24 листопада 2011 року 2а-4321/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
при секретарі - Дзюбі О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом КП КОР «Макарівське бюро технічної інвентаризації»до Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01 вересня 2011 року № 181 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності».
Сторони заявили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до статті 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, відповідачем в серпні 2011 року проведено планову перевірку Комунального підприємства Київської обласної ради «Макарівське бюро технічної інвентаризації», про що складено акт від 03.08.2011 року № 36/16.
У ході перевірки виявлено випадки несвоєчасності сплати страхових внесків у 4 кварталі 2008 року -1 кварталі 2009 року та 4 кварталі 2010 року, в зв'язку з чим нараховано 18 грн. 46 коп. пені та накладено 947 грн. 09 коп. -штрафу.
Також встановлено порушення порядку використання страхових коштів на суму 14082 грн. 63 коп., яку належить відшкодувати Фонду та сплатити штраф у розмірі 7041 грн. 32 коп.
Акт перевірки від 03.08.2011 року підписано директором, головним бухгалтером та головою комісії із соціального страхування Макарівського БТІ із запереченнями.
Відповідно до п.3.13.4 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.10р. № 29, Макарівським БТІ було надано заперечення до Акту перевірки.
На заперечення позивача відповідач листом від 02.09.11р. № 2198/03-07 повідомив позивача про прийняття рішення за результатами ревізії.
При цьому відповідачем було прийняте рішення від 01 вересня 2011 року № 181 Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (надалі - Рішення), яким до БТІ було застосовано фінансові санкції у наступних розмірах: пені - 18, 46 грн.; штрафу - 7 988, 41 грн.
Рішенням також було визначено до повернення як неправомірно витрачених, страхових коштів у сумі 14 082, 63 грн.
Всього за Рішенням відповідач вимагає від Макарівського БТІ сплатити на рахунок Фонду суму 22 089, 50 гривень.
Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у своїй роботі керуються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Статутом Фонду та іншими нормативно- правовими актами, які регламентують діяльність Фонду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до статей 10 та 11 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»правління Фонду у межах своїх повноважень приймає нормативно-правові акти, якщо вони стосуються прав і обов'язків страхувальників та застрахованих осіб. Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання страхувальниками та застрахованими особами.
Протягом періоду, який перевірявся, перерахунки до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сплачувались вчасно та у повному обсязі, окрім внесків за грудень 2008 р. та листопад 2010 р., що є порушенням статей 23, 27 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до якого страхувальники- роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.
Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції.
Відповідно до статті 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Стосовно застосування санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків Комунальне підприємство Київської обласної ради «Макарівське бюро технічної інвентаризації»аргументує свої вимоги, посилаючись на статті 238, 239, 250 Господарського кодексу України, зокрема, позивач зазначає, що на, його думку, адміністративно-господарські санкції застосовані у строк що перевищує один рік з дня порушення.
Згідно статті 241 Господарського кодексу України адміністративно - господарські санкції у вигляді адміністративно-господарського штрафу - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
В силу статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»визначаються правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. А тому, правовідносини які виникають між страхувальниками та Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі цього закону, не є господарськими відносинами, що регулюються Господарським кодексом України.
Тобто, дані правовідносини не пов'язані із порушенням правил здійснення господарської діяльності, оскільки передбачають відповідальність за порушення у сфері соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Крім цього, відповідно до положень статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних установ.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 року № 16, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин, кошти Фонду не включаються до Державного бюджету, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням.
Отже, відшкодування Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в повному обсязі неправомірно витрачених сум страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплата штрафу у розмірі 50 відсотків такої суми не є сплатою до відповідного бюджету, а відтак, і адміністративно - господарським штрафом у розумінні статті 241 Господарського кодексу України.
Разом з цим, відповідно до пункту 5.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 року № 16, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин, строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених статтею 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням», не застосовується.
Відповідно до ч.5,6, п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування рішення від 01 вересня 2011 року № 181 Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності, в частині застосування до БТІ фінансових санкцій у розмірах: пені - 18, 46 грн.; штрафу - 7 988, 41 грн. - задоволенню не підлягають.
Разом з цим при перевірці правомірності призначення, нарахування та виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності виявлено порушення вимог статті 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до якої допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.
Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за погодженням з Фондом.
Відповідач у своєму запереченні зазначає, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не здійснює оплату листка непрацездатності із зазначенням причини нещасний випадок на виробництві та його наслідки. Відповідно до цієї норми, виплачені громадянину ОСОБА_1 лікарняні листи на суму 14082,63 грн. не приймаються до заліку та накладається штраф у розмірі 50% неправомірно витраченої суми в обсязі 7041,32 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок про неправомірність нарахування та виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності та про порушення з боку позивача ст. 35 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»грунтується на відомостях, які зазначені у лікарняних листках ОСОБА_1 де, на підставі пояснень останнього, лікарем пов'язано травму з нещасним випадком на виробництві.
У своєму Листі відповідач зазначає, що відповідно до ст. 51 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»підставою для призначення допомоги по тимчасовій втраті працездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Як убачається з Акту ревізії (розділ «Витрати», сторінки 4-5), підставою для нарахування ОСОБА_1 виплат по тимчасовій непрацездатності були лікарняні листки, видані у встановленому порядку.
Однак, в зазначеній статті не наводиться визначення нещасного випадку, що пов'язаний з виробництвом, та не наводиться визначень нещасного випадку, що не пов'язаний з виробництвом. Як зазначено в п.1 Інструкції «Про порядок заповнення листка непрацездатності», затвердженої наказом Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 N 532/274/136-ос/1406 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 р. за N 1456/10055 (надалі - Інструкція), листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка листка непрацездатності заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Таким чином, листок непрацездатності не призначений для встановлення фактів та не є безумовним документом, що засвідчує такі факти, за якими обов'язково настають певні юридичні наслідки.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.04р. № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються підприємством.
Макарівське БТІ , не погоджуючись із наведеними в лікарняних визначеннями травми, створило комісію із розслідування обставин та причин нещасного випадку.
Відповідно до Акту про нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, та складеного на його підставі Повідомлення про нещасний випадок, направлене до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а також згідно пояснень ОСОБА_1, наданому в УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, останній в момент настання нещасного випадку використовував автомобіль БТІ у особистих цілях, не пов'язаних з виробництвом. Зазначені документи підтверджують факт настання нещасного випадку, який не пов'язаний з виробництвом.
Крім цього, факт використання автомобіля ОСОБА_1 в особистих цілях, не пов'язаних з виробництвом, встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15.04.10 року (справа № 22-2879/10). Рішення на теперішній час є чинним, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.05.11 року про поворот виконання рішення.
Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В той же час ОСОБА_1 в силу ст. 2 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»є застрахованою особою від обставин, що відносяться до страхового ризику, серед яких - тимчасова втрата працездатності, внаслідок якої особа потребує матеріального забезпечення.
Таким чином, відповідно до ст. 4 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»ОСОБА_1 має право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності.
Втрата працездатності підтверджена лікарняними листками. Так, п.8 ст. 2 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» визначено, що страховий випадок - це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом. Відповідно до ст. 4 Закону це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи.
Як зазначено в п1 ст. 20 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Перевіркою встановлено та зафіксовано в Акті, що кошти було виплачено застрахованій особі - ОСОБА_1
Відповідно до п.2 п.3 ст. 27 Закон ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» надання та оплата застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідного виду матеріального забезпечення є обов'язком страхувальника. У даному випадку страхувальником являється БТІ, а застрахованою особою - ОСОБА_1
Отже, позивачем кошти спрямовано у повній відповідності до ст. 20 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Як зазначено в п. 5, 6 ст. 27 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» страхувальник має право на фінансування з коштів Фонду фактичних витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності, а також має право на судовий захист.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов -задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01 вересня 2011 року № 181 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності»в частині стягнення неправомірно витрачених коштів у розмірі 14082 грн. 63 коп. та штрафу у розмірі 7041 грн. 32 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.