15 листопада 2011 р. Справа № 29327/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Галка-Дрогобич" до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
встановила:
У березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0004461502/0 від 27.08.2009 року, виставленого Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області безпідставно змінено призначення платежів, здійснених позивачем як сплата податку на додану вартість за серпень-вересень 2008 року. Відтак, кошти відповідачем протиправно зараховано для погашення існуючої заборгованості в порядку календарної черговості. Позивач вважає дії ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської області неправомірними, а, відтак, змушений був звернутись до суду. Позивач просив позов заловолити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 27.08.2009 року №0004461502/0.
Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ Дрогобицькому районі Львівської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегією суддів встановлено наступне:
ДПІ в Дрогобицькому районі Львівської області 13.08.2009 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку дотримання позивачем вимог п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за результатами якої складено акт №746/15-6 від 13.08.2009р.
Відповідно до вказаного акту перевірки, відповідачем встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, чим порушено п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями (надалі - Закон № 2181), та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», а саме: сплата узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 54771,00 грн. із затримкою, що є більшою 90 календарних днів. Вказана сума, відповідно до акту перевірки, складається із нарахованої суми узгодженого податкового зобов'язання -23311,00 грн., згідно декларації №38041 від 19.09.2008 року (граничний термін сплати -30.09.2008р) та нарахованої суми узгодженого податкового зобов'язання -31460,00 грн., згідно декларації №44822 від 20.10.2008 року (граничний термін сплати -30.10.2008р.).
У результаті виявлених порушень та на підставі акту перевірки відповідачем виставлено податкове повідомлення-рішення №0004461502/0 від 27.08.2009р, відповідно до якого за затримку на 279 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 54771,00 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50% від вказаної суми, що становить 27385,52 грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що узгоджене податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 54771,00 грн. (згідно декларації №38041 від 19.09.2008 року та №44822 від 20.10.2008 року) сплачене позивачем повністю 29.09.2008 року та 30.10.2008 року в межах граничного терміну сплати, доказом чого є платіжні доручення №739 від 29.09.2008 року, № 96 від 30.10.2008 року та № 815 від 30.10.2008р., у яких призначенням платежу вказано відповідно "ПДВ за серпень 2008 року", "ПДВ за вересень 2008 року".
Відповідно до п. 7.7 ст.7 Закону України № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України № 2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Пунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Згідно п.4.1.4 ст.4 цього Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітної (податкового) місяця.
Відповідно до п.4.1.5. ст.4 Закону №2181, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційні (банківський) день.
Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкової боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону
Відтак, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.
В зв'язку з цим, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки апелянт не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2010 року у справі №2а-1920/10/1370 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
В. Каралюс