02 листопада 2011 року 2а-598/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області
доКомунального підприємства «Києво -Святошинська тепломережа»
простягнення економічних санкцій
Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області (надалі -позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Києво -Святошинська тепломережа» (надалі -відповідач) про стягнення з відповідача в доход Державного бюджету необґрунтовано одержану суму виручки та штрафу загалом у розмірі 8830,74 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за період з 01.01.2008 по 01.12.2008 при наданні послуг з теплопостачання ВАТ «Києво-Святошинська аптека № 5»відповідачем застосовано тарифи без погодження відповідним органом місцевого самоврядування. У зв'язку з чим, відповідачем необґрунтовано отримано виручку у розмірі 2946,58 грн., що є порушенням державної дисципліни цін і підставою для застосування штрафу у розмірі 5887,16 грн.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду в письмовій формі та просив у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав на відсутність факту порушення ним положень статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки нові відкориговані тарифи на надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води були погоджені головою відповідного органу місцевого самоврядування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 було зупинено провадження у даній справі, яке поновлено відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2011.
Позивач у судові засідання не з'являвся. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання 18.10.2011 не з'явився. Матеріали справи містять інформацію про його повідомлення своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 10.12.2008 по 17.12.2008 головним державним інспектором Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області на підставі посвідчення № 739 від 09.12.2008 було проведено перевірку відповідача з питань встановлення та застосування цін і тарифів при наданні послуг з теплопостачання за період з 01.10.2007 по 01.12.2008.
За результатами перевірки складений акт від 17.12.2008 № 645 (надалі -Акт перевірки), у якому зафіксовані порушення відповідачем у періоді, що перевірявся, державної дисципліни цін, зокрема, пунктів 2, 5 статті 32 Закону України «Про житлово -комунальні послуги»від 24.06.2004 № 1875-ІV, рішення Боярської міської ради Києво -Святошинського району Київської області від 19.02.2008 № 19/3 «Про погодження тарифів на централізоване опалення», що виявились у застосовуванні тарифів на теплову енергію, розмір яких не був погоджений відповідним органом місцевого самоврядування.
Висновок позивача ґрунтується на тому, що при наданні послуг з теплопостачання ВАТ «Києво -Святошинська аптека № 5»відповідачем застосовувались тарифи на теплову енергію, які не були погодженні Боярською міською радою. Так, відповідно до рішення виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.02.2008 № 19/3, тарифи на опалення для ІІІ групи споживачів затверджені у розмірі 559,91 грн./1 Гкал. Водночас, за спожиту теплову енергію відповідачем були виставлені рахунки ВАТ «Києво -Святошинська аптека № 5»з 01.01.2008 із розрахунку 653,36 грн./1 Гкал, з 01.04.2008 із розрахунку 663,27 грн./1 Гкал, у результаті чого за період з 01.01.2008 по 01.12.2008 необґрунтовано одержано виручку у розмірі 2943,58 грн. (4905,96 грн. х60%).
За порушення приписів чинного законодавства при застосуванні тарифів на теплову енергію у період з 01.01.2008 по 01.12.2008, враховуючи положення статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»від 03.12.1990 № 507-ХІІ, позивачем було прийнято рішення від 19.12.2008 № 389 про вилучення у відповідача у дохід Державного бюджету України необґрунтовано одержану суму виручки у розмірі 2943,58 грн. та стягнення штрафу у розмірі 5887,16 грн. (загалом у розмірі 8830,74 грн.).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотриманням на території республіки, визначені Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року 507-XII (надалі -Закон України «Про ціни і ціноутворення»).
Положеннями частин першої та другої статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення»передбачено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.
Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги згідно статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.
Так, відповідно до пункту 2 частини "а" статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
При цьому, згідно із статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги у розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради від 19.02.2008 № 19/3 відповідачеві було погоджено тарифи на централізоване опалення з 01.01.2008 для ІІІ групи споживачів у розмірі 559,91 грн. /1 Гкал.
Разом з цим, відповідно до пункту 2 зазначеного рішення, Києво -Святошинському КПТМ правонаступником якого є відповідач, у разі зміни протягом дії тарифів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), рівня заробітної плати, надано право коригувати тарифи на теплову енергію. У разі застосування пункту 2 даного рішення, Києво -Святошинському КПТМ, зобов'язано направляти письмове повідомлення з розрахунками в міську раду.
19 лютого 2008 року Головою Боярської міської ради для відповідача були затверджені техніко-економічні показники річного плану виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води та складових тарифу на надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води на 2008 рік (далі -техніко - економічні показники річного плану виробництва, транспортування, постачання теплової енергії на 2008 рік) з відкорегованим розміром тарифу на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії з ПДВ - 559,91 грн. за 1 Гкал.
27 березня 2008 року Головою Боярської міської ради відповідачеві були погоджені нові техніко -економічні показники річного плану виробництва, транспортування, постачання теплової енергії на 2008 рік відповідно до якого новий розмір відкорегованого тарифу на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії з ПДВ становив 653,36 грн. за 1 Гкал, а з 01 квітня 2008 року Головою Боярської міської ради був погоджений тариф у розмірі 663,27 грн. за 1 Гкал.
З урахуванням погоджених нових тарифів, 01.01.2008 між відповідачем та ВАТ «Києво-Святошинська аптека №5» було укладено додаткову угоду до договору № 118 Б на споживання теплової енергії. Відповідно до умов цієї угоди споживач щомісячно розраховується за надані послуги по планових тарифах з послідуючим щоквартальним перерахунком згідно фактичних затрат на вироблені Гкал. Планова ціна однієї Гкал становить, з урахуванням ПДВ, 653,36 грн. При зміні тарифів на теплову енергію нові тарифи є обов'язковими для сторін по договору з моменту введення їх в дію.
Крім цього, у ході судового розгляду справи відповідачем надано лист Київської обласної державної адміністрації від 06.04.2000 за № 11-20-10624, який був доведений до відома голів райдержадміністрацій та міських голів. Згідно наданих у цьому листі роз'яснень, тарифи на комунальні послуги для підприємств та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади встановлюються виконкомами сільської, селищної, міської ради, що оформлюється відповідними рішеннями.
Разом з цим, для підприємств і організацій, які не належать до комунальної власності відповідної територіальної громади (колективне підприємство, господарське товариство, комунальне підприємство, засноване на власності інших рівнів) тарифи можуть бути погоджені двома шляхами: або прийняттям рішення ради з цього питання, або шляхом підписання головою відповідної ради (а.с.42).
Як вбачається з матеріалів справи, засновником комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа», як правонаступника «Києво-Святошинського комунального підприємства теплових мереж», є Київська обласна рада, тобто, відповідач є підприємством, яке засновано на власності іншого, ніж територіальна громада міста Боярка рівня, у зв'язку з чим, з огляду на зазначений вище лист, розмір відкорегованого тарифу міг погоджуватись або шляхом прийняття рішення ради з цього питання, або шляхом підписання його головою відповідної ради.
Сторонами не заперечувалась та обставина, що відкоригований розмір тарифів відповідача на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії був погодженим Боярською міською радою шляхом його підписання головою Боярської міської ради, а отже, твердження позивача про необґрунтовано одержану відповідачем виручку, у даному випадку, є лише припущенням позивача.
Разом з цим, суд звертає увагу на ту обставину, що акт перевірки -це службовий документ, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення.
Тобто, факти виявлених порушень викладаються в акті чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт перевірки не містить в собі жодних посилань на первинні документи та інші докази, що достовірно підтверджують отримання відповідачем необґрунтовано отриманої виручки саме у розмірі 2943,58 грн.
Водночас, розрахунок нарахованої відповідачем виручки по споживачу ВАТ «Києво-Святошинська аптека № 5»у м. Боярка за період з 01.01.2008 по 01.12.2008 від 17.12.2008 за № 896, наданий ним у ході проведення перевірки (додаток № 31 до Акта перевірки), не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом, як обставини, щодо фактичного отримання відповідачем виручки, так і підтвердження її розміру, оскільки такий розрахунок містить лише інформацію щодо нарахованої, а не отриманої виручки.
Як вбачається із змісту Акта перевірки, перевіряючими взагалі не досліджувалось питання щодо розміру отриманої відповідачем виручки від ВАТ «Києво-Святошинська аптека № 5»у м. Боярка (платіжні доручення, банківські виписки, тощо) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення саме у зазначеному розмірі.
Таких доказів не було надано позивачем і у ході розгляду справи.
Суд звертає увагу на ту обставину, що є неприпустимим відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Судом, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України неодноразово оголошувалась перерва. Тобто, сторонам були створені усі необхідні умови для надання доказів з метою встановлення судом фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства.
Всупереч зазначеним приписам процесуального законодавства позивач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував розмір необґрунтовано одержаної відповідачем суми виручки та як наслідок правомірності застосування штрафу саме у розмірі 5887,16 грн.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою. Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані, суд визначає за клопотанням однієї зі сторін. Клопотання з цього приводу суду не заявлялись. У зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.