Рішення від 19.12.2011 по справі 2-393/11

Справа № 2-393/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Постигача Б.А.

при секретарі Мацайло О.М.

з участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в м. Золочеві справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до Перегноївської сільської ради про визнання права на користування жилим приміщенням і зустрічним позовом Перегноївської сільської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання втративши право на користування жилим приміщенням ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в 1988 році працював парторгом в колгоспі ім. Шевченка Золочівського району Львівської області .

Спільними рішенням правління і профспілкового комітету колгоспу ім.. Шевченка від 18.04.1988 року для його сім'ї було надано для проживання жилий будинок АДРЕСА_1 , що належав колгоспові і який знаходиться в АДРЕСА_1

На той час сім'я ОСОБА_2 складалася з трьох осіб : він , його дружина ОСОБА_3 і син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням виконавчого комітету Глинянської селищної ради від 19.04.1988 року було затверджене спільне рішення правління і профкому колгоспу ім. Шевченка про надання будинку ОСОБА_2 , а 19.07.1988 року виконкомом йому видано ордер № 3 на право заняття цього житла.

В подальшому ОСОБА_2 поступив на навчання в теологічний інститут і після його закінчення в 1995 році почав працювати священиком в АДРЕСА_2 Тернопільської області , куди пізніше виїхала і його сім'я .

В АДРЕСА_2 для ОСОБА_2 і його сім'ї на час його роботи священиком було надано житло в якому вони проживають по сьогоднішній день .

Будинок же в АДРЕСА_1 , який був в 1988 році наданий для проживання ОСОБА_2 і його сім'ї , в 2003 році був прийнятий на баланс Перегноївської сільської ради , а рішенням сесії цієї ради від 26.01.2006 року було вирішено продати його ОСОБА_7

Але рішенням Золочівського районного суду від 24.03.2006 року це рішення сесії Перегноївської сільської ради було визнано неправомірним і скасовано.

ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_8 і дочка ОСОБА_5 звернулись в суд з позовом до Перегноївської сільської ради і в цьому позові просять визнати за ними право на користування жилим приміщенням в наданому для їх сім'ї в 1988 році жилому будинку АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовують тим , що цей будинок був наданий їм для проживання спільним рішенням правління і профкому колгоспу ім. Шевченка в 1988 році , а виконкомом Глинянської селищної ради їм видано ордер № 3 на вселення у будинок.

Він , ОСОБА_2 , після закінчення в 1995 році теологічного інституту став працювати священиком в АДРЕСА_2 , але там постійного житла йому не надали.

Постійним місцем проживання їхньої сім'ї і надалі залишилось АДРЕСА_1

У вересні 1995 року внаслідок пошкодження системи водопостачання жилі приміщення у будинку в АДРЕСА_1 були залиті водою і будинок став непридатним для проживання. На звернення їх до правління колгоспу , а потім до спілки пайовиків щодо ремонту будинку ніхто не реагував . Їхня сім'я була змушена виїхали з будинку.

Користуючись їхньою відсутністю ОСОБА_7 самовільно вселилася у будинок , але на підставі рішення суду від 4.05.2000 року вона була виселена з нього.

Цим же рішенням було відмовлено спілці пайовиків ім.. Шевченка про визнання їх ОСОБА_2 і ОСОБА_3 такими , що втратили право на користування у будинку жилим приміщенням .

Рішенням Золочівського районного суду від 24.03.2006 року було скасоване рішення Перегноївської сільської ради про продаж цього будинку ОСОБА_7

Отже були усунені всі перешкоди в користуванні їхній сім'ї цим будинком .

Він ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 , але у гуртожитку , який вже розвалися і його немає.

Суд у своєму рішенні від 4.05.2000 року вказав , що те , що сім'я не зареєстрована у виділеному будинку є неналежне виконання своїх обов'язків працівниками Перегноївської сільської ради.

З часу отримання ордера він , ОСОБА_2, неодноразово звертався в сільську раду про реєстрацію його і членів сім'ї у будинку , але його просьби не виконані. Останній раз в цьому йому було відмовлено листом від 28.02.2011 року.

Представники Перегноївської сільської ради Золочівського району позову не визнали. Сільська рада звернулася в суд з зустрічним позовом до позивачів і в цьому позові просить визнати , що вони втратили право на користування у спірному будинку жилими приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог сільська рада покликається на те , що відповідачі відсутні в АДРЕСА_1 більше як 6 місяців , а ОСОБА_2 виїхав на роботу в іншу місцевість в АДРЕСА_2 , де він забезпечений службовим житлом. ОСОБА_2 відключений в с. Перегноєві від мережі газопостачання.

Актами перевірки паспортного режиму від 25.02 і 31.05.2011 року підтверджено , що в АДРЕСА_1 ніхто не проживає.

В ст. 71 ЖК України передбачено перелік підстав при наявності яких за тимчасово відсутнім зберігається жиле приміщення.

Там відсутня така підстава як виїзд в іншу місцевість на постійне проживання у зв'язку з виконанням трудових обов'язків.

ОСОБА_2 внаслідок зміни місця праці змушений був змінити місце проживання і його змінили і члени сім'ї. Факт реєстрації відповідачів нового місця проживання підтверджує те , що вони втратити право на користування спірним будинком в АДРЕСА_1

В доповненні до зустрічного позову Перегноївська сільська рада просила визнати що позивачі втратили право на користування жилим приміщенням у будинку на підставі ст. як 71 , так і 107 ЖК України.

Але в судовому засіданні представники сільської ради просив вирішити спір щодо втрати позивачами права на користування жилим приміщенням на підставі ст. 107 ЖК України.

Оцінивши подані сторонами докази суд прийшов до висновку , що зустрічний позов Перегноївської сільської ради підлягає задоволенню , а позов сім'ї ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав. з таких підстав.

Як видно з копії витягу про реєстрацію права власності на будинок , що знаходиться в АДРЕСА_1 , яке видане Золочівськми МБТІ 16.02.2006 року , то власником цього будинку є Перегноївська сільська рада Золочівського району.

З копії рішення виконавчого комітету Гляинської селищної ради від 19.04.1988 року № 121 убачається , що цим рішенням було затверджено спільне рішення правління і профкому колгоспу ім. Шевченка від 12.04.1988 року про надання ОСОБА_2 жилого будинку в АДРЕСА_1

Копією ордеру № 3 від 19.07.1988 року підтверджено , що цей ордер був виданий виконкомом Глинянської селищної ради ОСОБА_2 на право заняття будинку в АДРЕСА_1. В цей ордер були включені сам ОСОБА_2, його дружина ОСОБА_3 і син ОСОБА_6.

Цими доказами підтверджено правомірність отримання житла сім'єю ОСОБА_2

Однак у відповідності до ст. 107 ч.2 ЖК України , на яку посилається сільська рада , у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.

При розгляді справи в судовому засіданні безспірно доведено , що сім'я ОСОБА_2 в повному складі вибула на постійне проживання в АДРЕСА_2

Це підтверджено поясненнями всіх членів сім'ї під час розгляду справи. Крім цього , як видно з довідки виконкому Кальненської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 29.04.2011 року , то ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_3 і дочкою ОСОБА_5 проживають в АДРЕСА_2 у будинку , що належить церковній громаді , тобто в службовому приміщенні.

Ксерокопіями паспортів ОСОБА_5, ОСОБА_3 підтверджено , що ОСОБА_5 зареєстрована там з 2.07.2005 року , а ОСОБА_3 - з 15.08.2003 року.

Ксерокопією паспорта ОСОБА_4 підтверджено , що він з 16.09.2009 року зареєстрований в АДРЕСА_3

В судовому засіданні він пояснив ,що одружився і перейшов проживати до своєї дружини в м. Зборів. Це підтверджено і копією свідоцтва про шлюб з якої убачається , що ОСОБА_4 одружився 6.10.2007 року.

Як видно з довідки Української греко-католицької церкви Тернопільсько - Зборівської єпархії від 7.06.2011 року , то ОСОБА_2 є священиком в АДРЕСА_2. Його сім'я користується тимчасовим житлом на парафії АДРЕСА_2.

При призначенні на парафію священик і його сім'я забезпечується житлом.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив , що священиком в АДРЕСА_2 він почав працювати з 1995 року після того , як закінчив теогологічний інститут.

Отже він вибув з с. Переноєва в 1995 році , тобто більше 16 років тому , а пізніше звідти вибралась і вся його сім'я.

З довідки Золочівської філії управління по експлуатації газового господарства від 2.06.2011 року видно , що ще 1.03.2001 року ОСОБА_2 .був відключений від мережі газопостачання.

Оскільки вся сім'я ОСОБА_2 давно вибула з наданого для них житла в інший населений пункт іншої області , то вона втратила право на користування у будинку жилим приміщенням.

Покликання позивачів на те , що в АДРЕСА_2 у них нема власного житла , не може бути прийнятим до уваги , оскільки ст.107 ЖК України не передбачає збереження права на користування житлом в залежність від відсутності приватизованого житла особи в іншому населеному пункті.

В АДРЕСА_2 ОСОБА_9 проживає більше 16 років , його дружина біля 9 років, дочка з з 2.07.2005 року . Вони забезпечені житлом в цьому населеному пункті. Таке не проживання було викликано тим , що вони вибули в АДРЕСА_2 на постійне проживання.

Хоча з рішення Золочівського районного суду від 5.05.2000 року видно , що цим рішенням суд відмовив спілці пайовиків ім. Шевченка , якій тоді належало спірне житло , у визнанні ОСОБА_2 і його дружини втратившими право на користування жилим приміщенням у наданому їм будинку , з того часу позивачі продовжували не проживати у спірному будинку і сім'я позивачів не вжила жодних заходів для того , щоб зберегти це житло, провести його ремонт і користуватись цим житлом.

Така їх поведінка викликана тим , що вони був забезпечений житлом в іншій області.

Керуючись ст. 209, 212-215 ЦПК України , ст. 107 ч.2 ЖК України суд ,

ВИРІШИВ:

позов Перегноївської сільської ради Золочівського району Львівської області задовольнити.

Визнати , що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 втратили право на користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання за ними права на користування житлом в цьому будинку відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області на протязі 10 днів з дня його проголошення .