Справа № 2-а-1196/11
Іменем України
28.11.2011 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Білоус Ю.Б., розглянув у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену щомісячну надбавку до пенсії як дитині війни,
Позивач 08.11.2011 року звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що має статус «дитини війни», внаслідок чого, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, вказує, що така їй не виплачується.
Зазначає, що відповідно до Положення про управління ПФУ, затвердженого ПФУ від 30.04.2002року №8-2, нарахування і виплата 30% надбавки до пенсії відноситься до компетенції відповідача, який у своїй діяльності повинен керуватися Конституцією і законом та зобов'язаний суворо дотримуватись законних інтересів громадян.
Також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами, а згідно ст.7 вищевказаного Закону, фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
За таких обставин, коли Закон України «Про соціальний захист дітей війни» є чинним, а положення бюджетного закону на 2010рік та п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008року, що стосуються виплат надбавки дітям війни є неконституційними з часу їх прийняття просить суд керуватися принципом верховенства права.
З огляду на наведене, просить суд: визнати дії управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо нарахування і виплати несплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) протиправними та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі Львівської області нарахувати та виплатити у повному обсязі їй як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в межах позовної давності, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у повному обсязі в подальшому. Справу просить розглядати без її участі.
Ухвалою судді від 10.11.2011 року відкрито скорочене провадження у справі.
25.11.2011року представник відповідача - управління Пенсійного фонду України у Мостиському районі, подав в канцелярію суду заперечення проти даного позову, в якому зазначив, що законодавством України не визначено понять «мінімальна пенсія за віком» як розрахункова величина для підвищення пенсії згідно ст.6 вищевказаного закону, так як ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим законом. Також зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 р. встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011рік. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 06.07.2011 року № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету ” встановлено, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ” та “Про жертви нацистських переслідувань ”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні. Таким чином, вважає, що вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Оцінивши повідомлені позивачем у позовній заяві та представником відповідача у запереченні проти позову обставини, та беручи до уваги те, що у справі міститься достатньо підстав для прийняття законного та обґрунтованого на думку суду рішення в порядку скороченого провадження, вважаю, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист, тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-V1 установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом падання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 - позивач у справі, згідно ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004року «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до категорії «дитина війни», що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.2) та копією пенсійного посвідчення №111528 (а.с.3).
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
19.06.2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року, пунктом 7 якого, встановлено, що у 2011 році норми і положення статі 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат дітям війни делеговано Кабінету Міністрів України.
На виконання вимог пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривень. Зазначена постанова опублікована та набрала чинності 23.07.2011 р., а отже 23.07.2011 р. право дітей війни на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком припинилось.
Разом із тим, дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2011рік до набрання чинності вищенаведеним нормативно - правовим актом Кабінету Міністрів України, прийнятого на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року, не була зупинена чи обмежена Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" чи іншими нормативними актами.
Постанова КМ України № 745 від 06.07.2011 р. зворотної дії в часі не має, тому не може застосовуватись до правовідносин, що виникли до набрання чинності зазначеною постановою.
Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, за 2011 рік до 22.07.2011року включно, повинні здійснюватися у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За положеннями чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року № 1058-ІV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. У зв'язку з цим заперечення відповідача у відповідній частині є необґрунтованими.
Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на безпідставність позовних вимог по причині відсутності фінансування для здійснення підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з огляду на те, що у відповідності з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних
коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги слід покласти на відповідача у справі.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, суд вважає, що слід визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо ненарахування та невиплати належних позивачу як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі передбаченому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Також, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом та виходячи із визначеного ч.2. ст.99 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, суд вважає, що слід зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в межах позовних вимог за період з 08.05.2011 року по 22.07.2011 року включно, з урахуванням проведених у цей час виплат.
Крім того, враховуючи, що позивач просить в своїй позовній заяві зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати пенсію в подальшому в розмірах, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", то суд вважає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки суд не може на майбутнє визначити протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо така протиправність буде мати місце, то позивач зможе скористатися правом захисту порушених прав.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду на наведене та, беручи до уваги співвідношення кількості позовних вимог з задоволеними позовними вимогами, суд вважає, що з Державного бюджету України в користь позивача слід стягнути 15 грн. судового збору.
Виходячи із положень п.1 ч.1 ст.256 КАС України, суд вважає, що слід звернути до негайного виконання даної постанови в межах суми стягнення за один місяць.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.19-22, 64, 68 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV, ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», Постановою Кабінету Міністрів від 06.07.2011 року № 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, ст.ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 158, 160-163, 167, 183-2, 186, 256 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 08.05.2011 року по 22.07.2011 року включно, з урахуванням проведених у цей час виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Звернути до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць.
Присудити з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 15 (п'ятнадцять) гривень
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанова може бути оскаржена сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на дану постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мостиський районний суд в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Білоус Ю.Б.