02 листопада 2011 року 2а-1911/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю
представника позивача: Ричека В.В.,
представника відповідача : Маковій О.О, Андрейчекової Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пісківський завод скловиробів”
доДержавної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області
провизнання протиправними та скасування рішення,
до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» (надалі -позивач або ТОВ «Пісківський завод скловиробів») з позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області (надалі -відповідач), про визнання недійсними та скасування рішення «Про застосування штрафних(фінансових) санкцій»від 07.09.2010 № 0000082200 (05.10.2010 №0000092200) і податкового повідомлення-рішення від 24.12.2010 № 0000832300/2, а також визнання незаконними дій відповідача щодо визначення завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування на загальну суму 28 548 775, 00 грн.
Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року було роз'єднано у самостійні провадження позовні вимоги ТОВ «Пісківський завод скловиробів»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської.
У зв'язку з чим, позовні вимоги ТОВ «Пісківський завод скловиробів»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій» від 05.10.2010 № 0000092200 розглядались у межах даного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що строки поставки, передбачені статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»повинні розраховуватись з дати ввезення товарів на територію України, а не з дати оформлення ВМД, як встановив відповідач.
Оскільки товари, що імпортувались позивачем, ввезені на територію України і взяті під митний контроль 15.05.2009, а граничний термін поставки протягом якого не нараховується пеня згідно зазначеного закону становив 24.05.2009, позивач вважає, що рішення податкового органу є безпідставними, необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що ТОВ «Пісківський завод скловиробів»є юридичною особою зареєстрованою Бородянською районною державною адміністрацією Київської області 02.02.2006, про що зроблено відповідний запис за № 1331102000000055 та знаходиться на податковому обліку у ДПІ у Бородянському районі Київської області з 31.03.2009.
У період з 08.07.2010 по 18.08.2010 посадовими особами ДПІ у Бородянському районі Київської області було проведено перевірку ТОВ «Пісківський завод скловиробів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010.
За результатами перевірки складений Акт від 26.08.2010 № 557/23-33894121, у якому зафіксовані порушення позивачем, зокрема, статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР, яке полягало у тому, що розрахунки по імпортному контракту з компанією ЭMXAPT ГЛАСС СА, Німеччина проведені з простроченням термінів розрахунків (том І а.с.78).
Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що 05.11.2008 між ТОВ «Пісківський завод скловиробів»та компанією ЭMXAPT ГЛАСС СА був укладений контракт № 298906 на поставку запчастин до склоформувальної машини на загальну суму 493792,73 євро.
Згідно попереднього акта перевірки позивача від 17.09.2009 № 457/23-33894121 станом на 01.04.2009 на підприємстві рахувалась дебіторська заборгованість на суму 148137,82 євро. з граничним терміном погашення 24.05.2009.
У ході проведення перевірки перевіряючими встановлено, що на виконання умов зазначеного вище імпортного контракту від нерезидента імпортовано частини до склоформувальних машин на загальну суму 148857,24 євро по ВМД № 187008 від 04.06.2009 з порушенням термінів розрахунків, які передбачені положеннями статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР.
На підставі Акта перевірки, позивачеві, враховуючи приписи статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», нарахована пеня, про що прийнято відповідачем рішення «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій»№0000082200 від 07.09.2010 на суму 52019,41 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до ДПІ у Бородянському районі зі скаргами, за результатами розгляду яких попереднє рішення залишено без змін та прийнято нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000092200 від 05.10.2010 на суму 52019,41 грн.
Як встановлено у ході судового розгляду справи, спір між сторонами виник внаслідок різного встановлення сторонами дати з якої імпортований товар вважається поставленим покупцеві у розумінні положень статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР.
Так, позивач вважає, що імпортний товар вважається поставленим з моменту фактичного перетину ним державного кордону України.
Водночас, відповідач вважає, що поставкою імпортного товару, у даному випадку, є оформлення ВМД (вантажно митної декларації) щодо такого товару, яке здійснено понад встановлений граничний термін.
Як встановлено у ході проведення перевірки та не заперечувалось сторонами, граничний термін поставки імпортером запчастин до склоформувальної машини відповідно до умов контракту, укладеного між ТОВ «Пісківський завод скловиробів»та компанією ЭMXAPT ГЛАСС СА (Швейцарія) 05.11.2008 за № 298906 на загальну суму 493792,73 євро, становив 24.05.2009.
Проте, як встановлено перевіряючими, зазначено у Акті перевірки та додатку до нього, поставка зазначеного товару відбулась лише 04.06.2009, що підтверджується датою оформлення ВМД ІМ 40 № 187008 від 04.06.2009 (том І а.с.65 та том ІІ а.с. 9).
Судом було досліджено зазначену вище ВМД (том І а.с. 116, том ІІ а.с.38) та встановлено, що вона підтверджує факт надходження товарів на митну територію України від компанії ЭMXAPT ГЛАСС SWEDEN AB (Швеція), а не від компанії ЭMXAPT ГЛАСС СА (Швейцарія), з якою у позивача укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку запчастин до склоформувальної машини.
Суд звертає увагу на ту обставину, що з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, був затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства а який підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин. (надалі - Порядок).
Положеннями пункту 1.3 Порядку встановлено, що акт -службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Саме в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (пункт 1.6 Порядку).
Факти виявлених порушень викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7 Порядку).
Враховуючи приписи абзацу 3, 4 підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень. Зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків, операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Крім цього, в силу положень підпункту 2.3.4 пункту 2.3, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
З огляду на те, що на підтвердження та встановлення факту наявності порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР, як у Акті перевірки так і у Додатку до нього перевіряючі зазначили лише ВМД ІМ 40 № 187008 від 04.06.2009, яка підтверджує факт надходження товарів на митну територію України від компанії ЭMXAPT ГЛАСС SWEDEN AB (Швеція), а не від компанії ЭMXAPT ГЛАСС СА (Швейцарія), з якою позивач уклав зовнішньоекономічний контракт 05.11.2008 за № 298906, що перевірявся, жодної іншої ВМД за вказаним у Акті перевірки номером відповідач суду не надав, суд дійшов висновку, що акт перевірки містить в собі виключно припущення перевіряючих про порушення позивачем вимог валютного законодавства саме у правовідносинах з компанією ЭMXAPT ГЛАСС СА (Швейцарія) за контрактом 05.11.2008 за № 298906.
Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач відповідно до Закону України від 16.04.1991 № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі -Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність") є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.
За змістом абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та абзацу другого підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Порядок здійснення саме імпортних операцій врегульовано положеннями статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, відповідно до якої, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 (90) календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
При цьому, моментом здійснення імпорту, відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Тобто, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування положень статей 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, оскільки норма статті 2 Закону є імперативною та якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Механічний завод "Таврида-Електрик" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним рішення; ухвалах Вищого адміністративного суду від 11.01.2011 по справі № К - 5885/087, від 22.09.2011 по справі № К-29792/10; ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 по справі № 2а-5859/09.
Відповідно до пункту 2 статті 1 Митного кодексу України ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 Митного Кодексу України переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.
Відповідно до частин першої та другої статті 43 Митного кодексу України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Згідно частини п'ятої статті 43 Митного кодексу України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Як вбачається з матеріалів справи, товар від компанії ЭMXAPT ГЛАСС СА (Швейцарія) на виконання умов контракту від 05.11.2008 № 298906 надійшов на територію України відповідно до Інвойсу № 90600677 від 22.04.2009 та взятий під митний контроль 15.05.2009, про що свідчить відмітка "Під митним контролем" (том І а.с. 173).
А відтак, датою фактичного перетинання митного кордону товару за умовами контракту 05.11.2008 за № 298906, а отже, і датою поставки (імпорту) є 15.05.2009.
Аналогічна правова позиція була висловлена також і самим податковим органом. Так, у роз'ясненні Державної податкової адміністрації України від 18.02.2002, викладеного у листі № 2868/7/23-5317 «Щодо визначення дати імпорту товарів, що застосовується при проведенні перевірок дотримання вимог валютного законодавства», зазначено, що для практичного застосування статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР датою імпорту слід вважати дату надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України.
Водночас, як вбачається із змісту Акта перевірки, граничний термін розрахунків відповідно до контракту, укладеного між ТОВ «Пісківський завод скловиробів»та компанією ЭMXAPT ГЛАСС СА (Швейцарія) 05.11.2008 № 298906 на поставку запчастин до склоформувальної машини на загальну суму 493792,73 євро становив 24.05.2009.
Тобто, поставку імпортного товару, у даному випадку, було здійснено до настання граничного терміну після спливу якого нараховується пеня за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Разом з цим, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що положеннями статті 238 Господарського Кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до положень частини першої статті 241 Господарського кодексу України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності є адміністративно-господарським штрафом. В силу положень статті 239 Господарського кодексу України зазначений штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання, які порушили правила здійснення господарської діяльності.
За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 241 Господарського кодексу України, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Враховуючи викладене, пеня, нарахована відповідно до положень статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР є адміністративно-господарським штрафом в розумінні положень Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, адміністративно-господарські штрафи (у тому числі встановлені статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті»від 23.09.1994 № 185/94-ВР) у будь-якому разі можуть бути застосовані не пізніше одного року з дня вчинення господарського правопорушення суб'єктом господарювання.
Враховуючи, що порушення правил здійснення господарської діяльності на думку відповідача було вчинено позивачем 04.06.2009, з огляду на приписи зазначених вище правових норм, суд дійшов висновку, що ДПІ у Бородянському районі Київської області безпідставно та в порушення вимог чинного законодавства 07.09.2010 прийнято оскаржуване рішення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Судом, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово оголошувалась перерва. Тобто, сторонам були створені усі необхідні умови для надання доказів з метою встановлення судом фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства.
Всупереч зазначеним приписам процесуального законодавства відповідач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував правомірність прийнятого ним рішення.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та беручи до уваги ту обставину, що акт перевірки щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунку у іноземній валюті»містить лише припущення перевіряючих; жодного належного та достатнього доказу щодо наявності такого порушення та, як наслідок, правомірності здійснення нарахування пені відповідачем суду не надано; імпорт товару було здійснено до настання граничного терміну, після спливу якого можуть бути застосовані адміністративно -господарські санкції та за будь-яких обставин відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення пропущений строк застосування санкцій, передбачений положеннями статті 250 Господарського кодексу України, яка підлягала застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Клопотання з цього приводу суду не заявлялись. У зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.10.2010 № 0000092200.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Постанова у повному обсязі виготовлена 07 листопада 2011 року.