15 листопада 2011 р. Справа № 29071/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 28.05.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної автомобільної служби України у Львівській області, відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Львова та автомобільно-технічної інспекції м. Львова про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі, -
встановила:
У травні 2009 року позивач звернувся з позовом про скасування постанови серії ВС №019360 від 22.12.2008 року про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення ч.1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 255 грн. та закриття провадження у справі, мотивуючи позовні вимоги тим, що така постанова грунтується на неналежних доказах, зокрема на фотознімку його автомобіля приладом "ВИЗИР", з якого не видно у якому саме місці він зупинився та чи допустив при цьому порушення правил дорожнього руху.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 28.05.2010 року у позові відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою позов задоволити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що на ОСОБА_1 згідно постанови ВС №019360 від 22.12.2008 року про накладення адміністративного стягнення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за те, що він 05.12.2008 року близько 10.35 год. по вул. Садовій-Петлюри, керуючи транспортним засобом марки ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку на перехресті. Вказане також вбачається із поданої позивачем копії фотознімків приладом "Визир".
Відповідно до ст. 258 КУпАП посадові особи органів Державної автомобільної інспекції мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення порушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою приладу «ВИЗИР») повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, перед застосуванням на території України прилад «ВИЗИР» повинен був пройти державну експертизу в Державній службі спецзв'язку і захисту інформації України.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови був фотоматеріал, отриманий за допомогою спеціального технічного засобу «ВИЗИР» серійний номер 711223. Тобто, у якості доказу вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є постанова у справі про адміністративне правопорушення та фотографія, що зроблена приладом «ВИЗИР». Інші докази відсутні.
Зважаючи на те, що суду не надано експертного висновку або сертифіката відповідності приладу «ВИЗИР» (на момент здійснення інспектором фіксації таким приладом транспортного засобу позивача), то колегія суддів вважає, що будь-яка інформація отримана з застосуванням даного приладу не може враховуватися при розгляді справи, оскільки прилад «ВИЗИР» не є автоматичним засобом фото- або відеофіксації, а навпаки знаходиться у співробітника Державної автомобільної інспекції, який здійснює ним керування безпосередньо або через комп'ютер і таким чином визначає параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, його режими.
Водночас, за інформацією державного підприємства «Укрметртестстандарт», вимірювач швидкості «ВИЗИР» не належить до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.
Оскільки результат роботи приладу «ВИЗИР» не є належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за вчинення якого відносно нього прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а інших доказів матеріали справи не містять, а також враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення не складався, то колегія суддів вважає недоведеним факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Судом встановлено, що позивач 25.12.2008 року отримав копію постанови по справі про адміністративне правопорушення від 22.12.2008 року. Однак до суду позивач звернувся з позовом лише 07.05.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду) пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не наполягав на застосування строків звернення до суду, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Із пояснень позивача вбачається, що вищевказаного адміністративного правопорушення він не вчиняв. Відповідачем не представлено належних доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, коли згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, постанова підлягає скасування так як прийнята з порушенням норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Скасувати постанову Залізничного районного суду м. Львова від 28.05.2010 року по справі №2а - 207/10/1309 та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВС №019360 від 22.12.2008 року.
На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
В. Каралюс