11.01.2012 Справа №2-8230/11
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретарів судового засідання Вербицького Р.А., Франчук Л.В. Дилієвської І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом виконавчого комітету Тернопільської міської ради, міського голови ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації міського голови, ділової репутації виконавчого комітету Тернопільської міської ради та спростування недостовірної інформації, -
Виконавчий комітет Тернопільської міської ради та міський голова ОСОБА_1 звернулись в суд з позовом до голови фракції Партії регіонів в Тернопільській міській раді ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації міського голови, ділової репутації виконавчого комітету Тернопільської міської ради та спростування недостовірної інформації посилаючись на те, що 14 жовтня 2011 року під час спеціально скликаної прес-конференції у Тернопільському прес-клубі депутат Тернопільської міської ради ОСОБА_2 заявив: «Міська влада обкрадає тернополян, а мені особисто за розкриття оборудок міський голова Тернополя ОСОБА_1 погрожує розправою», «Тернопільська міська влада, яку очолює ОСОБА_1 і його «свободівська»більшість, хоче вкрасти в громади ціле підприємство з гектарами землі і заодно вигнати на вулиці і позбавити роботи понад 100 працівників», «На одному з останніх засідань міськвиконкому міський голова ОСОБА_1 при свідках мені відкрито погрожував. Його дедалі більше виводить з себе, що всі так звані спецоперації, які проводяться в інтересах тих, хто вкладав у нього гроші на виборах, набувають публічного розголосу». Вказана інформація була розповсюджена у засобах масової інформації та Інтернет мережі. Позивачі вказали, що поширена відповідачем інформація є недостовірною і такою, що підриває ділову репутацію виконавчого комітету Тернопільської міської ради та ганьбить честь, гідність, ділову репутацію міського голови та ділову репутацію виконавчого комітету Тернопільської міської ради. Через розповсюдження недостовірної інформації широкому колу осіб постраждала позитивна моральна репутація міського голови, ставиться під сумнів результативність функціонування процесів у виконавчих органах міської ради. Із вказаних підстав позивачі просять визнати поширену відповідачем інформацію недостовірною, такою що ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивачів. Крім цього, позивачі просять зобов'язати відповідача в 10-денний термін скликати прес-конференцію Тернопільського прес-клубу на якій спростувати поширену недостовірну інформацію, а також зобов'язати відповідача опублікувати в друкованих засобах масової інформації та у мережі Інтернет спростування, оприлюднити на телеканалах спростування поширеної недостовірної інформації.
Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі вказавши на те, що вказана позивачами інформація, яку вони просять визнати недостовірно та спростувати є оціночними судженнями про що він також наголосив на прес-конференції. Додав, що члени виконавчого комітету Тернопільської міської ради та міський голова ОСОБА_1 є публічними особами, а тому межа їх допустимої критики є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Крім цього, відповідач вказав, що вказану позивачами інформацію про те, що «міська влада обкрадає тернополян, а йому особисто за розкриття оборудок міський голова Тернополя ОСОБА_1 погрожує розправою»він не поширював.
Представники відповідача в судовому засіданні вказали, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки вказана позивачами інформація -є оціночними судженнями. Зазначили, що позивачі обіймають публічні посади, а тому можуть піддаватись критиці більш гостро порівняно з іншими особами.
Суд дослідивши та оцінивши докази у справі, заслухавши пояснення сторін вважає, що у задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Тернопільської міської ради та міського голови ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2011 року в приміщенні Тернопільського прес-клубу, що на бул. Шевченка, 23 в м. Тернополі відповідачем ОСОБА_2 була проведена прес-конференція за участі представників засобів масової інформації, що доводиться відповідним відеозаписом вказаної прес-конференції.
На вказаній прес-конференції відповідачем ОСОБА_2 була поширена наступна інформація:
- «Тернопільська міська влада, яку очолює ОСОБА_1 і його «свободівська»більшість, хоче вкрасти в громади ціле підприємство з гектарами землі і заодно вигнати на вулиці і позбавити роботи понад 100 працівників»,
- «На одному з останніх засідань міськвиконкому міський голова ОСОБА_1 при свідках мені відкрито погрожував. Його дедалі більше виводить з себе, що всі так звані спецоперації, які проводяться в інтересах тих, хто вкладав у нього гроші на виборах, набувають публічного розголосу».
Статті 3, 28 Конституції України визначають честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та що кожен має право на повагу до його гідності.
Разом із цим Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критика представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.
Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених ч.2 ст.10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.
Аналіз зазначеного національного законодавства та ст.10 Конвенції і практики її застосування у тому числі Європейським судом з прав людини свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежить від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.
Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена "з явним злим умислом", тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.
За правилами ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.
Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. В силу ст. 47-1 цього Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Суд вважає, що при вирішенні даного спору слід врахувати положення абз.6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, згідно з яким проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах "Нікула проти Фінляндії", "Яновський проти Польщі" та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про політичні партії в Україні" політичним партіям гарантується свобода опозиційної діяльності, у тому числі: можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя; брати участь в обговоренні та оприлюднювати і обгрунтовувати критичну оцінку дій і рішень органів влади, використовуючи для цього державні і недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом.
Зазначене вказує на те, що спірна інформація є оцінкою дій і висловлювання відповідача на прес-конференції не можна тлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони не містять ствердження про порушення позивачами законодавства чи моральних принципів, а лише містить припущення та надають можливість учасникам прес-конференції (слухачам) проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно власних суб'єктивних переконань. Крім того, відповідач, закінчуючи прес-конференцію на запитання журналістів відповів що вказане ним - є його думками та його припущеннями.
Аналіз змісту висловлювань говорить про те, що вони направлені не на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивачів, а на доведення до широкого кола людей оцінки діяльності посадових осіб та позиції відповідача, як голови фракції Партії регіонів в Тернопільській міській щодо висвітлених на прес-конференції питань.
Зазначені оціночні судження, думки та переконання не є предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб'єктивної думки й поглядів відповідача, не можуть бути перевіреними на предмет відповідності їх дійсності.
Оскільки відповідач за висловлювання оціночних суджень не може бути притягнутий до відповідальності, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивачів.
Крім цього, суд вважає, що позовні вимоги позивачів в частині визнання недостовірно та спростування інформації про те, що «Міська влада обкрадає тернополян, а мені особисто за розкриття оборудок міський голова Тернополя ОСОБА_1 погрожує розправою» до задоволення не підлягають, оскільки, як встановлено із змісту дослідженого в судовому засіданні відеозапису прес-конференції -такої інформації відповідач не поширював. Згадана інформація наявна лише у змісті оголошення Тернопільського прес-клубу, яке підписане в.о. голови Тернопільського прес-клубу ОСОБА_5. Однак, позивачами не доведено факт причетності відповідача щодо формулювання змісту вказаного оголошення чи його розповсюдження.
Поширена відповідачем інформація про те, що «На одному з останніх засідань міськвиконкому міський голова ОСОБА_1 при свідках мені відкрито погрожував»суд також не вважає такою, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію позивача ОСОБА_1, оскільки вказана інформація не містить закінченої думки щодо характеру чи виду погроз.
Незакінченість думки щодо характеру чи виду погроз дає підстави, у тому числі позивачу, на власний розсуд суб'єктивно закінчувати зміст висловленої думки та тлумачити її на власну користь, у тому числі в обґрунтування позовних вимог. Крім цього, виходячи із загального змісту вказаної інформації суд вважає, що позивачем не доведено в судовому засіданні, що поширення вказаної інформації принизило його честь, гідність чи ділову репутацію. Також, суд бере до уваги пояснення відповідача з даного приводу, який щодо характеру погроз міського голови ОСОБА_1 пояснив: «що коли він бере участь у засіданнях виконавчого комітету Тернопільської міської ради, міський голова ОСОБА_1 часто робив йому зауваження, говорив що будуть застосовуватись міри до нього, щоб він не брав участі у вказаних засіданнях».
Наведене свідчить про відсутність законних та обгрунтвоаних підстав для задоволення позовних вимог позивачів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст.ст. 3, 28, 34 Конституції України, ст.ст. 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 1, 47-1 Закону України «Про інформацію», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 12 Закону України «Про політичні партії в Україні», абз. 6 п.3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, статтями 6, 11, 8, 10, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Тернопільської міської ради, міського голови ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації міського голови, ділової репутації виконавчого комітету Тернопільської міської ради та спростування недостовірної інформації -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий Дзюбич В.Л.