01 грудня 2011 року 2а-3875/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
при секретарі - Дзюбі О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом Ліквідатора ПП «Юнісеф»Востокіна Ігоря Сергійовича до Відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, Головного управління державного казначейства України в Рівненській області, треті особи: Білоцерківська ОДПІ Київської області, Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне»про визнання дій та бездіяльності неправомірними,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського МУЮ щодо невинесення Постанови про закінчення виконавчого провадження стосовно ПП «Юнісеф»по справі №1-127/10 у зв'язку з визнанням боржника банкрутом, визнати протиправними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського МУЮ щодо накладення арешту на грошові кошти ПП «Юнісеф»відповідно до Постанови від 26.01.2011 року по справі №1-127/10 та щодо стягнення з рахунку ПП «Юнісеф» коштів у сумі 17137 грн. 20 коп., а також стягнути з Державного бюджету України на його користь кошти у розмірі 17137 грн. 20 коп.
Сторони заявили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до статті 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що 05.07.2010 року Господарським судом Київської області було порушено справу за заявою Білоцерківської ОДПІ про банкрутство ПП «Юнісеф». Постановою Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року було визнано банкрутом ПП «Юнісеф»та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ПП «Юнісеф» призначено арбітражного керуючого Востокіна Ігоря Сергійовича.
Позивачем направлено до Львівської філії ПАТ «Брокбізнесбанк»запит від 08.11.2010 року щодо залишків коштів на рахунку ПП «Юнісеф».
Листом від 02.12.2010 року Львівська філія ПАТ повідомила, що на рахунку ПП «Юнісеф»№ 26005614125170 обліковуються кошти у сумі 17 257,20 грн., також банком було повідомлено, що на виконанні банку знаходяться Постанови про арешт коштів на рахунках, видані Рівненським МУЮ та Білоцерківським МУЮ.
Позивач листом від 02 грудня 2010 року повідомив Відділ державної виконавчої служби Рівненського МУЮ про наявність провадження у справі про банкрутство приватного підприємства «Юнісеф», додавши відповідні документи: копію постанови Господарського суду Київської області від 28.09.2010 року по справі №БЗ/148-10, завірену судом, копію оголошення в газеті «Голос України»про відкриття ліквідаційної процедури.
У зв'язку з виявленням коштів банкрута, 25.01.2011 року Господарським судом було припинено процедуру ліквідації та введено процедуру розпорядження майном.
Постановою Господарського суду Київської області від 26.04.2011 року було затверджено реєстр вимог кредиторів. До складу кредиторів увійшли Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області та Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне.
Постановою Господарського суду Київської області від 06.07.2011 року ПП «Юнісеф»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
На письмовий запит позивача про залишок коштів на рахунку ПП «Юнісеф Львівська філія АТ «Брокбізнесбанк» своїм листом від 19.08.2011 року № 1303, повідомила, що станом на 19.08.2011 року залишок коштів на рахунку №26005614125170 становить 120,00 грн. Також банком було повідомлено, що 07.02.2011 року на рахунок ПП «Юнісеф»було накладено арешт на суму 17 137,20 грн. Постановою про арешт коштів від 26.01.2011 року ВП №23442284, виданою ВДВС Рівненського міського управління юстиції, а 14 квітня 2011 року кошти в сумі 17 137,20 грн. були списані з рахунку №26005614125170, згідно з платіжною вимогою №286 від 05.04.2011 року. Отримувач ВДВС Рівненського МУЮ, рах. №37313001002802, МФО 833017 ГУ ДКУ у Рівненській області.
Як встановлено судом платіжна вимога була оформлена на підставі виконавчого листа від 02.11.2010 року №1-127/10, виданого Рівненським міським судом по кримінальній справі по обвинуваченню засновників ПП «Юнісеф».
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2010 року було відкрито виконавче провадження та накладено арешт на кошти відповідно до Постанови від 26.01.2011 року.
Відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження, а також постанови про накладення арешту на кошти боржника не було направлено позивачу, чим порушено його права.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»після визнання божника банкрутом, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Згідно з п.7 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає закінченню у випадку передачі виконавчого документу ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи.
Відповідно до ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», у випадку ліквідації боржника, внаслідок визнання його банкрутом, виконавчий документ передається до арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. У разі направлення виконавчого документу до арбітражного керуючого, арешт з майна боржника знімається постановою державного виконавця. При направленні виконавчого документу до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого, виконавче провадження підлягає закінченню.
Згідно ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника»одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
Відповідно до ч.8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
Згідно п. 4.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5 виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувана поширюється дія мораторію, уведеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);
Відповідно до п. 6.2. Інструкції у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження за зверненням стягнення на заставлене майно. Копія постанови надсилається стягувану з роз'ясненням йому права звернутися до відповідного господарського суду з заявою про визначення його кредитором.
Таким чином, внаслідок неправомірної бездіяльності та неправомірних дій державної виконавчої служби з ПП «Юнісеф»було незаконно стягнуто кошти, які знаходились на його поточному банківському рахунку чим нанесено збитки у сумі 17 137,20 грн.
Також, внаслідок протиправних дій, було порушено право конкурсних кредиторів на погашення суми заборгованості (2, 3, 6 черги відповідно до реєстру вимог кредиторів ПП «Юнісеф», затвердженого Господарським судом Київської області), право арбітражного керуючого на відшкодування витрат на здійснення ліквідаційної процедури та оплати праці за рахунок боржника.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, настає незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про виконавче провадження»збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню, в порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом за рахунок держави.
Ст.56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб і службових осіб при здійсненні ним своїх повноважень.
Положенням про Державне казначейство України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1232 встановлено, що одним з основних його завдань зокрема є забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.
Відповідно до п.2 ч.9 Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»відшкодування Державою з Державного бюджету України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
На підставі ст. 94 КАС України документально підтверджені судові витрати сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягають поверненню з Державного бюджету України.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського МУЮ щодо невинесення Постанови про закінчення виконавчого провадження стосовно ПП «Юнісеф»по справі №1-127/10 у зв'язку з визнанням боржника банкрутом.
Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського МУЮ щодо накладення арешту на грошові кошти ПП «Юнісеф»відповідно до Постанови від 26.01.2011 року по справі №1-127/10.
Визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського МУЮ щодо стягнення з рахунку ПП «Юнісеф»коштів у сумі 17137 грн. 20 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Юнісеф»кошти у розмірі 17137 (сімнадцять тисяч сто тридцять сім) грн. 20 коп. та судові витрати у розмірі 174 (сто сімдесят чотири) грн. 77 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.