Справа № 2-а-1208/11
Іменем України
09.12.2011 року Мостиський районний суд Львівської області в складі :
головуючого - судді Білоус Ю.Б.,
при секретарі - Крив'як О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель, державного інспектора Управління Держкомзему у Мостиському районі Львівської області ОСОБА_2, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ст.53-1 КУпАП,
Позивач 21.11.2011року звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом, покликаючись на те, що 25.10.2011року головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель, державним інспектором Управління Держкомзему у Мостиському районі Львівської області ОСОБА_2 винесено відносно нього постанову в справі про адміністративне правопорушення передбачене ст..53-1 КУпАП, згідно якої він, порушуючи вимоги ст.ст. 125,126 ЗК України самовільно зайняв земельну ділянку, площею 0,3650 га в м.Судова Вишня, Львівської області шляхом складування твердих побутових відходів. Вказаною постановою його визнано винним у правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Вважає, що зазначена постанова винесена на підставі даних, що не відповідають дійсності, а тому таку слід скасувати. В акті від 19.10.2011року, на підставі якого в подальшому було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено спірну постанову, зазначено, що в м.Судова Вишня, КП «Моє місто» самовільно зайняло земельні ділянки, шляхом складування твердих побутових відходів, площею 0,1250 га. та 0,24 га., а саме: знешкодження відходів проводиться не на спеціально виділеній ділянці або споруді, а складується на не передбаченому для цього місці, а саме: у відпрацьованому кар'єрі, відходи складуються на самовільно організованому звалищі, що призвело до забруднення землі, об'ємом 3650 м. куб..
Вказує, що самовільного зайняття земельної ділянки не було. КП «Моє місто» діяло за попередньою згодою та погодженням, дозволом, сесії Судововишнянської міської ради, яка прямо зобов'язала його вивозити та тимчасово проводити складування відходів у відпрацьованому кар'єрі Судововишнянського заводоуправління, що знаходиться на комунальних землях Судововишнянської міської ради. Він як директор КП «Моє місто» діяв в межах наданих йому повноважень на виконання волі колегіального органу та ухвали сесії Судововишнянської міської ради, оскільки така є обов'язковою до виконання.
Зазначає, що ситуація зі збором, вивозом та складуванням відходів у місті дуже напружена, у зв'язку із недофінансуванням міста. Для того щоб виготовити необхідну документацію та облаштувати сміттєзвалище, чи спеціальні споруди, кошти в бюджеті не передбачалися. Суми, які виділені та закладені в бюджеті міста на потреби екологічних питань на даний час становлять одну десяту частину реальних потреб. Роботи по ліквідації відходів проводяться та надалі будуть проводитись, однак провести весь необхідний обсяг робіт, якого вимагає потреба та законодавство в сфері екології, санітарії, не має змоги, оскільки для цього потрібні не малі фінансові асигнування.
З огляду на наведене, просить суд скасувати постанову головного спеціаліста з контролю за використанням земель Управління Держкомзему у Мостиському районі про накладення адміністративного стягнення №50 від 25.10.2011року.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просять суд їх задовольнити, покликаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Відповідач - головний спеціаліст з контролю за використанням та охороною земель, державний інспектор Управління Держкомзему у Мостиському районі Львівської області ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив наступне. 19.10.2011року ним, на виконання вимоги прокуратури Мостиського району Львівської області, була здійснена спільна перевірка додержання вимог Законів України «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншого земельного законодавства на території Судововишнянської міської ради, Мостиського району Львівської області. При проведенні
перевірки ним було встановлено, що КП «Моє місто» в особі ОСОБА_1 на території Судововишнянської міської ради, самовільно зайняло земельні ділянки, площею 0,1250 га та 0,24 га шляхом складування твердих побутових відходів, землі не надані у власність та користування, що є порушенням ст.ст.125,126,211 Земельного кодексу України та тягне за собою відповідальність передбачену ст.53-1 КУпАП. Про зазначені обставини ним складено відповідний акт обстеження земельної ділянки від 19.10.2011року, видано припис про усунення порушення земельного законодавства та складено протокол про адміністративне правопорушення №000057 від 19.10.2011року. Також ним було проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, який було направлено ОСОБА_1 для відшкодування шкоди. На підставі протоколу про адміністративне правопорушення №000057 від 19.10.2011року, 25.10.2011року ним було винесено спірну постанову в справі про адміністративне правопорушення передбачене ст.53-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Вважає свої дії у даній ситуації правомірними, однак вирішення справи покладає на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 №2).
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму суд під час розгляду справи щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 №2 встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із критеріїв, встановлений ч.3 ст.2 КАС України для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Судом встановлено, що 19.10.2011року головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель, державним інспектором Управління Держкомзему у Мостиському районі Львівської області ОСОБА_2, на виконання вимоги прокуратури Мостиського району Львівської області, була здійснена перевірка додержання вимог Законів України «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншого земельного законодавства на території Судововишнянської міської ради, Мостиського району Львівської області.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 19.10.2011року, складеного відповідачем за результатами проведеної перевірки, було встановлено, що КП «Моє місто» в особі ОСОБА_1 на території Судововишнянської міської ради, самовільно зайняло земельні ділянки, площею 0,1250 га та 0,24 га шляхом складування твердих побутових відходів, землі не надані у власність та користування, що є порушенням ст.ст.125,126,211 Земельного кодексу України та тягне за собою відповідальність передбачену ст.53-1 КУпАП.
Цього ж дня відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №000057, згідно якого, 19.10.2011року встановлено, що КП «Моє місто» в м.Судова Вишня, Мостиського району Львівської області, самовільно зайняло земельні ділянки, площею 0,1250 га та 0,24 га шляхом складування твердих побутових відходів, землі не надані у власність та користування, що є порушенням ст.ст.125,126 Земельного кодексу України та тягне за собою відповідальність передбачену ст.53-1 КУпАП.
Також, відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963, відповідачем, 25.10.2011року, складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок вчинення зазначеного порушення, який складає 3685,48 гривень та надіслано такий позивачу із пропозицією відшкодувати завдану шкоду в добровільному порядку.
За результатами розгляду вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення, відповідачем 25.10.2011року винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №50, якою директора КП «Моє місто» ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 19.06.03 №963-ІV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються в тому числі шляхом проведення перевірок.
Відповідно до положень ст.10 зазначеного Закону, державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
Так, Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року № 312 затверджено Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Відповідно до пп. 3.2.1 та 3.2.2. п. 3.2. Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003 р. №312, планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи відповідного інспекційного органу Держкомзему. У разі неможливості своєчасного повідомлення юридичних і фізичних осіб про проведення позапланової перевірки (обмежені строки на її проведення тощо), вона проводиться без попереднього їх повідомлення, незалежно від кількості раніше проведених перевірок, за наявності таких обставин: отримання доручення від Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів прокуратури, місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та Держземінспекції.
Суд погоджується з наявністю підстав у відповідача для проведення перевірки, оскільки прокуратурою Мостиського району Львівської області 04.02.2009 р. начальнику управління Держкомзему у Мостиському районі, 18.10.2011року вих..№3928, надіслана вимога про виділення спеціаліста для проведення спільної перевірки на території Судововишнянської міської ради Львівської області.
В силу вимог ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа , що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа , що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Документи , що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 126 Земельного кодексу України. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .
В судовому засіданні встановлено, що в порушення зазначених вимог законодавства позивач у встановленому законом порядку не оформив право власності або користування земельними ділянками, площею 0,1250 га та 0,24 га на території Судововишнянської міської ради. Факт використання позивачем вищевказаних земельних ділянок, без оформлення правовстановлюючих документів, визнаються позивачем та його представником.
Одним із порушень земельного законодавства, за які громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність є самовільне зайняття земельних ділянок, що передбачено статтею 211 Земельного кодексу України.
Визначення поняття «самовільне зайняття земельної ділянки» міститься в Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Відповідно до абзацу 10 ст.1 цього закону "самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними".
Тобто, згідно із зазначеним терміном, не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки, якщо орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність або надання у користування.
В ст.53-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР, від 24.06.1988, № 6 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" розглядаючи відповідно до ст. 293 КпАП України скаргу або протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно п.1 ст.247 якого обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Відсутність такої події є підставою для закриття провадження про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Предметом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП є земельна ділянка, тобто частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, яка є на праві власності або в користуванні у певних осіб.
Правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП з об'єктивної сторони передбачає заняття особою за власною ініціативою та у власних цілях земельної ділянки, яка не належить йому на праві землекористування чи власності.
Відповідно до статті 9 КУпАП обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення є вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, з наявністю якої Закон пов'язує настання адміністративної відповідальності. Наявність вини, відповідно до статті 33 КУпАП обов'язково враховується при накладенні адміністративного стягнення.
Відповідно до роз'яснень ст.212 ЗК України, самовільним зайняттям є заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на законі і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі й одержання документа, що засвідчує право на землю.
З суб'єктивного боку самовільне зайняття земель завжди є умисним порушенням закону, спрямованим на заволодіння земельною ділянкою.
Як встановлено в судовому засіданні вищезазначені земельні ділянки перебувають у власності Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області.
Згідно із п.1 ч.1 ст.39 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі окрім інших прав мають право самостійно господарювати на землі.
Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Ухвалою 5 сесії 6 демскликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 25.02.2011року №9, з метою створення сприятливих умов для проживання, відпочинку в м.Судова Вишня, підвищення відповідальності фізичних та юридичних осіб щодо забезпечення належного санітарного стану в місті, доручено комунальному підприємству «Моє місто» дотримуватись виконання даної ухвали та продовжувати вивіз із складування твердих побутових відходів у старий відпрацьований кар'єр Судововишнянського заводоуправління будівельних матеріалів до моменту вирішення проблеми вибору земельної ділянки та виготовлення документації під нове сміттєзвалище.
Також, ухвалою позачергової 14 сесії 6 демократичного скликання Судововишнянської міської ради Мостиського району Львівської області від 25.10.2011року №1, підтверджено факт, що КП «Моє місто» було зобов'язано займатися збором, вивезенням та тимчасовим складуванням ТПВ у відпрацьованому кар'єрі колишнього Судововишнянського заводоуправління будівельних матеріалів, а також надано дозвіл виконавчому комітету Судововишнянської міської ради на збір матеріалів на виготовлення документів із землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво сміттєзвалища в районі старого відпрацьованого кар'єру по вул..Паркова в м.Судова Вишня, приблизною площею 2,0 га із земель ненаданих у власність та користування Судововишнянської міської ради.
Таким чином, приймаючи до уваги, що КП «Моє місто» було зобов'язано займатися збором, вивезенням та тимчасовим складуванням ТПВ у відпрацьованому кар'єрі колишнього Судововишнянського заводоуправління будівельних матеріалів, судом не вбачається підстав порушення вимог земельного законодавства України в частині самовільного зайняття земельної ділянки під розміщення будівельного сміття, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для винесення припису №000095 від 19.10.2011року та протоколу про адміністративне правопорушення від 19.10.2011 року за № 000057 за порушення вимог ст.ст. 125, 126, п.б ст.211 Земельного кодексу України.
Як було зазначено вище, самовільне зайняття земельної ділянки має місце при фактичному заволодінні (або заволодінні і користуванні) земельною ділянкою, вчинене особою якій ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння і користування (постійне, оренда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) або не передавалась у власність; за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки або об'єкта, розташованого на ній; за відсутності інших законних підстав, які дозволяють вважати користування земельною ділянкою правомірною дією.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що зазначені дії позивача не можуть бути кваліфіковані як «самовільне зайняття земельної ділянки»,
В той же час позивач пояснив в судовому засіданні, що КП «Моє місто» не може припинити розміщення твердих побутових відходів у відпрацьованому кар'єрі колишнього Судововишнянського заводоуправління будівельних матеріалів, оскільки на даний час не вирішено проблему вибору земельної ділянки та виготовлення документації під нове сміттєзвалище, а припинення вивезення твердих побутових відходів призведе до непередбачуваних наслідків та може призвести до значного погіршення санітарного стану міста.
Таким чином, відповідач повинен був належними чином з'ясувати факт правомірності користування земельними ділянками КП «Моє місто», врахувати вищенаведене та відповідно до встановлених фактів дати правильну юридичну оцінку діям позивача.
Окрім цього, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якого винесено спірну постанову, складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП.
Відповідно до статті 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Всупереч вищенаведеним вимогами ст.256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено точне місце вчинення правопорушення (точне місце розташування земельної ділянки), а також попри встановлену наявність заподіяної внаслідок правопорушення матеріальної шкоди, відповідачем не зазначено про це у протоколі про адміністративне правопорушення.
З урахуванням всього вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що відповідач при винесені спірної постанови, не діяв у спосіб, визначений ст. 19 Конституції України, відповідно до діючого законодавства України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 9, 252, 256 КУпАП, ст.ст. 69-71, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову головного спеціаліста з контролю за використанням та охороною земель, державного інспектора Управління Держкомзему у Мостиському районі Львівської області ОСОБА_2 №50 від 25.10.2011р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.53-1 КУпАП - скасувати.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_3