ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 10/34112.01.12
За позовом Приватного підприємства «Агропромфірма»
до Публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»
про зобов'язання вчинити дії по поверненню коштів в сумі 230 000,00 грн.
За розглядом скарги Приватного підприємства «Агропромфірма»на бездіяльність органів держаної виконавчої служби по справі № 10/341
Суддя Котков О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);
від відповідача та виконавчої служби: не з'явились.
09 грудня 2011 року через канцелярію до суду від Приватного підприємства «Агропромфірма»надійшла скарга на бездіяльність органів держаної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві в якій заявник просить суд:
- визнати бездіяльність державної виконавчої служби неправомірною;
- зобов'язати державну виконавчу службу усунути порушення;
- покласти судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, на ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 року призначено розгляд скарги на бездіяльність органів держаної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві на 12.01.2012 року, зобов'язано державного виконавця держаної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві - Кириченко В.Г. надати до суду письмові пояснення з приводу підстав поданої скарги.
Письмових пояснень з приводу підстав поданої скарги державний виконавець Кириченко В.Г. до суду не надав та не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2011р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»грошові кошти: основного боргу -230 000,00 грн. (двісті тридцять тисяч гривень 00 копійок) та судові витрати -4 726,96 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять шість гривень 96 копійок) з них 2 300,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2 190,96 грн. - витрат за проведення експертизи - платіжне доручення № 112 від 20.12.2010р.
29 червня 2011 року на виконання рішення суду від 09.06.2011р. по справі № 10/341 судом було видано наказ.
Через канцелярію 29.06.2011р. до суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 10/341. Підставою для звернення позивача до суду з відповідною заявою стало те, що в судовому рішенні від 09.06.2011р. не вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім витрат за проведення другої судової експертизи, вартість якої, згідно рахунку № 1216/11/3374/11 від 22.04.2011р., становила -2 030,40 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2011р. у справі № 10/341 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»на користь Приватного підприємства «Агропромфірма»грошові кошти, як судові витрати, -2 030,40 грн. (дві тисячі тридцять гривень 40 копійок).
08 вересня 2011 року на виконання додаткового рішення від 18.08.2011р. Господарським судом міста Києва було видано наказ про примусове виконання рішення, який 12.09.2011р. був направлений стягувачеві для пред'явлення до виконання, про що свідчить відмітка канцелярію суду про відправлення.
09 грудня 2011 року через канцелярію до суду від Приватного підприємства «Агропромфірма»надійшла скарга на бездіяльність органів держаної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві.
В обґрунтування заявленої скарги відповідачем зазначено, що станом на 29.11.2011р. від державної виконавчої служби стягував отримав лише копію постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання рішення суду від 18.08.2011р. у справі № 10/341 про стягнення 2 030,40 грн. Позивач вказує, в ході надсилання великої кількості скарг датованих 07.10.2011р., 12.10.2011р., 08.11.2011р. до в.о. начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві стосовно бездіяльності державного виконавця Кириченка В.Г., представника ПП «Агропромфірма»не було вшановано відповіддю, а у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а тому, позивач просить суд визнати бездіяльність державної виконавчої служби неправомірною та зобов'язати державну виконавчу службу усунути порушення.
Розглянувши скаргу позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Згідно положень ст.ст. 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, в тому числі, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Як вбачається з матеріалів справи, розглянувши заяву представника стягувача та поданого останнім виконавчого документу № 10/341 від 08.09.2011р. державний виконавець ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Кириченко В.Г. 22.09.2011р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 28774853. Зі змісту постанови ВП № 28774853 слідує, що в строк до 7 (семи) днів боржнику надано час для добровільного виконання виконавчого документу № 10/341 від 08.09.2011р. В постанові ВП № 28774853 державним виконавцем вказано про обставини направлення її копії сторонам виконавчого провадження та зазначено про оскарження постанови до відповідного органу, що, в цілому, свідчить про виконання державним виконавцем законом передбачених виконавчих дій щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, роз'яснення сторонам їхніх прав і обов'язків щодо оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та примусового виконання рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у випадку невиконання рішення в добровільному порядку.
За ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.
Так, з частини 3 відповідної статті слідує можливість державного виконавця вчинення у процесі виконавчого провадження певних виконавчих дій, що, в той же час, не зобов'язує державного виконавця вчинити вказані в ч. 3 ст. 11 дії без достатніх на те законних підстав.
В скарзі позивач вказує про його неодноразові звернення до в.о. начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві з приводу бездіяльності державного виконавця Кириченка В.Г.
В той же час, доказів звернення позивача з скаргами датованих 07.10.2011р., 12.10.2011р. та 08.11.2011р. до в.о. начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, а також доказів отримання відповідних скарг ВДВС позивачем до суду не представлено.
Враховуючи вищевикладене, необґрунтованими, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є вимоги заявника щодо визнання бездіяльності органів держаної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві неправомірною та зобов'язання державну виконавчу службу усунути порушення.
Як про те зазначено у Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»(ч. 7 п. 8) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Керуючись ст.ст. 86, 116, 117, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Скаргу Приватного підприємства «Агропромфірма»на бездіяльності органів держаної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві по справі № 10/341 відхилити.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Котков