05 січня 2012 року < год:хв > Справа № 2а/0370/3390/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,
при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,
за участю представника позивача Килиби О.В.,
представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Технобудекспорт” ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Технобудекспорт”, Виробничо-комерційної фірми “Едельвейс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.02.2006 року та стягнення одержаного за договором,
Ковельська міжрайонна державна податкова інспекція (далі Ковельська МДПІ ) звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Технобудекспорт”, Виробничо-комерційної фірми “Едельвейс” (далі ВКФ “Едельвейс”) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.02.2006 року та стягнення одержаних за договором коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.06.2007 року Ковельською МДПІ проведено планову документальну перевірку ТзОВ «Технобудекспорт» з питань дотримання податкового законодавства в період з 18.03.2006 року по 31.12.2006 року, за результати якої складено акт № 582/23-33451468. В акті перевірки зафіксовано, що в період з березня по жовтень 2006 року товариство в бухгалтерському обліку відобразило отримання товарів від ВКФ “Едельвейс” згідно накладних та податкових накладних на підставі договору купівлі продажу від 20.02.2006 року на загальну суму 700222 грн. в тому числі податок на додану вартість в сумі 107 273 грн.
Крім цього в акті перевірки зафіксовано, що постачальником лісоматеріалів ТзОВ «Технобудекспорт» відповідно до укладеного договору купівлі - продажу від 20.02.2006 року виступало ВКФ “Едельвейс” , свідоцтво платника податку на додану вартість якого було анульовано 17.03.2006 року ДПІ у Вижницькому районі Чернівецької області.
Позивач посилається на те, що відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. При виконанні умов договору купівлі-продажу від 20.02.2006 року ВКФ “Едельвейс” не будучи платником ПДВ виписало на користь ТзОВ «Технобудекспорт» податкові накладні з відображенням розміру податку на додану вартість утриманого з ТзОВ «Технобудекспорт», при цьому не сплативши його до бюджету.
Позивач вважає, що договір від 20.02.2006 року укладений між ТзОВ «Технобудекспорт» та ВКФ “Едельвейс” вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки укладений не в рамках здійснення фінансово-господарської діяльності, а з метою формування суми податкового кредиту з ПДВ з наступним отриманням відшкодування з державного бюджету.
Так, як особи, які діяли від ВКФ “Едельвейс” та ТзОВ «Технобудекспорт» при укладенні угоди купівлі-продажу мали умисел і переслідували мету завідомо суперечну інтересам держави і суспільства, зокрема ТзОВ «Технобудекспорт» на вчинення правочину з метою отримання права на валові витрати і податковий кредит, а ВКФ “Едельвейс” з метою приховування доходів від сплати податків просить суд визнанти недійсним договір купівлі-продажу від 20.02.2006 року та стягнути одержані за договором кошти в дохід держави.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ТзОВ «Технобудекспорт» в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що стосовно скасування свідоцтва платника податків ВКФ «Едельвейс» від 17.03.2006 року ТзОВ «Технобудекспорт» проінформовано не було, а отримати інформацію з інших джерел виявилося неможливим. При реалізації придбаної у ВКФ «Едельвейс» продукції згідно міжнародних контрактів за кордон ТзОВ «Технобудекспорт» суми сплаченого ПДВ згідно виписаних накладних були включені по деклараціях на повернення ПДВ з бюджету. При цьому, представник позивача зазначив, що бюджетне відшкодування ПДВ проводилося на підставі висновків Ковелької МДПІ. Всі господарські операції ТзОВ «Технобудекспорт» відображені в бухгалтерському обліку.
Акцентував увагу суду на тому, що ТзОВ «Технобудекспорт» не уповноважено контролювати повноту та своєчасність сплати податків та інших обов'язкових платежів з боку своїх контрагентів. Такий обов'язок Законом покладено на податкову службу, яка протягом всього періоду неодноразово проводила перевірки та надавала висновки для бюджетного відшкодування ПДВ.
Висновок Ковельської МДПІ стосовно укладення договору купівлі-продажу від 20.02.2006 року, як такого, що суперечить інтересам держави вважає неправомірним, оскільки придбаний у ВКФ «Едельвейс» товар в подальшому експортувався, що свідчить про реальність здійснення господарських операцій.
На підставі наведеного представник відповідача в судовому засіданні просив в позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволененні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 вересня 2007 року Ковельська МДПІ звернулася з позовом до Господарського суду Волинської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.02.2006 року та стягнення одержаного за договором.
Постановою Господарського суду Волинської області від 15 жовтня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2008 року, позов задоволено частково визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.02.2006 року, в іншій частині в позові було відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2011 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Технобудекспорт” задоволено, постанову Господарського суду Волинської області від 15 жовтня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року у справі № 5/72-92А скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року справу прийнято до провадження.
В судовому засіданні встановлено, що 16.06.2007 року Ковельською МДПІ проведено планову документальну перевірку ТзОВ «Технобудекспорт» з питань дотримання податкового законодавства в період з 18.03.2006 року по 31.12.2006 року, за результати якої складено акт № 582/23-33451468. В акті перевірки зафіксовано, що в період з березня по жовтень 2006 року товариство в бухгалтерському обліку відобразило отримання товарів від ВКФ “Едельвейс” згідно накладних та податкових накладних на підставі договору купівлі продажу від 20.02.2006 року на загальну суму 700222 грн. в тому числі податок на додану вартість в сумі 116703,8 грн.
Крім цього, в акті перевірки зафіксовано, що постачальником лісоматеріалів ТзОВ «Технобудекспорт» відповідно до укладеного договору купівлі - продажу від 20.02.2006 року виступало ВКФ “Едельвейс” , свідоцтво платника податку на додану вартість якого було анульовано 17.03.2006 року ДПІ у Вижнеицькому районі Чернівецької області за заявою директора ВКФ “Едельвейс”.
Доказом придбання матеріалів ТзОВ «Технобудекспорт» у ВКФ “Едельвейс” є податкові накладні виписані ВКФ “Едельвейс”: № 324 від 29.03.2006 року на суму 82500 грн.; № 412 від 03.04.2006 року на суму 82500 грн.; № 134 від 18.04.2006 року на суму 85800 грн.; № 29 від 03.07.2006 року на суму 42444 грн.; № 32 від 18.07.2006 року на суму 22308 грн.; № 37 від 14.08.2006 року на суму 21582 грн. № 39 від 15.08.2006 року на суму 19206 грн.; № 41 від 16.08.2006 року на суму 23232 грн.; № 45 від 22.08.2006 року на суму 41118 грн.; № 901 від 18.09.2006 року на суму 19668 грн.; № 904 від 19.09.2006 року на суму 38016 грн.; №908 від 21.09.2006 року на суму 22704 грн.; № 910 від 22.09.2006 року на суму 24486 грн.; № 914 від 25.09.2006 року на суму 22770 грн.; № 918 від 26.09.2006 року на суму 26466 грн.; № 0811 від 28.09.2006 року на суму 21450 грн.; № 0822 від 28.09.2006 року на суму 26664 грн. та накладні № 00973 від 09.10.2006 року на суму 21960 грн.; № 00994 від 12.10.2006 року на суму 34624 грн., які були виписані після анулювання свідоцтва платника податків ВКФ “Едельвейс.
Реалізована ТзОВ «Технобудекспорт» продукція отримана за спільними договорами ТзОВ «Рожище Альянс», ПП «Ліспромсервіс», підприємець ОСОБА_3, фірма «P.P.H.U» PALIMEX” Sp.Z.O.o.» (Польща), фірма «Paletten-Fadrik Sagewerk Bassum GmbH» (Німеччина), фірма «Hatric Trading Limited» (Англія) фірма «PALETEX.» (Польща), фірма «MONARI ENRICO» (Італія), фірма «ROVRWOOD LLP.» (Англія), фірма «Moravoles s.r.o.» (Чехія). Зазначені обставини підтверджуються актом документальної перевірки № 582/23-33451468 від 16.06.2007 року та не заперечуються позивачем.
На підставі декларацій з податку на додану вартість поданих за березень, квітень, липень, серпень та вересень 2006 року ТзОВ «Технобудекспорт» було частково включено податок на додану вартість до податкового кредиту в сумі 107273 грн.
Згідно п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пп. 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.
Відповідно до ч.1 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року провадження у справі за адміністративним позовом Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Технобудекспорт”, Виробничо-комерційної фірми “Едельвейс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.02.2006 року та стягнення одержаного за договором в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20.02.2006 року закрито.
Відповідно до ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Судом встановлено, що за матеріалами податкової перевірки слідчим відділом ПМ ДПА у Волинській області 31.08.2007 року порушено кримінальну справу № 55-034-07 відносно директора ТзОВ «Технобудекспорт» ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених ст. 191 ч.4 та ст. 366 ч.2 КК України та відносно директора ВКФ “Едельвейс” ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 191 та ч.2 ст. 366 КК України, а слідчим відділом УСБУ у Волинській області порушено кримінальну справу № 1327 відносно директора ВКФ “Едельвейс” ОСОБА_7 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. Постановою Луцького міськорайонного суду Волинської області від 15.10.2007 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 29.10.2007 року, постанову слідчого ОВС ПМ ДПА у Волинській області 31.08.2007 року про порушення кримінальної справи відносно директора ТзОВ «Технобудекспорт» ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ст. 191 ч.4 та ст. 366 ч.2 КК України від 31.08.2007 року скасовано. Крім цього, довідкою серії МВС Вм № 0028684 підтверджено те, що ОСОБА_8 станом на 04.01.2012 року засудженим за кримінальними справами не значиться та в розшуку не перебуває.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ч.1 ст. ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 71 та ч.1 ст. ст. 70 КАС України податковим органом не надано доказів того, що мета і умисел сторін при укладенні спірного договору завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Зокрема, вина і умисел не встановлені в рамках розслідуваних кримінальних справ та не доведені вироком суду по них.
Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «Технобудекспорт» та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником при наявності доведеної вини такого тучасника.
Оскільки позивачем не доведено умисел сторін на укладення спірного договору, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Технобудекспорт”, Виробничо-комерційної фірми “Едельвейс” про стягнення одержаного за договором купівлі-продажу від 20.02.2006 року відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 10 січня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ю.Ю. Сорока