт.
До перевірки позабалансовий рахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»; довіреності на повернення цінностей з відповідального зберігання, вартість товару переданого на зберігання в актах прийому-передачі по кількості та якості та накладних - не надано.
Згідно пояснення наданого підприємством «за технічними можливостями облікової системи, в якій працює підприємство, в оборотно-сальдовій відомості відображаються рахунки, які ведуться виключно за правилом подвійного запису, позабалансовий рахунок 023 «матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»вивести немає можливості. Крім того, ТОВ «Море співдружності»повідомляє, що ні за балансові рахунки, ні обороти за ними не є об'єктом податкового обліку, так як розрахунок податків ведеться виключно за даними балансових рахунків, тому інформація по оборотам позабалансових рахунків не є джерелом отримання вихідних даних для податкового контролю. Позабалансовий облік матеріальних цінностей на відповідальному зберіганні ведеться по складах на внутрішніх рахунках позабалансового обліку. Прийом товару на відповідальне зберігання проводиться згідно актів прийому-передачі товару чи накладної на відповідальне зберігання. Відпуск товару з відповідального зберігання проводиться на основі розпорядження власника товару. Розпорядження власника може бути як усним так і письмовим. В кінці місяця складається загальний акт виконаних робіт про надання послуг зберігання, до якого додається розрахунок послуг, де детально в кожному дні, показано яку кількість товару прийнято на відповідальне зберігання, яку кількість товару відвантажено та залишок товару на кожний день, що знаходиться на зберіганні. Після перевірки цих даних поклажодавцем і за відсутності розбіжностей між даними зберігача та поклажедавця Акт виконаних робіт підписується поклажодавцем. Цей акт являється кінцевим розрахунком послуг зберігання, сума якого включається до валового доходу ТОВ «Море співдружності»
ТОВ «Море Співдружності»(Зберігач) укладено договір відповідального зберігання з наступними контрагентами: ТОВ «ТД Сталк», ТОВ «Рунавік», ТОВ «ММТ Груп»та ПП «ТВТ Груп», ТОВ «Сіфуд маркет».
В вищезазначених договорах зазначено, що вартість зберігання за цим договором складає 0,50 гривень з ПДВ за один ящик Товару, переданого Зберігачу протягом дії цього Договору. Нарахування плати відбувається, при умові, що товар знаходиться на зберіганні більше ніж 1 (одну) добу.
ТОВ «Море Співдружності»послуги по зберіганню по вищезазначеним контрагентам в перевіряємому періоді не нараховувало.
Згідно наданих до перевірки документів передача товару на зберігання відбувалась на підставі накладних та актів прийому по кількості та якості.
На ТОВ «Море співдружності»відсутні позабалансовий рахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні»; накладні та акти передачі по кількості та якості з відповідального зберігання, довіреності на отримання цінностей з відповідального зберігання.
До перевірки надано товаророзпорядчі документи від ТОВ «ТД Сталк», ТОВ «Рунавік», ТОВ «ММТ Груп»та ПП «ТВТ Груп»з зазначенням дати видачі та терміну дії документа.
Оскільки, термін дії товаророзпорядчого документа 1 місяць, а позабалансовий рахунок на ТОВ «Море співдружності»не ведеться, та на підприємстві відсутні інші документи на зняття товару з відповідального зберігання, визначити кількість днів зберігання товару на складі не можливо.
Відповідно до статті 957 глави 66 Цивільного кодексу України: за договором складського зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати товар, переданий їй поклажедателем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається в письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на склад посвідчено складсь ким документом. Згідно статті 946 Цивільного Кодексу України: Плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання; якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати; якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання; установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.
Договір зберігання може бути оплатним і безоплатним. Згідно частини першої статті 956 Цивільного кодексу України про те, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності, договір складського зберігання є оплатним.
Як вбачається з договорів з вищенаведеними контрагентами, договір з ними є оплатним.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів
(робіт, послуг).
Згідно пункту 1.31 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Таким чином, ТОВ «Море Співдружності»безпідставно занижено валовий дохід по наданим послугам відповідального зберігання:
По ТОВ «Рунавік»за 3 квартал 2009 року на суму - 11337,08 гривень.
По ТОВ «ТД Сталк»за 2 квартал 2009 року на суму - 9816 ,25 гривень; за 3 квартал 2009 року на суму-9367,50 гривень
По ТОВ «ТВТ Груп»за 1 квартал 2009 року на суму - 7341,25 гривень; за 2 квартал 2009 року на суму - 3637,08 гривень; за 3 квартал 2009 року на суму-1420,00 гривень.
По ТОВ «ММТ Груп»за 3 квартал 2009 року на суму - 8499,58 гривень.
По ТОВ «Сіфуд маркет»за 1 квартал 2009 року на суму -7062,92 гривень.
В бухгалтерському обліку ТОВ «Море Співдружності»дані операції не відображено.
В письмовому поясненні посадовими особами підтверджено, що плата по вище зазначених договорах не нараховувалась.
Крім того, по взаєморозрахункам з ТОВ «Сіфуд маркет»по договору зберігання встановлено наступне:
На запити від 09.02.2010 року №2 та від 12.02.2010 року №3 ТОВ «Море Співдружності» надано відповідь 16.02.2010 року в якій зазначено, що в січні 2009 року підприємство отримано на зберігання товар від ТОВ «Сіфуд-маркет»та надано договір зберігання укладений з ТОВ «Сіфуд-маркет»від 13.01.2009 року б/н.
Згідно умов договору ТОВ «Сіфуд маркет»(Поклажодавець ) передав на зберігання Зберігачу товар-рибні консерви у кількості 16951 ящиків, визначений родовими ознаками, надалі -Товар, а ТОВ «Море Співдружності»(Зберігач) прийняв на зберігання і зобов'язується зберігати переданий Поклажодавцем згідно умов договору товар на надавати супутні послуги для забезпечення зберігання товару (надалі Послуги), обумовлені в договорі та повернути Поклажодавцю переданий на зберігання товар або відповідну кількість товару такого ж самого роду та такої самої якості за Першої вимогою Поклажодавця.
Інших документів на отримання товару від ТОВ «Сіфуд маркет»на відповідальне зберігання ТОВ «Море співдружності»до перевірки не надано (Акт прийому передачі товару за кількістю та якістю, накладна та інші з зазначенням найменування рибних консерви, їх кількості та ціни).
Не надано документи на підставі яких відбувається списання товару ТОВ «Сіфуд маркет»з відповідального зберігання.
ТОВ «Море Співдружності»надано до перевірки надано лист ТОВ «Сіфуд маркет»від 13.01.2009 року №13/1 згідно якого, в зв'язку з настанням істотних обставин ТОВ «Сіфуд-Маркет»дозволяє зняти з відповідального зберігання та реалізувати товар, що є предметом договору зберігання від 13.01.2009 року, а саме-рибні консерви у кількості 16951 ящиків.
Оскільки в договорі зберіганні відсутнє найменування рибних консерви, їх кількість в розрізі найменування та ціна на підприємство було надано запит.
У відповіді посадовими особами ТОВ «Море співдружності»зазначено, що згідно письмово розпорядження власника товару ТОВ «Сіфуд маркет»(лист від 13.01.2009 №13/1) ТОВ «Море співдружності»знімало товар частинами з відповідального зберігання, що підтверджується відповідними ціновими накладними.
Розрахунки з ТОВ «Сіфуд маркет»відбувались у вексельній формі.
05.03.2009 року в рахунок погашення наявної заборгованості ТОВ «Море Співдружності»акцептує виписаний ТОВ «Сіфуд маркет»переказний вексель №АА0024975 від 16.01.2009 року на суму 4627844,56 гривень. Згідно векселю платник ТОВ «Море Співдружності», векселедавець ТОВ «Сіфуд маркет», векселетримач ТОВ «Імер Фіш».
29.09.2009 року ТОВ «Море Співдружності»перераховано ТОВ «Імер Фіш»грошові кошти по переказному векселю у сум і- 4627844,56 гривень.
В січні 2009 р. ТОВ «Море Співдружності»не мало власних складських приміщень.
Між ТОВ «Море Співдружності»та ТОВ «Море плюс»(Зберігач) укладено договір зберігання від 12.01.2009 року № 47.
Згідно Акту виконаних робіт від 31.01.2009 року №47 до договору відповідального збереження № 47 від 22.01.2009 ТОВ «Море плюс»(Зберігач) надав ТОВ «Море Співдружності»(Фірма) за період з 01 січня по 31 січня 2009 року послуги по зберіганню продукції.
В якому зазначено, що товар надходив на зберігання починаючи з 26.01.2009 року.
Вартість послуг згідно акту по зберіганню товару за січень 2009 року становить 213,80 гривень.
Акт підписано директором ТОВ «Море плюс»Лісним В.В. та директором ТОВ «Море Співдружності»Толстолужським Б.Б.
Згідно пояснення наданого посадовими особами підприємства в акті виконаних робіт №17 від 31.01.2009 року були не вірно нараховані послуги по зберіганню товару.
Слід зазначити, що в іншому поясненні посадових осіб ТОВ «Море Співдружності»наведено, що в кінці місяця складається загальний акт виконаних робіт про надання послуг зберігання, до якого додається розрахунок послуг, де детально в кожному дні, показано яку кількість товару прийнято на відповідальне зберігання, яку кількість товару відвантажено та залишок товару на кожний день, що знаходиться на зберіганні. Після перевірки цих даних поклажодавцем і за відсутності розбіжностей між даними зберігача та поклажедавця Акт виконаних робіт підписується поклажодавцем. Цей акт являється кінцевим розрахунком послуг зберігання.
Щодо безоплатно отриманого товару по векселям, слід відмітити наступне.
На порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ «Море Співдружності»занижено валові доходи у 1 кварталі 2009 року на суму 833333,33 гривень та у 2 кварталі 2009 року на суму 166666,67 гривень.
Після розгляду скарги на рівні ДПА України:
в 1 кварталі 2009 року на суму 833333,33 гривень (до складу інших доходів включено 300000,00 гривень після придбання векселю) в зв'язку з чим валові доходи всього занижено на суму 533333,33 гривень) (податок на прибуток 133333,33гривень)
в 2 кварталі 2009 року на суму 1666666,67 грн. (до складу інших доходів включено 900000,00 гривень після придбання векселю) в зв'язку з чим валові доходи всього занижено на суму 766666,67 гривень (податок на прибуток 191666,67 гривень)
Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Море Співдружності»в оплату за товар передано ТОВ «Інрибфлот»векселі АА 0270308 і АА 0270307 на загальну суму 2000000 гривень та ТОВ «Інтерфлот-Продукт»вексель серії АА 1203634 на суму 2000000 гривень, що відображено як Дт 631.01 Кт 621.01.
В акті перевірки зазначено, що придбання бланків зазначених векселів, сплата державного мита за придбання бланків векселів та їх оприбуткування на рахунках (балансових чи позабалансових) товариством в бухгалтерському обліку не відображалось. Вказані векселі в подальшому викуплені, але їх оригінали у товариства відсутні, крім того ТОВ «Море Співдружності»відсутні акти прийому-передачі цих векселів після їх викупу у ТОВ «Антарктика»26.06.2009 року та у ТОВ «Інтерфлот»31.03.2009 року та 26.06.2009 року.
Згідно статті 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Бланки векселів включено до переліку документів суворої звітності (обліку), які підлягають захисту голографічними елементами, та виготовляються тільки на замовлення Міністерства фінансів України (відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 05.07.2002 року № 932 «Про затвердження переліків документів і груп товарів, які підлягають захисту голографічними елементами»).
Статтею 4 Закону України від 05.04.2001 року № 2374-3 «Про обіг векселів в Україні»встановлено, що видавати переказні і прості векселі підприємству можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставленні товари, виконані роботи, наданні послуги.
Розповсюдження вексельних бланків між юридичними та фізичними особами здійснюють НБУ та банки (пункт 2 Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2001 року №338 «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків»).
З вищенаведеного випливає, що по векселям АА 1203634; АА 0270308; АА 0270307 відсутні документальне підтвердження щодо наведення в бухгалтерському обліку вексельної заборгованості. ТОВ «Море співдружності»закрило заборгованість по товарам отриманим від ТОВ «Інрибфлот»та ТОВ «Інтерфлот-продукт»вексельною заборгованістю по якій відсутнє документальне підтвердження.
Таким чином при погашенні товарної заборгованості векселями АА 1203634; АА 0270308; АА 0270307 в бухгалтерському обліку ТОВ «Море співдружності»товар придбаний у ТОВ «Інрибфлот»та ТОВ «Інтерфлот-продукт»вважається безоплатно отриманий.
Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу.
Отже, на підставі вищевикладеного, ТОВ «Море Співдружності»безоплатно отримано товар у 1 кварталі 2009 року на суму 833333,33 гривень та у 2 кварталі 20009 року товар на суму 1666666,67 гривень.
Водночас, рішенням ДПА України, враховуючи, що перевіркою факт здійснення вексельних операцій (передача в оплату за товар та подальший викуп по векселях АА 1203634; АА 0270308; АА 0270307), при цьому перевіркою встановлено, що по рядку 01.6 декларації з податку на прибуток підприємства товариством відображено суму доходу від операцій з їх викупу за ціною, нижчою ніж номінальна, в тому числі по векселях АА 0270308 та АА 0270307 у сумі 900000 гривень та по векселю АА 1203634 в сумі 300000 гривень, ДПА України було скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-святошинському районі від 29.03.2010 року № 0000192300/0 (від 26.05.2010 року № 0000192300/1 та від 09.08.2010 року № 0000191200/2) в частині визначення ТОВ «Море Співдружності»податку на прибуток без урахування завищення задекларованого підприємством валового доходу за рахунок включення до його складу доходу по операціях з викупу (за ціною, нижчою за номінальну) векселів серії АА 0270308 та АА 0270307 у сумі 900000 гривень та по векселю АА 1203634 в сумі 300000 гривень та в зазначеній частині штрафну санкцію, та в цих частинах рішення, прийняті за розглядом первинної та повторної скарг.
Тобто, ТОВ «Море Співдружності»занижено валові доходи у 1 кварталі 2009 року на суму 533333,33 гривень та у 2 кварталі 2009 року на суму 766666,67 гривень.
В частині реалізація товару нижче ціни придбання в один і той же день, слід зазначити наступне.
На порушення пункту 1.32 статті 1 та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) ТОВ «Море Співдружності»безпідставно завищено валові витрати при реалізації товару нижче ціни придбання в один і той же день на суму - 202434,00 гривень за 1квартал 2009 року (податок на прибуток 50608,50 гривень).
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
ТОВ «Море Співдружності»придбавши рибні консерви 30.01.2009 року у ТОВ «Сіфуд маркет»та реалізувавши їх 30.01.2009 року по ціні меншій, ніж вони були придбані, не мало на меті отримання прибутку, а отже, підприємство придбало рибні консерви не для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Море Співдружності»30.01.2009 року придбано товар у ТОВ «Сіфуд маркет».
До складу валових витрат придбання товару від ТОВ «Сіфуд маркет»включено до складу валових витрат у І кварталі 2009 року та до податкового кредиту в січні 2009 у повному обсязі.
30.01.2009 року ТОВ «Море Співдружності»частково реалізувало товар за ціною нижчою від ціни придбання.
Сума завищених валових витрат по товару, який продано за ціною нижчою від ціни придбання складає - 202433,77 гривень.
Окремо, щодо використання придбаного товару не у господарській діяльності, слід зазначити наступне.
На порушення пункту 1.32 статті 1 та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товари придбані у ТОВ «Сіфуд маркет»віднесені у І кварталі 2009 року ТОВ «Море співдружності»до складу валових витрат та не реалізовані і не відображені на залишках по рахунку № 281.01 «Товари на складах»використані не у господарській діяльності. Фактично дані товари підприємство повинно було відобразити у колонці 4 таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток та зменшити валові витрати.
З вищенаведеного випливає, що ТОВ «Море Співдружності»товар придбаний у ТОВ «Сіфуд маркет»та віднесений до складу валових витрат у сумі 729740,77 гривень за І квартал 2009 року використаний не у господарській діяльності (податок на прибуток становить 182435,19 гривень)
При перевірці суцільним порядком первинних документів (прибуткові накладні та видаткові накладні) за 30.01.2009-31.01.2009 та залишків товару станом на 31.01.2009 за даними ТОВ «Море співдружності»по бухгалтерському рахунку №281.01 «Товари на складах»в розрізі номенклатури, встановлено, що за даними ТОВ «Море співдружності»та даними перевірки встановлено розбіжності.
Факт придбання 30.01.2009 ТОВ «Море Співдружності»товару (рибні консерви в асортименті) підтверджується накладними отриманими від постачальників.
Згідно реєстру по валовим витратам за січень 2009 та І квартал 2009 до складу валових витрат витрати з придбання товару у ТОВ «Сіфуд маркет»та ТОВ «Інтерфлот продукт»включено до складу валових витрат за січень 2009 та І кварталі 2009 у повному обсязі.
За даними оборотів по рахунку №281.01 «Товари на складі»станом на 01.01.2009 року залишок товару на складі відсутній. Станом на 31.01.2009 року у ТОВ «Море співдружності»значиться залишок по товару на суму - 1634290,76 гривень.
30.01.2009 року у ТОВ «Сіфуд маркет»придбано товар (рибні консерви в асортименті) у кількості 98219. За 30 та 31 січня 2010 року реалізовано товар (рибні консерви) придбаний у ТОВ «Сіфуд маркет»у кількості 55826, про що свідчать видаткові накладні, бухгалтерський рахунок № 902.01 «Собівартість реалізованих товарів».
Товар (рибні консерви) придбаний 30.01.2009 року у ТОВ «Сіфуд маркет»у кількості-42250 на суму 729740,77 гривень станом на 31.01.2009 року не відображено на залишках по рахунку № 281.01 «Товари на складах»у ТОВ «Море Співдружності». А отже при розрахунку приросту балансової вартості запасів за І квартал 2009 ТОВ «Море Співдружності»даний товар не прийняв участі.
В період з 30 по 31 січня 2010 року реалізація товару придбаного у ТОВ «Сіфуд маркет»у кількості 42416 згідно первинних документів відсутнє.
Отже, товари придбані у ТОВ «Сіфуд маркет» віднесені у І кварталі 2009 ТОВ «Море Співдружності»до складу валових витрат та не реалізовані і не відображені на залишках по рахунку №281.01 «Товари на складах»використані не у господарській діяльності.
Фактично дані товари підприємство повинно було відобразити у колонці 4 таблиці 1 додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток та зменшити валові витрати (рядок 04.1 декларації).
Щодо завищення суми амортизаційних відрахувань.
Встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань»на загальну суму 2186,70 гривень, в тому числі по періодам:
ЗЗа 2 квартал 2009 на суму 1149,38 гривень (податок на прибуток 287,35 гривень).
За 3квартал 2009 на суму 1037,32 гривень (податок на прибуток 259,33гривень)
ТОВ «Море Співдружності»нарахувало амортизаційні відрахування на придбані, які були виготовлені та введені в експлуатацію до 01.01.2004 року, за нормами амортизації, які почали діяти з 01.01.2004 року, замість норм амортизації, які діяли до 01.01.2004 року, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань:
В зв'язку з вищевикладеним ТОВ «Море Співдружності»порушено підпункт 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1, підпункт 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункт 1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 року № 1957-IV «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, відповідно до підпункту 8.1.1.пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
В підпункті 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Згідно з п. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації, зазначені у статті 8 Закону застосовуються до витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або створенням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також до витрат на поліпшення таких нових основних фондів.
Щодо заниження податку на додану вартість.
В порушення пункту 1.4 статті 1 та пункту 4.1 статті 4 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»ТОВ «Море співдружності»занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму -11696,33 гривень, по періодам:
за січень 2009 року на суму-1412,58 гривень,
за березень 2009 року на суму-1468,25 гривень,
за квітень 2009 року на суму-2598,33 гривень,
за травень 2009 року на суму-92,33 гривень,
за липень 2009 року на суму 1285,42 гривень,
за серпень 2009 року на суму-3857,09 гривень,
за вересень 2009 року на суму-982,33 гривень.
Як було зазначено, ТОВ «Море співдружності»надавало послуги з відповідального зберігання товарів безоплатно. У зв'язку з чим, ТОВ «Море Співдружності»безпідставно занизило податкові зобов'язання по наданим послугам відповідального зберігання з ТОВ «ТД Сталк», ТОВ «Рунавік», ТОВ «ММТ Груп»та ПП «ТВТ Груп», ТОВ «Сіфуд маркет».
Пунктом 1.4. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
В пункту 4.2. статті 4 вищезазначеного закону передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Як зазначено вище, «Море Співдружності»розрахувалось за товар придбаний у ТОВ «Інрибфлот»та ТОВ «Інтерфлот-продукт»векселями АА 1203634; АА 0270308; АА 0270307 по яким відсутні документальне підтвердження щодо наведення в бухгалтерському обліку вексельної заборгованості.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 6.1.статті 6 Закону - об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Таким чином, оскільки при безоплатному отриманні товарів від ТОВ «Інтерфлот»та ТОВ «Інтерфлот - продукт»відсутній факт придбання товарів, як це передбачено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то право на податковий кредит по таких товарах у платника відсутнє.
Отже, на підставі вищевикладеного та відповідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Море Співдружності»безпідставно завищено податковий кредит у січні 2009 року на суму -186434, 90 гривень, у лютому 2009 року на суму - 166666,67 гривень, у квітні 2009 року на суму - 166666,67 гривень та у травні 2009 року на суму - 166666,67 гривень.
На порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Море Співдружності»безпідставно завищено податковий кредит в січні 2009 року по товару використаному не в господарській діяльності на суму - 40486,75 гривень в зв'язку з його продажем за ціною нижчою від ціни придбання та безпідставно завищено податковий кредит в січні 2009 року по товару використаному не в господарській діяльності на суму - 145948,15 гривень.
Всього у перевіряємий період було занижено податок на додану вартість у сумі - 698131,23 гривень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення винесені відповідачем правомірно, зазначені позивачем обґрунтування та надані докази не спростовують виявлених порушень податкового законодавства.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач надав суду обґрунтовані докази, на підставі яких керувався під час винесення спірного рішення.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Море Співдружності» про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шевченко А.В.
Постанова у повному обсязі виготовлена 26 грудня 2011 року.