15 листопада 2011 р. Справа № 84371/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - Богаченка С.І.,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 серпня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до УДАІ УМВСУ у Хмельницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
16 червня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до УДАІ УМВСУ у Хмельницькій області про скасування постанови ВХ №100410 від 13 травня 2009 року про накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 306 грн.
Позовні вимоги мотивував тим, що 13 травня 2009 року він, керуючи автомобілем марки «Шевроле», номерний знак НОМЕР_1 можливо і проїздив по вул.Свободи в районі магазину «Фуршет», однак під забороненим знаком жодного разу не зупинявся. Проте незважаючи на це, інспектором на підставі сумнівних даних приладу фіксації швидкості руху «ВИЗИР» було винесено постанову серії ВХ №100410 від 13 травня 2009 року, де зазначено, що мала місце зупинка авто в забороненому місці. Вважає, що фіксація його автомобіля за допомогою приладу «ВИЗИР» є не належним та не допустимим доказом. Зокрема, через те, що даний прилад не працював в автоматичному режимі. Виміри велись в безпосередньо співробітниками ДАІ, якими окрім вищенаведеного не було складено протокол про адміністративне правопорушення. Зазначає, що оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення ним отримано із запізненням, а тому строк оскарження ним не пропущено.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 серпня 2009 року позов ОСОБА_2 до УДАІ УМВСУ у Хмельницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволено частково, а постанову про адміністративне правопорушення змінено в частині суми стягнення.
Не погодившись із постановою її оскаржив ОСОБА_2, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким скасувати постанову про адміністративне правопорушення.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що постанова відповідає всім вимогам чинного законодавства, а доводи позивача не спростовують встановлені у ній факти. Однак, при винесенні постанови не було враховано ст.33 КУпАП.
Встановлено, що згідно постанови ВХ №100410 від 13 травня 2009 року на ОСОБА_2 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 306 грн. за те, що він 13 травня 2009 року о 15 год. 22 хв., керуючи автомобілем «Шевроле» номерний знак НОМЕР_1 здійснив зупинку в зоні дії знаку «Зупинка заборонена», та порушив вимоги пункту 8.4 ПДР України.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно п.3.34 Додатку 1 ПДР України дорожній знак «Зупинка заборонена» забороняє зупинку усіх транспортний засобів.
Частина 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачає, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 258 КУпАП посадові особи органів Державної автомобільної інспекції мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення порушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ст. 14-1 КУпАП у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою приладу «ВИЗИР») повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю.
Таким чином, перед застосуванням на території України прилад «ВИЗИР» повинен був пройти державну експертизу в Державній службі спецзв'язку і захисту інформації України.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п.1.5 Розпорядження Міністерства внутрішніх справ України від 21.05.2009 року «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» працівників ДПС ДАІ зобов'язано перед початком роботи з радіолокаційним відеозаписувальним вимірювачем швидкості "ВИЗИР" робити знімки службового транспортного засобу із прив'язкою до місцевості та в разі необхідності долучати до матеріалів розгляду скарг для доведення місця фіксації порушення.
В п.1.7 даного Розпорядження вказується, що у ході документування порушень правил дорожнього руху працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, до винесеної постанови додавати 3 - 4 знімки зафіксованого порушення правил дорожнього руху. Знімки повинні містити інформацію про місце, час скоєння порушення, чітке зображення автомобіля порушника.
Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 26.02.2009 року передбачено, що фіксація правопорушення учасниками дорожнього руху за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, є фіксацією порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних засобів на електронний носій чи світлочутливу плівку, що може забезпечити визначення суті порушення та чітке зображення транспортного засобу, яким було вчинено правопорушення (його марку, колір, номерний знак) та, по можливості, водія, що знаходився за кермом.
П.12.8 вказаної Інструкції визначає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення не виноситься, якщо матеріали фіксації адміністративного правопорушення мають нечітке зображення номерного знака на транспортному засобі, відомості про транспортний засіб не відповідають наявним даним реєстрації.
Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови був фотоматеріал, отриманий за допомогою спеціального технічного засобу «ВИЗИР» серійний номер 0711249. Тобто, у якості доказу вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є постанова у справі про адміністративне правопорушення та фотографія, що зроблена приладом «ВИЗИР». Інші докази відсутні.
Колегія суддів вважає, що будь-яка інформація отримана з застосуванням даного приладу не може враховуватися при розгляді справи, оскільки прилад «ВИЗИР» не є автоматичним засобом фото- або відеофіксації, а навпаки знаходиться у співробітника Державної автомобільної інспекції, який здійснює ним керування безпосередньо або через комп'ютер і таким чином визначає параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, об'єкт зйомки, його режими.
Водночас, за інформацією державного підприємства «Укрметртестстандарт», вимірювач швидкості «ВИЗИР» не належить до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.
Оскільки результат роботи приладу «ВИЗИР» не є належним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за вчинення якого відносно нього прийнято постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, а інших доказів матеріали справи не містять, а також враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення не складався, то колегія суддів вважає недоведеним факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки фотознімки здійснені приладом «ВИЗИР» не є допустимим носієм доказової інформації стосовно вчиненого правопорушення та не можуть бути підставою для прийняття оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, то зазначена постанова є незаконною.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ВХ №100410 від 13 травня 2009 року.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень, тобто адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення. Таким чином позовні вимоги щодо закриття справи про адміністративне правопорушення не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. ст. 158-163, 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволити частково, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 серпня 2009 року у справі №2а-2648/09 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до УДАІ УМВСУ у Хмельницькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задоволити частково.
Скасувати постанову серії ВХ №100410 від 13 травня 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 306 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський