83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.01.12 р. Справа № 38/336
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.,
при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу
за позовом: Міністерства юстиції України, м. Київ
до відповідача: Державного підприємства “Селидіввугілля” м.Селидове, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне казначейство України, м.Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк
про стягнення збитків у розмірі 6746грн.51коп.
за участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -за дов. №8-5-20 від 16.01.2012р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явилась
від третьої особи: ОСОБА_2- за дов. №9-579 від 30.12.2011р.
Суть спору:
Позивач, Міністерства юстиції України, м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Селидіввугілля” м.Селидове, Донецька область за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне казначейство України, м.Київ про стягнення збитків у розмірі 6746грн.51коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини за заявою №9165/05, платіжне доручення №557 від 19.05.2009р., копії рішень Новогродівського міського суду Донецької області від 08.05.2002р., від 12.08.2004р., ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 14.10.2004р., тощо.
06.12.2011р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву № 4/2700 від 06.12.2011р., в якому повідомив суду, що не згоден з позовними вимогами позивача у повному обсязі, посилаючись на те, що ДП “Селидіввугілля” є неналежним відповідачем, оскільки зазначене підприємство створене у травні 2005р. згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005р. №237 “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна енергетична компанія”, згідно довідки ЄДРПОУ серії АБ №214729 датою первинної реєстрації підприємства є 06.06.2005р., ідентифікаційний код підприємства - 33426253.
Крім того відповідач вважає, що рішенням Європейського суду з прав людини від 01.12.2008р. №9165/05/ “Гаєвська проти України” саме держава Україна визнана винною у порушенні п.1 ст.6 Конвенції і ст.1 Першого протоколу у зв'язку з тривалим невиконанням (більш 3 років) рішення Новогродівського міського суду від 08.05.2002р. про стягнення з ДВАТ “Шахта 1-3 Новогродівська” на користь ОСОБА_3 1285,58грн. моральної шкоди; саме держава Україна зобов'язана сплатити заявнику 650 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також судові витрати та податок з зазначеної суми.
Відповідач стверджує, що з рішення Європейського суду з прав людини від 01.12.2008р. №9165/05 “Гаєвська проти України” не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між діями ДП “Селидіввугілля” і шкодою, спричиненою органами державної влади України тривалим невиконанням рішення Новогродівського міського суду від 08.05.2002р., ухваленого на користь ОСОБА_3, і незабезпеченням державою права на ефективний правовий захист, що на думку відповідача, є підставою для відмови в позові.
На підтвердження заперечень відповідач надав суду витяг зі статуту підприємства, копію свідоцтва про держреєстрацію юридичної особи, копію довідки з ЄДРПОУ, копії наказів Мінтопенерго та розподільчі і передатні баланси з розшифровками.
Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та долучений до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду від 20.12.2012р. по справі №38/336 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство “Донецька вугільна енергетична компанія” м.Донецьк.
17.01.2012р. позивач надав суду супровідний лист, в якому просить суд залучити до матеріалів справи докази направлення копії позовної заяви із додатком третій особі, які судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представників сторін, господарський суд
Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.07.2008р. заява № 9165/05 ОСОБА_3 проти держави України щодо порушення п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст.1 Протоколу №1 щодо невиконання судових рішень прийнято, стягнуто з держави України на користь заявника 650 ЄВРО (які повинні бути конвертовані в національну валюту відповідача-держави за курсом на день здійснення виплати) як відшкодування моральної шкоди.
Як встановлено вищезазначеним рішенням Європейського суду з прав людини, рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 08.05.2002р. ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська” зобов'язано виплатити ОСОБА_3 1285,58грн., що є розрахунком з компенсації за втрату годувальника, тобто її чоловіка.
Вказане Рішення набрало законної сили і було направлене до відділу державної виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції для примусового виконання.
06.08.2002р. постановою відділу державної виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції було відкрите виконавче провадження.
У квітні 2004р. заявниця звернулась до Новогродівського міського суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції про відшкодування шкоди, завданої їй через тривале невиконання рішення, винесеного на її користь.
12.08.2004р. суд відмовив заявниці у задоволенні позову.
14.10.2004р. апеляційний суд Донецької області залишив це рішення без змін.
19.10.2005р. виконавче провадження було закінчене в зв'язку з тим, що рішення суду від 08.05.2002р. на користь заявника було виконане в повному обсязі.
Відповідно до ст.14 Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону, в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.
Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” №475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.
Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.
У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.
Рішення Європейського суду від 24.07.2008р. у справі “Гаєвська проти України” в частині сплати присуджених коштів виконана. На особистий рахунок ОСОБА_3 перераховані грошові кошти, присуджені їй за рішенням Європейського суду від 24.07.2008р., у тому числі 6746,51грн. відшкодування моральної шкоди перераховані за платіжним дорученням №557 від 19.05.2009р., що на момент сплати є еквівалентним 656 ЄВРО. Копія зазначеного платіжного доручення в підтвердження здійснення зазначених платежів містяться в матеріалах справи.
Міністерство юстиції України на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ДП "Селидіввугілля" про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу).
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, чинне цивільне законодавство допускає можливість відшкодування моральної шкоди в порядку регресу, якщо інше не встановлено законом. Відповідачем не доведено існування нормативних застережень щодо недопустимості відшкодування в регресному порядку моральної шкоди, в тому числі на користь держави Україна, яка на виконання рішення Європейського суду з прав людини виплатила своєму громадянину відповідне відшкодування в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірним - рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статті 43 та статті 46 Конституції України.
Згідно із статтею 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу.
Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом України „Про оплату праці”, Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними актами.
Так, у зв'язку з недотриманням ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська”, правонаступником якого є ДП „Селидіввугілля”, законодавства про працю ОСОБА_3 була змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Рішеннями Новогродівського міського суду Донецької області було встановлено ряд порушень ДВАТ "Шахта 1/3 Новогродівська", правонаступником якого є ДП "Селидіввугілля", норм законодавства про працю та позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Набуття рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 08.05.2002 року законної сили призвело до виникнення у відповідача ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська” (правонаступником якої є ДП „Селидіввугілля”), як боржника, за вказаними рішеннями обов'язку із його виконання.
Обов'язок виконання рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості з компенсаційних виплат за шкоду, завдану здоров'ю працівнику, а обов'язок органу державної виконавчої служби з примусового виконання вказаних рішень був похідним та виник внаслідок фактичного ухилення відповідача від виконання своїх конституційних обов'язків з виплат заборгованості компенсацій з шкоду, завдану здоров'ю працівника.
Наявність виконавчого провадження не була перешкодою для відповідача у виплаті заборгованості працівнику.
Не може вважатися перешкодою при виплаті заборгованості з компенсаційних виплат за шкоду, завдану здоров'ю працівнику припинення юридичної особи шляхом реорганізації (виділу, злиття).
З матеріалів справи вбачається, що Наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 лютого 2003 року № 96 “Про реорганізацію ВАТ ДХК “Селидіввугілля”” реорганізовано ДВАТ ДХК “Селидіввугілля” і його дочірні підприємства, в тому числі ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська”, шляхом їх виділення і подальшого злиття та створення на їх базі ДП “Селидіввугілля”. Відповідно до п. 10 зазначеного наказу встановлено, що правонаступником ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська” є ДП „Селидіввугілля”.
Згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 18.08.2004р. № 492 "Про створення ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" припинена діяльність державних підприємств, в тому числі й Державного підприємства "Селидіввугілля" (пункт 7 наказу), правонаступником усіх прав та обов'язків у повному обсязі ДП "Селидіввугілля" є ДП "Донецька вугільна енергетична компанія".
Наказом ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" від 28.12.2004р. № 36 у складі ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" для здійснення господарської діяльності створено, в тому числі відокремлений підрозділ „Шахта 1/3 Новогродівська”.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005р. № 237 "Про реорганізацію ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" реорганізовано ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів, в тому числі „Шахта 1/3 Новогродівська”, та приєднання його до складу створеного, відповідно до п.6 вказаного наказу, ДП "Селидіввугілля". Установлено, що ДП "Селидіввугілля" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", пов'язаних з діяльністю виділених з його складу відокремлених підрозділів.
Про те, що відповідач є правонаступником прав та обов'язків ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська” також свідчать розподільчі та передатні баланси підприємства з розшифровками до них.
У розділі 3 Статуту Державного підприємства "Селидіввугілля", ДП "Селидіввугілля" є правонаступником прав та обов'язків відокремленого підрозділу „Шахта 1/3 Новогродівська”.
На підставі вищевикладеного, твердження відповідача, що він не є правонаступником ДВАТ „Шахта 1/3 Новогродівська” не приймаються судом до уваги в зв'язку з безпідставністю.
Отже, обов'язок виконання рішення покладався саме на боржника протягом усього строку існування заборгованості, а обов'язок органу державної виконавчої служби з примусового виконання вказаних рішень був похідним та виник внаслідок фактичного ухилення боржника від виконання своїх конституційних обов'язків з виплат заборгованості.
За загальним правилом статті 614 Цивільного кодексу України відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.
Відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність вини.
Аналогічна позиція зазначена в пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, згідно якої особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Згідно із ст.2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин.
Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. В даному випадку таким державним органом виступає державна виконавча служба.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.
Вини державної виконавчої служби у невиконанні рішення Новогродівського міського суду Донецької області не вбачається з огляду на нижчевикладене.
Виконавчий лист за рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 08.05.2002 року був направлений до Новогродівського міського управління юстиції, за яким 06.08.2002 року було відкрите виконавче провадження.
У квітні 2004 року заявниця подала позов до Новогродівського міського суду Донецької області до відділу Державної виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції про відшкодування шкоди, завданої їй через тривале невиконанням судового рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 08.05.2002 року, винесеного на її користь.
12 серпня 2004 року Новогродівський міський суд Донецької області, відмовив ОСОБА_3 у задоволені позову на підставі відсутності вини у діях відділу виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції. Апеляційний суд Донецької області залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Отже, як вбачається з судових рішень Новогродівського міського суду Донецької області, вина державної виконавчої служби не є доведеною.
Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_3 встановлено Європейським судом під час розгляду справи (пункт 19 рішення Європейського суду).
Відповідно до частини 5 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Державне казначейство України було залучене у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки цим органом здійснюється облік та виконання доходної та видаткової частини бюджету України.
Крім того, відповідно до ст.9 Закону України „Про виконавче провадження”, Державне казначейство України безпосередньо приймає участь у виконанні рішень Європейського суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що саме винні дії відповідача призвели до визнання Європейським судом порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та результатом саме його неправомірних дій є заподіяння державі матеріальних збитків, у тому числі по виплаті ОСОБА_3 суми моральної шкоди у розмірі 6746,51 грн., і іншого відповідачем не доведено.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене вище вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 35, 43, 44, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги Міністерства юстиції України, м. Київ до Державного підприємства “Селидіввугілля” м.Селидове, Донецька область про стягнення збитків у розмірі 6746грн.51коп., задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Державного бюджету України (рахунок №31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 20055032, банк одержувача Державне казначейства України м.Київ, одержувач Державне казначейство України) збитки, завдані Державному бюджету України у розмірі 6746,51грн.
Стягнути з Державного підприємства “Селидіввугілля”(85400, Донецька область, м.Селидове, вул. Карла Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1411,50грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 17.01.2012р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2012р.
Суддя Лейба М.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >