15 листопада 2011 р. Справа № 28215/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27.04.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Шепетівського взводу ДПС ВДАІ УМВС України у Хмельницькій області про скасування постанови,-
встановила:
У березні 2010 року позивач звернувся з позовом до інспектора ДПС ВДАІ Шепетівського взводу ДПС ВДАІ УМВС України у Хмельницькій області і просив визнати незаконною та скасувати постанову серії ВХ №160964 від 23.02.2010 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн., а провадження у даній справі - закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27.04.2010 року у задоволенні позову - відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_2. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позов задоволити.
Апелянт зазначає, що при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, вважає, що вимоги Правил дорожнього руху України ним порушено не було, а вимоги відповідача грунтуються на припущеннях.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст. 126 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають за керування транспортними засобами водії, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки, зокрема реєстраційні та інші документи, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортними засобами.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 23.02.2010 року інспектором ДПС ДАІ Шепетівського взводу ДПС було винесено постанову, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн. за те, що він 23.02.2010 року об 11 год. 05 хв. на 302 км. автодороги Городище-Рівне-Старокостянтинів керував транспортним засобом МТЗ-80Л, державний номер НОМЕР_1, не маючи при собі документів на право користування чи розпорядження означеним транспортним засобом за відсутності власника, чим порушив вимоги п.2.1 Правил дорожнього руху.
Дані факти підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 23.02.2010 року, який складено у присутності двох свідків.
Відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема реєстраційний документ на транспортний засіб, а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того - свідоцтво про право спільної сумісної власності на цей транспортний засіб чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом. На вимогу працівника міліції водій повинен зупинитись з дотриманням вимог цих правил, а також передати для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. (п.2.4 Правил).
Колегією суддів встановлено, що на вимогу працівника ДАІ ОСОБА_1 надав йому ксерокопію довіреності від 12.01.2009 року, видану ОСОБА_3 на представництво його інтересів з питань, що стосуються експлуатації транспортного засобу МТЗ-80Л, державний номер НОМЕР_1, яка не засвідчена у встановленому законом порядку. Оригінал нотаріально засвідченої довіреності було доставлено лише через 10 хв. після зупинки ОСОБА_1 працівником ДАІ.
Відтак, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП є доведеною, оскільки на момент зупинки його працівником ДАІ не мав при собі та не передав для перевірки засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, на підставі вищенаведеного, оцінюючи докази, колегія суддів дійшла до висновку, що посилання апелянта на протиправність дій інспектора при фіксуванні правопорушенні, складанні протоколу та винесенні постанови не знайшли свого підтвердження письмовими матеріалами справи з яких встановлено, що відповідач в особі інспектора ДПС ВДАІ Шепетівського взводу ДПС ВДАІ УМВС України у Хмельницькій області діяв в межах своїх повноважень, а постанова винесена в межах компетенції та на підставі діючих норм КУпАП.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27.04.2010 року у справі №2а-2379/10/2215 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
В. Каралюс