12.01.12р.Справа № 17/5005/15822/2011
За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі:
позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ
позивача-2: Національного університету оборони України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івала", м. Дніпропетровськ
про стягнення 2 324,77 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від прокурора: не з'явився;
від позивача-1: ОСОБА_1, довір. № 220/178/д від 05.01.12р.; від позивача-2: ОСОБА_2, довір. № 182/13 від 03.01.12р.; від відповідача: ОСОБА_3, довір, б/н від 10.07.11р.
Суть спору:
Військовий прокурор Київського гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивача-1) в особі Національного університету оборони України (позивача-2) з позовом, у якому враховуючи уточнення позовних вимог просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івала" (відповідача) суму 2 324,77 грн. завданих збитків.
Прокурор у призначене судове засідання не з'явився. Про місце, час та дату розгляду спору повідомлений належно, свідченням чого є документи долучені до матеріалів справи.
Представник позивача -1,-2 наполягав на задоволені уточнених позовних вимог.
Відповідач позов не визнає. У відзиві вмотивовує свої заперечення посиланнями на те, що основний договір і договір про відшкодування вартості спожитих комунальних послуг припинили свою дію у 2010 році, а надані відповідачем послуги по організації харчування військовослужбовців за період з січня 2011 року по 08.02.11р. здійснювались на підставі заявок командира ВЧ А2250. При цьому, у 2011 році жодних договорів на відшкодування вартості комунальних послуг між позивачем та відповідачем укладено не було, тому і зобов'язання по оплаті послуг з гарячого водопостачання не виникало.
Ухвалою господарського суду строк розгляду спору за клопотанням представника відповідача продовжено до 24.01.12р.
Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності прокурора, оскільки останній повідомлений про час та дату розгляду спору належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача -1, -2 та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
05.08.2009 року між Національною академією оборони України (на теперішній час -Національний університет оборони України) та відповідачем було укладено договір про забезпечення нерухомим майном № 11/3/09, згідно з умовами якого, на підставі акту прийому-передачі, відповідачу передано у безоплатне користування їдальня та продовольчий склад з метою забезпечення організації харчування військовослужбовців ВЧ А2250.
Відповідно до п. 6.7 вказаного договору сторони домовились, що у разі неможливості укладення прямих договорів з постачальниками, відповідач укладає з балансоутримувачем договори на відшкодування комунальних послуг.
На виконання вищевказаного, 01.12.09р. між позивачем-2 та відповідачем було укладено договір про відшкодування вартості послуг з постачання гарячої води № 61/3/09, де термін дії цієї угоди, на підставі додаткових угод, продовжено до 31.12.2010 року. У відповідності до умов зазначеного договору відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу вартість гарячого водопостачання, спожитих під час надання послуг по організації харчування військовослужбовців.
В той же час з матеріалів справи вбачається, що термін дії договору про відшкодування вартості послуг з постачання гарячої води № 61/3/09 від 01.12.09 є таким, що закінчився 31.12.2010 року.
Прокурор вважає, що відповідачем без достатніх правових підстав було використано у січні-лютому 2011р. послуги гарячого водопостачання у зв'язку з чим ним спричинено шкоду законним інтересам держави шляхом несплати грошової компенсації за спожиту гарячу воду; відповідач проти цього заперечує, що і є причиною виникнення спору.
Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку про необґрунтованість вимог прокурора, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі заявок командира Військової частини А2250 на приготування їжі за нормами харчування та додатковими нормами відповідачем у період з 01.01.2011р. по 08.02.2011р. було надано послуги з харчування військовослужбовців, що підтверджується актами кількості та якості наданих послуг з харчування, які є в матеріалах справи та з яких вбачається, що послуги надані своєчасно та якісно.
При цьому, в актах наданих послуг сторони жодним чином не передбачали будь-яких умов по відшкодуванню вартості комунальних послуг, зокрема, спожитої при надані послуг по організації харчування військовослужбовців гарячої води.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, на яку посилається прокурор у позовній заяві, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В той же час, необхідною умовою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Особа, яка вимагає відшкодування шкоди, повинна довести факт заподіяння шкоди, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди і збитками.
Однак, з тих правовідносин, що склалися між сторонами у справі, не вбачається протиправної поведінки відповідача, необхідного причинного зв'язку, а також вини відповідача, а тому не можна вважати, що відповідачем завдано збитків позивачу-2 на суму ~ 324,77 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Такий самий обов'язок, в силу вимог ст. 29 ГПК України, покладається на прокурора, який бере участь у справі.
Тоді як, прокурором не доведено обставин щодо заподіяння шкоди відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Викладене є підставою для відмови в позові.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові- відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров