03 листопада 2011 р. Справа № 9035/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості ,-
ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області в якому просила визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними та зобов'язати відповідача виплатити позивачці недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки виходячи із розміру 4-х мінімальних заробітних плат встановлених Законом України Про Державний бюджет на момент виплати
Постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено частково, визнано дії відповідача щодо відмови у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, та зобов'язано УПСЗН Снятинської РДА провести перерахунок та виплатити позивачці недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік з врахуванням проведених виплат
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області оскаржило його в апеляційному порядку,
В апеляційній карзі зазначає, що п 22 Бюджетного кодексу України Міністерством праці визначено мережу виконавців бюджетних програм, відповідно до п 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.05 № 936 розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються головні управління праці та соціального захисту населення обласних, управління праці та соціального захисту населення районних держадміністрацій. Мінпраці, починаючи з 2004 року є головний розпорядник бюджетних коштів, які направляються на компенсаційні виплати, доплати та допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснює розподіл бюджетних призначень між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.
Окремими статтями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено компенсаційні виплати у розмірах, встановлених від мінімальної заробітної плати (ст.30,36,37,39,48). Починаючи з 1996 року у Законах України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати», які приймались Верховною Радою України на відповідні роки, встановлено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальний розмір заробітної плати, не застосовувати його як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсаційних та інших виплат.
Стаття 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» закріплює норму, якою встановлюється, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Виконання цього Закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету України. Частиною 2 статті 4 Бюджетного кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України. Відповідно до п 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Тому апелянт вважає, що виходячи з того, що законодавством врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також, що позивач отримував зазначені виплати в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, постановою Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836 та постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року № 562, то позивні вимоги до управління праці та соціального захисту населення задоволенню не підлягають і щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік ОСОБА_1 було виплачено 21.05.2009 року.
У п.2 Указу Президента України від 28.02.1997р. № 187 «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» зазначено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку. Згідно із Порядком обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженим наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 р. № 89, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 10 червня 2004 р. за № 716/9315, виділення коштів з державного бюджету, здійснюється шляхом перерахування органами Державного казначейства на основі затверджених для цього кошторисів видатків бюджетних установ.
Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюються у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у державному бюджеті України.
В останні роки видатки, пов'язані з соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначалися в обсягах, виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету та з огляду на те, що більшість інших видатків державного бюджету мали також соціальну направленість.
Таким чином, Кабінет Міністрів України, виконуючи Закон України про державний бюджет на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України.
Отже, виходячи з того, що законодавством врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то позивні вимоги до управління праці та соціального захисту населення задоволенню не підлягають. Нарахування компенсацій у розмірах згідно з вимогами заявника вважається бюджетним правопорушенням.
Позивач ОСОБА_1 звернулась в управління праці та соціального захисту населення Снятинської райдержадміністрації з заявою про надання довідки - 31.08.2010 року, а з позовною заявою в Снятинський районний суд - 15.11.2010 року, про визнання неправомірної відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення та стягнення коштів. Відповідно до положень статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (частина статті 100 КАС України).
У зв'язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду, управління праці та соціального захисту населення Снятинської РДА наполягає на застосуванні судом зазначеної норми при вирішенні спору.
Враховуючи вище наведене просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги. колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом III групи, захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що згідно ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога оздоровлення виплачується інвалідам III групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Мінімальна заробітна плата встановлюється Законом України про державний бюджет України на відповідний рік.
Суд правильно відхилив доводи сторони відповідача, що при розрахунку доплати до пенсії слід керуватись вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, бо відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тим більше Закон України «Про статус і соціальний зихист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу над урядовим нормативно-правовим актом, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачу неправомірно не виплачено в повному обсязі щорічну допомогу на оздоровлення, як інваліду III групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постражжали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, суд першої інстанції вірно врахував вимоги ч.2 ст.99 КАС України щодо строку звернення до суду, а відтак підставно відхилив позовні вимоги за період 2007-2008 років.
З огляду на вище наведене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області - залишити без задоволення, постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-1124/2010 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк